Рішення № 37530649, 06.03.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18209/13-ц

Провадження № 2/638/452/14

РІШЕННЯ

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

06 березня 2014 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Задорожного М.І.

при секретарі: Жупник Ю.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позо вом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про прийняття спадщини, та

враховуючи те, що для написання повного тексту рішення необхідно певний час, суд вважає за можливе, відповідно до ч.3 ст. 209, ч.1 ст. 218 ЦПК України, оголосити вступну та резолютивну частини рішення.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, можуть ознайомитись протягом п'яти днів після проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частин рішення.

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про прийняття спадщини відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Хар ківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Справа № 638/18209/13-ц

Провадження № 2/638/452/14

РІШЕННЯ

Іменем України

06 березня 2014 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Задорожного М.І.

при секретарі: Жупник Ю.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позо вом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про прийняття спадщини в якому просить зобов'язати ОСОБА_2:

- надати повний перелік документів в 6-у Харківську державну нотаріальну контору (документи свої та батьків);

- не перешкоджати користуватися йому його особистими речами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2;

- надати суду виписку з будинкової книги про проживання в цьому будинку: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також інших членів сім'ї;

- надати суду шлюбне свідоцтво батьків;

-вжити заходи по охороні спадку батьків, ОСОБА_4 і ОСОБА_3;

-зробити опис майна батьків, охорона якого здійснюватиметься до моменту прийняття спадку;

-визнати за ним права на частину майна батьків згідно із законом;

-визнати за ним права користуватися цим майном до моменту прийняття спадку;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові збори в розмірі двісті двадцяти дев'яти грн. 40 коп.;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну компенсацію за відсутність права користуватися своїм особистим майном, яке закрите в будинку батьків, а також майном померлих батьків, яке також фактично одноосібним рішенням ОСОБА_2 позбавило його цього права, в розмірі - 900 (дев'ятсот) грн.;

-винести постанову суду про накладення заборони на продаж будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_2 до повного розділу майна батьків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що після смерті моєї матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, він звернувся в 6 Харківську державну нотаріальну контору із заявою про намір вступити в права спадкоємства згідно із законом після смерті матері.

Його брат - ОСОБА_2, також подав заяву про намір вступити в права спадкоємства. Проте ОСОБА_2 умисне не надав усі документи, які необхідно було подати згідно з чинним законодавством. А саме: він не надав своє свідоцтво про народження, виписку з будинкової книги, жодного документу з усіх необхідних, їх батька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, чоловіка ОСОБА_4. Усі документи батьків включаючи паспорти, пенсійні посвідчення і так далі були вилучені ОСОБА_2 з будинку ще до смерті батьків.

4.11.2013 р., він знову звернувся в 6-у Харківську державну нотаріальну контору із заявою про намір вступити в права спадкоємства згідно із законом після смерті вже батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і був зареєстрований за адресою, : АДРЕСА_2.

З батьками в будинку по АДРЕСА_2 він проживав з 1956 по 1995 роки. Увесь цей період і до теперішнього часу в будинку зберігалися його особисті речі. Перевірити наявність своїх речей, а також майна батьків на даний момент він не може.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заперечення проти позовних вимог та заяву з прохання розглядати справу без його участі.

Суд вважає, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом питання по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, судом було досліджено чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до наданих сторонами доказів судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 належав ОСОБА_3 на підставі Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки, посвідченого 26 грудня 1950 року державним нотаріусом міської Харківської державної нотаріальної контори Захаровим Я.М. за реєстровим №359/08. Земельна ділянка, площею 0,0589га, яка розташована за цією адресою, належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №512284, виданого на підставі рішення 29 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 24 грудня 2008 року №359/08.

26 травня 2011 року між ОСОБА_3 (батьком) та ОСОБА_2 (його сином) було укладено два договори дарування, які посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровими номерами - 1607 та 1610. Так, згідно договору дарування будинку ОСОБА_3, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, передав у власність в якості дарунку ОСОБА_2 - житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. За договором дарування земельної ділянки ОСОБА_3 передав у власність в якості дарунку ОСОБА_2 - земельну ділянку, площею 0,0589га, яка надана у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). При підписанні вказаних договорів дарування дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, діючи за своєю волею без стороннього фізичного або психічного впливу, розуміючи значення та правові наслідки своїх дій, дала згоду своєму чоловікові на дарування вищезазначеного нерухомого майна їхньому сину ОСОБА_2.

