Рішення № 37531764, 04.03.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р.Справа № 922/169/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Агроскоп Україна", м. Київ до ТОВ "БОТ і К", с. Веселе про стягнення 411 657,55 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мєхоношин Д.В., дов. № 137 від 10.07.13р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 307 950,10грн., 29 715,06грн. пені, 43 197,38грн. відсотків річних, 30 795,01грн. штрафу за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 13 НП028/ХАШО від 24.12.12р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судове засідання не з`явився, витребувані судом докази не подав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

24.12.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бот і К" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу насіння № 13 НП028/ХАШО (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача сорта насіння (товар), згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач прийняти та оплатити їх вартість на умовах, визначених у договорі.

За своєю правовою природою укладений договір є договором поставки.

Позивач на виконання умов договору поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 614 337,00грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковою накладною № ЧЕР-003592 від 05.04.13р., оформленою належним чином та наявною у матеріалах справи.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Умови оплати за поставлену за договором продукцію сторони погодили у п.2.3 договору, а саме відповідач зобов'язався здійснити оплату продукції шляхом 100% передоплати. У випадку поставки позивачем товару відповідачу до проведення ним повної або часткової попередньої оплати, відповідач зобов'язався сплатити повну вартість фактично отриманого товару протягом одного банківського дня з моменту отримання товару. Датою отримання товару є дата виданої позивачем видаткової накладної.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково, здійснивши попередню оплату в розмірі 306 386,90грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наявними у справі.

Таким чином у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений за договором товар в розмірі 307 950,10грн.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 307 950,10грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.6.4 договору сторони погодили, що у разі порушення відповідачем термінів оплати, обумовлених у договорі, останній сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення до повної оплати.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 06.04.13р. по 17.12.13р. в розмірі 29 715,06грн.

Суд звертає увагу що позивачем розраховано пеню за період, що перевищує півроку.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування пені триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови її нарахування.

Сторони у договорі (п.п.6.7, 6.8) передбачили інший порядок нарахування пені, а саме: протягом трьох років з дня порушення зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно розраховує пеню, її розмір відповідає наданому розрахунку, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6.5 договору сторони погодили, що у разі порушення відповідачем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, позивач має право стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок штрафу в розмірі 30 795,01грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4 договору сторони погодили інший розмір процентів, а саме 20 процентів річних від простроченої суми.

На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачеві відсотки річних за період з 06.04.13р. по 17.12.13р. в сумі 43 197,38грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, умовам договору, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бот і К", код ЄДРПОУ 21172627 (64650, Харківська область, Лозівський район, с. Веселе, вул. Колгоспна, 4, р/р 26004052203665 в Лозівському відділенні Харківського ГРУ ПАТ КБ "Приват Банк" м. Харків, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна", код ЄДРПОУ 32154038 (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул.Солом'янська, 5, кімн. 415, поштова адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34, р/р 26006010027535 у ПАТ "Укрсоцбанк" в м. Київ, МФО 300023) - 307 950,10грн. основного боргу, 29 715,06грн. пені, 43 197,38грн. відсотків річних, 30 795,01грн. штрафу, 8 233,15грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.03.2014 р.

Суддя Т.А. Лавренюк