Рішення № 37531803, 06.03.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 р. Справа № 923/179/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центра технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекція первинної мережі публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Одеса

до військової частини А1836, м. Херсон

про стягнення 2498,33 грн.

за участі представників сторін:

від позивача - юрисконсульт Лисевич В.В., довіреність № 351 від 11.12.2013р.

від відповідача - представник Щербина Р.О., довіреність № 16 від 14.01.2014р.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Регіонального центра технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з військової частини А1836 (відповідач) заборгованість у розмірі 2498,33 грн., з якої: сума основного боргу - 2475,48 грн., сума пені - 15,23 грн., сума 3 % річних - 3,52 грн. та сума інфляційних витрат - 4,10 грн. Судовий збір позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору № 120-33 щодо оренди нерухомого майна товариства, положення ст.ст. 193, 232 ГК України та ст.ст. 258, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України.

05.03.2014р. представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов та витребувані ухвалою від 19.02.2014р. про порушення справи документи. Дані документи прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що військова частина є бюджетною установою, виконує функції оборони держави, фінансується виключно з державного бюджету, здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету. Також вказує, що військова частина не здійснює прибуткової господарської діяльності, а тому немає альтернативних джерел фінансування. Відповідач вважає, що суд повинен відмовити у задоволенні позову, оскільки ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення до розпорядника коштів другого рівня - військової частини А0302, проте кошти надходили несвоєчасно і не в недостатньому обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 13 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", в особі заступника директора філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" з питань маркетингу та продажу послуг - Козубського Віталія Миколайовича (орендодавець), та військовою частиною А1836, в особі командира частини - Кононенка Сергія Валентиновича (орендар), було укладено договір № 120-33 щодо оренди нерухомого майна товариства (надалі договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину нерухомого майна, а саме: ЛАЦ-4, розташоване в м. Миколаєві на 1 поверсі 4х-поверхового будинку № 72 по проспекту Леніна, загальною площею 2,00 кв.м. - спеціалізованих технологічних приміщень для встановлення обладнання зв'язку.

Відповідно до п. 2.1 договору, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна, вказаного в п. 1.1 договору, але не пізніше 3 днів з моменту підписання сторонами договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

Акт приймання-передачі майна підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками 13 лютого 2008 року. Також, сторони узгодили, що датою приймання-передачі майна в користування є 11 липня 2007 року.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2 договору, орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна встановлюється на підставі фіксованих розмірів орендної плати та становить 356,15 грн.

На підставі п. 3.2.1 договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Відповідно до п. 6.1.3 договору, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

На підтвердження виконання умов договору № 120-33 від 13.02.2008р., позивачем надані рахунки № 830000-482 від 31.10.2013р. на суму 820,93 грн., № 830000-538 від 30.11.2013р. на суму 827,27 грн. та № 830000-591 від 31.12.2013р. на суму 827,28 грн. з описами вкладень на відправку рекомендованої письмової кореспонденції у підтвердження направлення виставлених рахунків відповідачу.

Відповідачем договірні зобов'язання з оплати за надані послуги у період з 01.10.2013р. по 31.12.2013р. включно не виконані, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 2475,48 грн., що підтверджується розрахунком позивача.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом залишається несплаченою та становить 2475,48 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 2475,48 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2475,48 грн. є доведеними та обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку відповідача, відповідає таким даним.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Доказів сплати нарахованих сум 3% річних та інфляційних витрат відповідачем суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 3,52 грн. та інфляційних витрат у розмірі 4,10 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони погоджені в установленому законом порядку.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 15,23 грн., то суд звільняє відповідача від відповідальності щодо її оплати, та в цій частині відмовляє позивачу у задоволенні позову, врахувавши наступне.

Статтею 83 ГПК України господарському суду надано право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється виключно з державного бюджету.

Відповідно до вимог ст. 51 Бюджетного кодексу України, військова частина є лише розпорядником бюджетних коштів, яка бере бюджетні зобов'язання на підставі затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів кошторису. Платежі за дорученням розпорядника бюджетних коштів здійснює Державна казначейська служба України в разі наявності у розпорядників невикористаних бюджетних асигнувань, відповідності намірів витрачання бюджетному асигнуванню і наявності бюджетного зобов'язання для платежу.

У зв'язку з недофінансуванням Збройних Сил України з Державного бюджету, фінансування відповідних статей видатків відповідача, з яких він має проводити оплату наданих позивачем послуг, є обмеженим.

За правилами ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частина 1 ст. 617 ЦК України встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У конкретному випадку суд оцінює недофінансування Збройних Сил України з Державного бюджету, як перешкоду у виконанні зобов'язання, яка перебувала та знаходилась поза межами контролю боржника, що виключає вину відповідача у простроченні грошового зобов'язання по оплаті одержаних послуг.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 2.4. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", судовий збір в разі зменшення судом розміру пені, покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 1827,00 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання у судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з військової частини А1836 (73000, м. Херсон, вул. Пестеля, 1, код ЄДРПОУ - 07738045) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центра технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекція первинної мережі публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (65066, м. Одеса, с. Шевченко, 37-ма лінія, б. 46, код ЄДРПОУ - 16479714) суму основного боргу у розмірі 2475,48 грн., суму 3 % річних у розмірі 3,52 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 4,10 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.03.2014р.

Суддя С.В. Нікітенко