Рішення № 37529023, 06.03.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 р. Справа № 909/51/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , при секретарі судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", вул.Замость,4, м.Бережани, Бережанський район, Тернопільська область,47501

до відповідача: приватного підприємства "Лідер VТМ" вул. Кобринських, 49, м.Снятин, Івано-Франківська область,78300

про стягнення заборгованості за поставлену продукцію та штрафних санкцій в сумі 44731,42 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Христина" звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Лідер VTM" про стягнення заборгованості в сумі 447321,42грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договорів поставки №261 від 17.06.09, №390 від 14.12.10 та №103 від 06.12.12 щодо розрахунку за поставлену позивачем продукцію та обґрунтовано положеннями статей 11, 509, 530, 624, 625, 626, 692, 712 Цивільного та 173, 175 Господарського кодексів України.

Позивач в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений ухвалою суду від 20.02.14, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3012330(вручено позивачу 26.02.14).

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки уповноваженого представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений ухвалами суду від 13.01.14, 11.02.14 та 20.02.14, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень №2944643, №2981963 та №3012330, однак подав відзив на позов вх.№3475/14 від 06.03.14, у якому позовні вимоги визнав та просив суд зменшити розмір штрафу у зв"язку з важким фінансовим становищем підприємства внаслідок пожежі. Крім того, у даному відзиві відповідач просив суд розглядати справу за відсутності свого повноважного представника.

Відповідно до ч.3ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між сторонами у справі укладено ряд господарських договорів, зокрема, №261 від 17.06.09, №390 від 14.12.10 та №103 від 06.12.12. За умовами даних договорів продавець (позивач) зобов"язався передавати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець (відповідач), в свою чергу, - приймати товар і оплачувати його вартість. Термін дії договорів - відповідно до 31.12.09, 31.12.11 та 31.12.13, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за цими договорами ( п.8.1 договорів).

Розділами 1 даних договорів сторони погодили, що ціна та загальна сума товару вказується у накладних на кожну партію товару окремо.

Оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом 21(згідно п.3.1 договору поставки №261 від 17.06.09) та 14(згідно п.4.1 договорів поставки №390 від 14.12.10 та №103 від 06.12.12) банківських днів з моменту поставки продавцем такої партії товару покупцю.

Пунктами 4.5 договору поставки №261 від 17.06.09 та 3.61 договорів поставки №390 від 14.12.10 та №103 від 06.12.12 сторони погодили, що моментом виконання зобов"язань за цими договорами, тобто моментом поставки товару продавцем покупцю вважається дата відвантаження товару шляхом передачі товару представнику покупця, зазначена у накладній.

На виконання умов спірних договорів, позивачем передано у власність відповідача товар на загальну суму 3492224,27грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та актів звірки розрахунків від 28.11.13 та 04.12.13, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками. Водночас судом не приймається до уваги акт звірки розрахунків від 27.12.13, оскільки він не підписаний відповідачем.

В порушення визначеного умовами спірних договорів обов"язку сплатити вартість товару в установлені терміни та у визначеному порядку, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на момент винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 286671,30грн.

04.12.13 та 10.12 позивачем на адресу відповідача направлено претензії відповідно №268 та №273 з вимогою погасити існуючу заборгованість, які залишені останнім без відповіді та задоволення. Факт направлення зазначених претензій підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків поштового відділення.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати поставленого позивачем товару, керуючись умовами спірних договорів та нормами чинного законодавства, позивачем нараховано 10523,67грн. 10% річних, 13380,32грн. пені та 136746,13 грн. штрафу.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару(ст.692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договорів №261 від 17.06.09, №390 від 14.12.10 та №103 від 06.12.12 граничний термін виконання відповідачем зобов"язання щодо оплати поставленого позивачем товару - за спливом 21 (згідно п.3.1 договору поставки №261 від 17.06.09) та 14 (згідно п.4.1 договорів поставки №390 від 14.12.10 та №103 від 06.12.12) банківських днів з моменту поставки продавцем кожної партії товару покупцю.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, наявність заборгованості на суму 286671,30грн. визнав.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем своїх зобов"язань, вимога позивача щодо стягнення 286671,30грн. основного боргу обґрунтована та підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Укладаючи договори, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань штрафом та пенею та погодили строк їх нарахування: за порушення строку оплати продукції покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки (п. 5.2 договору №261 від 17.06.09 та п.5.3, 5.5 договорів №390 від 14.12.13 та №103 від 06.12.12) .

В силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Умовами договорів №390 від 14.12.13 та №103 від 06.12.12 сторони погодили обов"язок відповідача у разі прострочення строків оплати сплатити позивачу 10% річних від простроченої суми (п.5.3 договорів).

На підставі вказаної норми закону та пунктів договору, позивачем нараховано 10523,67грн. 10% річних, 13380,32грн. пені та 136746,13 грн. штрафу за період з 26.06.13 по 27.12.13.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приписами ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

В контексті вищенаведеного, керуючись ст. 83 ГПК України, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, поведінки винної сторони (в тому числі невжиття нею заходів до виконання зобов'язання та систематичну неявку в судові засідання), наслідків порушення зобов'язання, враховуючи, що даний випадок не є винятковим, суд приходить до висновку про відсутність підстав щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10523,67грн. 10% річних, 13380,32грн. пені та 136746,13 грн. за період з 26.06.13(після спливу строку оплати, визначеного згідно п.3.1 договору поставки №261 від 17.06.09 та п.4.1 договорів поставки №390 від 14.12.10) по 27.12.13 підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача з огляду на правильність їх нарахування.

Судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 551, 610, 612,614, 625, 629,712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 231, 233, 265, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" до приватного підприємства "Лідер VTM" про стягнення заборгованості в сумі 447321,42грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Лідер VTM" (м. Снятин, вул. Кобринських, 49, код ЄДРПОУ 31979590) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (Тернопільська обл., м. Бережани, вул. Замость, 4, код ЄДРПОУ 14049168) 286671,30(двісті вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят одну гривню тридцять копійок) основного боргу, 10523,67(десять тисяч п"ятсот двадцять три гривні шістдесят сім копійок) 10% річних, 13380,32(тринадцять тисяч триста вісімдесят гривень тридцять дві копійки) пені, 136746,13(сто тридцять шість тисяч сімсот сорок шість гривень тринадцять копійок) штрафу та 8946,44(вісім тисяч дев"ятсот сорок шість гривень сорок чотири копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.14

Суддя Матуляк П. Я.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 11.03.14