Ухвала суду № 37529197, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4966/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чубинецьке» до Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Чубинецьке» до Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 18 червня 2013 року №0002352201/1403, №0002362201/1404.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є такими, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22 квітня 2013 року по 26 квітня 2013 року Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС, правонаступником якої є Білоцерківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Чубинецьке» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» та ТОВ «Альта-Ком» за період з 01 липня 2012 року по 28 лютого 2013 року, за результатами якої складено акт від 30 квітня 2013 року №1837/22-1/34326561/72, в якому встановлено порушення позивачем п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на загальну суму - 516915,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року - 173635,00 грн., за ІV квартал 2012 року - 343280,00 грн.; порушення ч.1 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму - 582966,00 грн., у тому числі за липень 2012 року - 39600,00 грн., серпень 2012 року - 36667,00 грн., вересень 2012 року - 89100,00 грн., жовтень 2012 року - 93000,00 грн., листопад 2012 року - 101033,00 грн., грудень 2012 року - 132900,00 грн., січень 2013 року - 65333,00 грн., лютий 2013 року - 25333,00 грн.

На підставі акту перевірки №1837/22-1/34326561/72 від 30 квітня 2013 року Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2013 року №0002352201/1403, згідно якого за порушення ч.1 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 874449,00 грн., у тому числі 582966,00 грн. за основним платежем та 291483,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0002362201/1404, згідно якого за порушення п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 646144,95 грн., у тому числі 516915,00 грн. за основним платежем та 129229,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 02 липня 2012 року №02-07/1, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по наданню послуг з виконання робіт в лісовому господарстві спеціально обладнаними тракторами МТЗ-80, МТЗ-82УК, ЮМЗ-8280 у кількості до 8 машин у місяць. Виконання робіт (надання послуг) підтверджується актом виконаних робіт, який підписується представниками обох сторін (п.1.2 договору).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Альта-Ком» (виконавець) укладено договір про надання послуг №16/8 від 16 серпня 2012 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по наданню послуг з виконання робіт в лісовому господарстві спеціально обладнаними тракторами МТЗ-80, МТЗ-82УК, ЮМЗ-8280 у кількості до 10 машин у місяць. Виконання робіт (надання послуг) підтверджується актом виконаних робіт, який підписується представниками обох сторін (п.1.2 договору).

Між позивачем (орендар) та ТОВ «Альта-Ком» (орендодавець) укладено договір оренди машин та механізмів від 03 вересня 2012 року №3/9, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння машини ГАЗ-66 КУНГ у кількості 6 штук та механізмів бензопили «Stihl», «Husqvarna» в кількості до 30 штук в місяць. На оренду машин та механізмів складаються акти виконаних робіт (п.1.2 договору).

На підтвердження реальності виконання вищевказаних договорів позивачем надано акти виконаних робіт, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти приймання-передачі тракторів, акти приймання-передачі механізмів, акти приймання-передачі автомобілів.

Також позивачем для підтвердження пов'язаності отриманих послуг та обладнання з господарською діяльністю позивача, основними видами якої є лісозаготівлі, лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві, надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, надано відомості надання в підзвіт обладнання працівникам підприємства, в яких зазначено про передачу під звіт працівникам підприємства орендованих бензопил, та відомості повернення з підзвіту наступного обладнання працівникам підприємства, в яких відображено про повернення працівниками підприємства отриманих бензопил.

Крім того, позивачем за період з 01 липня 2012 року по 28 лютого 2012 року надавались послуги по проведенню лісозаготівельних робіт згідно договорів та актів виконаних робіт на замовлення наступних лісгоспів: ДП «Олевське лісове господарство», що підтверджується договором підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 30 вересня 2011 року №646, договором про закупівлю послуг за державні кошти від 19 квітня 2012 року №175; ДП «Лугинський лісгосп», що підтверджується договором підряду на проведення лісозаготівельних та лісогосподарських робіт від 21 березня 2012 року №28; ДП «Білоцерківський лісгосп», що підтверджується договором на надання послуг та виконання робіт у сфері лісового господарства від 01 червня 2011 року №8; ДП «Коростенське лісомисливське господарство», що підтверджується договорами про закупівлю послуг за державні кошти від 12 квітня 2012 року №ТД-08-12, від 12 квітня 2012 року №ТД-09-12, від 12 квітня 2012 року №ТД-10-12, від 12 квітня 2012 року №ТД-11-12, від 12 квітня 2012 року №ТД-12-12, від 12 квітня 2012 року №ТД-13-12; ДП «Бориспільський лісгосп», що підтверджується договором на виконання лісосічних робіт та трелювання лісу від 24 вересня 2012 року №103.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС від 01 березня 2013 року №429/22.3-17/37889288 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із постачальниками та покупцями за період з 01 січня 2012 року по 30 жовтня 2012 року, а також акті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 11 березня 2013 року №689/2240/38204618 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альта-Ком» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01 серпня 2012 року по 31 січня 2013 року, в ході яких встановлено, що дані товариства відсутні за місцезнаходженням та їхня діяльність має ознаки фіктивності, оскільки встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини (матеріалів) для здійснення відповідних видів діяльності.

Також висновки відповідача ґрунтуються на наявності обвинувального вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 02 вересня 2013 року у справі №761/19615/13-к, в якому визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.205 ч.1 КК України, директора ТОВ «Альта-Ком» ОСОБА_2 та зазначено, що ТОВ «Альта-Ком» було зареєстровано на особу, яка самостійно не мала намір здійснювати господарську діяльність, хоча особисто здійснювала реєстрацію даного товариства на власне ім'я шляхом подання до всіх органів необхідного переліку документів.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на вищезазначені акти перевірки, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань, а тому за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

В силу ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, однак, наданий відповідачем вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 02 вересня 2013 року у справі №761/19615/13-к стосується ОСОБА_2 щодо створення ТОВ «Альта-Ком» без мети здійснення господарської діяльності, обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альта-Ком» не досліджувалися у кримінальній справі №761/19615/13-к за обвинуваченням ОСОБА_2, а тому створення товариства без мети реального провадження підприємницької діяльності, встановлена у вищезазначеній кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, безпідставно зазначається відповідачем як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платників податку - ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності наданого обладнання (наданих послуг) та проведення оплати за них, використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18 червня 2013 року №0002352201/1403, №0002362201/1404, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 03 березня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.П.Мельничук

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.