Ухвала суду № 37531986, 05.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 6816/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Кухтея Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року по справі за позовом приватного підприємства «Тектум-Буд» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

22.02.2013р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова №000362300/2776 та №000372300/2777 від 15.02.2013 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки акта перевірки від 04.02.2013 року, є необгрунтованими, оскільки в їх основу покладено помилкові твердження органу ДПС щодо господарської діяльності підприємства в частині взаємовідносин з ТОВ «Піроізол» та ТОВ «Промтрейд ЛТД». В документах, які надано до перевірки, були кольорові копії відповідних видаткових накладних, однак їх оригінали також були і є в наявності. Додатковим свідченням правомірності формування показників валових витрат внаслідок господарських операцій з контрагентами, поряд з видатковими накладними, є також договори, платіжні і розрахункові документи, податкові накладні тощо, які підтверджують факт придбання товару та його використання у господарській діяльності підприємства. З огляду на це висновок податкового органу щодо не підтвердження господарських операцій первинними документами є необгрунтованим. Щодо висновків про порушення підприємством вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», то податкову накладну на суму ПДВ 16033 грн. від ПП «Спецпостачсервіс», вилучили співробітники ГВПМ СДШ ВПП у м.Львові під час виїмки, що підтверджується протоколом від 06.07.2011 року, тому надати оригінал вказаного документа під час перевірки підприємство об'єктивно не могло.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року позов задоволено.

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС оскаржила дану постанову з підстав порушення норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ПП „Тектум-Буд" до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) віднесено вартість ТМЦ, придбання яких не підтверджено первинними документами на суму 1114 969,00 грн., в тому числі: за 2 квартал 2012 року на 168 213,00 грн., за 3 квартал 2012 року на 946 756,00 грн., а саме: ТзОВ "Піроізол" накладна РН-0000014 від 13.04.2012р. плита дахова сума без ПДВ 88 677,33грн., сума ПДВ 17 735,47грн., накладна РН-0000015 від 13.04.2012р. плита дахова сума без ПДВ 79 535,79грн., сума ПДВ 15 907,16грн., накладна РН-0000069 та РН-0000066 і РН-0000067від 19.07.2012р. плита стінова сума без ПДВ 86 775,72грн., сума ПДВ 17 355,14грн., та 120 061,47грн. і 24 012,29 грн., 123 251,91грн. і 24 650,38грн. відповідно, ТзОВ "Промтрейд ЛТД" накладна РН-0000026 від 07.09.2012р. сендвіч панелі сума без ПДВ 616 666,67грн. та ПДВ 123 333,33грн.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно з п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14 розуміють витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III Податкового кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.12 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього розділу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України - платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, в силу наведених законодавчих приписів суми податку, віднесені до податкового кредиту, мають бути підтверджені оригіналами податкових накладних, наявність яких у покупця презумується Законом. Відтак висновок суду про законність підтвердження включених позивачем до податкового кредиту суми ПДВ копіями податкових накладних не відповідає викладеним нормам матеріального права.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Однак, ПП „Тектум-Буд" не представлено під час перевірки оригіналів видаткових накладних на загальну суму без ПДВ 1114969,00 грн., таким чином, підприємством безпідставно сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на суму 1 114 969,00 грн., в тому числі: за 2 квартал 2012 року на 168 213,00 грн., за 3 квартал 2012 року на 946 756,00 грн.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в січні 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова провела планову виїзну перевірку ПП «Тектум-Буд» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт №50/9/22-10/35721294 від 04.02.2013 року.

На підставі акта перевірки від 04.02.2013 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова винесла два податкових повідомлення-рішення від 15.02.2013 року №000362300/2776 про збільшення ПП «Тектум-Буд» грошового зобов'язання з податку на прибуток на 234144 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 58536 грн.; №000372300/2777 про збільшення грошового зобов'язання ПП «Тектум-Буд» з податку на додану вартість на 16033 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4008,25 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки про порушення позивачем наступних норм податкового законодавства: пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України у зв'язку із віднесенням до складу витрат собівартості товарно-матеріальних цінностей, придбання яких не підтверджено відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та податкового обліку, всього на суму 1114969,00 грн., в тому числі: за 2 квартал 2012 року на 168213,00 грн., за 3 квартал 2012 року на 946756,00 грн.; пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із ненаданням до перевірки податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит з ПДВ в сумі 16033 грн. за вересень 2010 року.