Договори дарування укладені відповідно до вимог ст.ст. 717, 718, 719 ЦК України - у письмовій формі, підписані сторонами та посвідчені нотаріально, зареєстровані в установленому законом порядку в КБ «ХМБТІ». Особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним І відповідало їх внутрішній волі. Ці правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме на зміну власника майна.

Самі сторони вищеназваних договорів дарування - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також ОСОБА_4, ніколи їх не оспорювали.

Позивач ОСОБА_1 після смерті матері - ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та після смерті батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся в 6-у Харківську державну нотаріальну контору із заявою про намір вступити в права спадкоємства згідно із законом.

У своїй позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача надати документи до Шостої Харківської державної нотаріальної контори.

Разом з тим, суд зазначає, що позовна заява не містить перелік документів, які має надати відповідач, не наведено доказів, що вони зберігаються саме в відповідача. В судовому засіданні позивач, також, не уточнив та не конкретизував свої позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом з тим, відповідач не навів підстав на яких ґрунтуються його позовні вимоги, не вказав які його права порушив відповідач та якою нормою права вони передбачені.

Відповідно до п. 8.1 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України від 22.11.2012 року № 1077, відомості про місце проживання/перебування особи та інші персональні дані особи надаються адресно - довідковими підрозділами територіальних органів ДМС України і підрозділами ДМС України за запитами осіб, органів державної влади підприємств, установ, організацій, закладів щодо доступу до персональних даних.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про нотаріат», нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

З 1995 року та по теперішній час позивач не проживає у зазначеному будинку, зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1.

Позивачем не надано доказів тому, що у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2. знаходяться його особисті речі та існують перешкоди у користуванні його особистими речами та хто саме чинить такі перешкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 1283 ЦК України, нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна.

Згідно ст. 61 ЗУ «Про нотаріат», для охорони спадкового майна нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування провадять опис майна і передають його на зберігання спадкоємцям або іншим особам.

Таким чином, позов і в частині охорони спадкового майна та його опис також не підлягає задоволенню. Крім того, позивачем не конкретизовано, яке саме майно потребує охорони та опису.

Відповідно до ч.2 ст.119 ЦПК України, позовна заява повинна містити:

найменування суду, до якого подається заява;

ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;

зміст позовних вимог;

ціну позову щодо вимог майнового характеру;

виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

перелік документів, що додаються до заяви.

Разом з тим, зміст позовних вимог у позовній заяві викладений неконкретно, обставини у мотивувальній частині вказані бездоказово, самі підстави позову не наведені. В судовому засіданні позивач також не конкретизував позовні вимоги, не навів підстави позову та не надав доказів в підтверджененя своїх позовних вимог.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту судом цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст.З ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, позов в частині визнання права на частину майна батьків за законом, також не конкретизований: на яке майно позивач просить визнати його право та на якій підставі, не надано доказів наявності майна, кому воно належить, на підставі чого та де перебуває.

Таким чином, суд вважає, що позивач не довів порушення, невизнання або оспорюванння відповідачем його прав, свобод чи інтересів.

Крім того, позивач обрав не належні засоби захисту порушених, на його думку, прав і не позбавлений можливості захистити свої майнові права у позасудовому порядку.

Аналізуючи обставини та надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що підстави позову ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи та позовні вимоги не підлягають задоволенню як не доведені та безпідставні, оскільки ніяких доказів на підтвердження позовних вимог, в тому числі і в відшкодування шкоди, суду не надано, хоча відповідно до вимог частини 1 статті 60 ЦПК України це є обов'язком позивача.

Відповідно до ч.І ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, позов і в частині стягнення судових витрат не підлягає задоволенню, оскільки суд ухвалює рішення не на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 60, 61, 88, 119, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 717, 718, 719, 1241, 1258, 1261,1267, 1269, 1278, 1283, 1285 ЦК України, ст.ст. 46, 61 ЗУ «Про нотаріат», суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про прийняття спадщини відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Хар ківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя