Ухвала суду № 37532010, 06.02.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Галасюк Р.А.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"06" лютого 2014 р. Справа № 296/95/12-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача: не з'явились,

від відповідача: Содолінського О.В., представника за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А1494 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "18" березня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А1494 про зобов'язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому вказує, що він проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України у військовій частині А-1494 і знаходився на грошовому забезпеченні даної військової частини. На підставі наказу командира військової частини А-1494 від 20.01.2011 року за №13 він був виключений із списків особового складу даної військової частини. Однак відповідач не виплатив при звільненні і до цього часу не відшкодував матеріальну допомогу за 2011 рік. В зв"язку з цим просив визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати йому матеріальної допомоги за 2011 рік та зобов"язати військову частину А-1494 нарахувати та виплатити на користь позивача матеріальну допомогу за 2011 рік відповідно до діючого законодавства.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 18 березня 2013 року позов задоволено.

Визнано дії військової частини А-1494 щодо невиплати матеріальної допомоги за 2011 рік незаконними.

Зобов'язано військову частину А-1494 провести нарахування та сплатити матеріальну допомогу за 2011 рік у відповідності з чинним законодавством.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - військовою частиною А-1494 подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного адміністративного суду, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на приписи наказу Міністра оборони України від 28.01.2011 року №50 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2011 рік" та зазначає про відсутність кошторисних призначень для виплати матеріальної допомоги на момент звільнення позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статті 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині А-1494 і на підставі наказу командира військової частини А-1494 №13 від 20.01.2011 року був виключений із списків особового складу військової частини А-1494. Відповідно до листа командира військової частини А-1494 від 04.03.2011 року №15/365 позивач не отримував грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2011 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, передбаченої згідно з п.33.1. наказу Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно з п. 33.1 розділу ХХХІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, (надалі - Інструкція) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пп. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Отже, усі особи, на яких поширюється дія пп. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" мають право на отримання такої матеріальної допомоги.

Відповідно до пункту 33.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що невиплатою гарантованих законодавством грошових допомог відповідач порушив надане позивачу статтями 2, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на грошове забезпечення, що й стало підставою для задоволення позову.

Щодо посилання апелянта на те, що причиною невиплати позивачу заборгованості є відсутність бюджетних асигнувань не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актавх національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а тому посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі "Качко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Аналізуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги за 2011 рік, оскільки даний факт підтверджується достатньою кількістю наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів, а саме: Витягом з наказу командира військової частини А-1494 №13 від 20.01.2011 року, з якого вбачається, що відповідач визнав право позивача на одержання матеріальної допомоги в 2011 році та іншими доказами.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного спору правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А1494 залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "18" березня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Кузьменко

судді: (підпис) Л.О. Зарудяна

(підпис) Т.В. Іваненко

З оригіналом згідно: суддя _______ Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "06" лютого 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу: Військова частина А1494 вул.В.Бердичівська, 17 А,м.Житомир,10000