Крім того, зафіксовано порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат за 4-й квартал 2009 року на 53591,00 грн. по безтоварних операціях з придбання послуг в ПП «Львів-Металбуд», що мало своїм наслідком завищення позивачем валового доходу від операцій з продажу даних послуг ТОВ «Яблуневий дар» за 4-й квартал 2009 року на 53591,00 грн., що є порушенням п.п.4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». ДПС зазначило про завищення позивачем сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, з ПДВ за грудень 2009 року на 10718 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, оскільки головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані в акті висновки є суто суб»єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов»язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

01 березня 2012 року позивач (за договором - Покупець) та ТзОВ «Піроізол» (за договором - Постачальник) уклали договір поставки сандвіч-панелей №1-03/2012, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати в обумовлені строки Покупцеві сандвіч-панелі, назва, асортимент, кількість технічні характеристики і якість якого зазначені у відповідних додатках (Специфікаціях) до Договору, залежно від партії товару, а Покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар і оплатити за нього встановлену ціну.

Відповідно договору поставки №170712 від 17.07.2012 року укладеного між позивача та ТзОВ «Промтрейд ЛТД» (за договором - Постачальник) зобов'язується передати ТОВ «Тектум-Буд» (за договором - Покупець) сандвіч панелі з мінераловатним наповненням, назва, асортимент, кількість, технічні характеристики і якість якого зазначені у відповідних додатках (Специфікаціях) до Договору, в залежності від партії товару, а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену ціну.

За відповідними довіреностями, які зареєстровано у реєстрі виданих ПП «Тектум-Буд» довіреностей, товари отримали уповноважені особи позивача, про що містяться відмітки у вище перелічених видаткових накладних. Придбання вказаних товарів позивачем відображено в бухгалтерському обліку, що підтверджується відповідними виписками з бухгалтерських рахунків, а в подальшому придбані сандвіч панелі реалізовано ТОВ «Яблуневий дар».

Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження реальності господарських операцій та представлено договори, що укладені між позивачем ТзОВ "Піроізол", ТОВ «Промтрейд ЛТД» та ПП «Спецпостачсервіс». Виконання договірних зобов'язань підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, виписками з банківського рахунку (а.с.109-112, 119-121, 113-118, 183-187) наявними в матеріалах справи та досліджених судами першої та апеляційної інстанції. Придбані у ТОВ «Піроізол» та ТОВ «Промтрейд ЛТД» сандвіч панелі ПП «Тектум-Буд» реалізував своїм покупцям, тобто використав у господарській діяльності для отримання доходу, що поряд з наведеним вище також свідчить про правомірність формування валових витрат підприємства за другий та третій квартали 2012 року.

У підпункті 138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно з підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів погоджується, що видаткова накладна не є єдиним документом, який дає підстави для формування валових витрат. Такими можуть бути й інші документи, складені під час або по завершенні господарської операції, які містять відомості про її суть.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що наявність під час перевірки копій видаткових накладних замість їх оригіналів, які були в той час надані для проведення аудиторської перевірки, не є достатнім свідченням того, що такі господарські операції взагалі не відбулись, оскільки не підтверджені первинними документами, а відтак безпідставно відображені у податковій звітності. Податковому органу, окрім фотокопій, було надано й інші первинні документи стосовно господарських операцій з ТОВ «Піроізол» та ТОВ «Промтрейд ЛТД», на основі яких орган ДПС мав можливість з'ясувати правомірність формування валових витрат підприємства за другий і третій квартал 2012 року.

Таким чином, завищення позивачем валових витрат ІІ кварталу 2012 року на 168213 грн. та ІІІ кварталу 2012 року на 946756 грн. є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення №000362300/2776 від 15.02.2013 року є протиправним. При цьому, оригінали документів були досліджені судом.

Що стосується збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з ненаданням до перевірки податкової накладної №00322 від 30.09.2010 року на суму ПДВ 16033 грн., виданої ПП «Спецпостачсервіс», то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПП «Тектум-Буд» включило до складу податкового кредиту за вересень 2010 року податок на додану вартість в сумі 16033,33 грн. на підставі податкової накладної № 00322 від 30.09.2010 року на суму ПДВ 16033 грн., виданої ПП «Спецпостачсервіс», яка була вилучена працівниками ГВПМ СДПІ ВПП у м.Львові, що підтверджується протоколом виїмки від 06.07.2011 року. Копію цього протоколу, а також копію накладної № 00322 від 30.09.2010 року від ПП «Спецпостачсервіс», долучено до матеріалів даної справи (а.с. 104-106, 107).

Таким чином, слід вважати, що податкова накладна від ПП «Спецпостачсервіс» була в позивача у вересні 2010 року, тому він правомірно відніс до складу податкового кредиту 16033,33 грн. податку на додану вартість, сплаченого у вартості товарів (послуг), отриманих від ПП «Спецпостачсервіс», а тому висновок про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення №000372300/2777 від 15.02.2013 року протиправним.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160, 195-196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року по справі №813/1403/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

Р.В.Кухтей