Ухвала суду № 37528837, 27.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2410/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.10.13р. у справі №810/2410/13-а за позовом Державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» до Ірпінської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.04.13р. №0000152200, №0000172200, №0000182200, №0000192200, №0000551700.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.13р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що господарські операції позивача з його контрагентом ФОП ОСОБА_2 не мали на меті створення реальних наслідків, в силу відсутності у останнього кваліфікованого персоналу для здійснення господарських операцій, що встановлено актами перевірок. Також апелянт вказав на те, що позивачем документально не підтверджено перебування посадових осіб Товариства у відрядженнях, у зв'язку з чим, з коштів які виплачені таким особам має бути утримано податок з доходів фізичних осіб; по деяких особових рахунках дохід перевищував десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, а відтак в силу податкового законодавства податок з доходів фізичних осіб має бути утриманий у розмірі 17% до суми перевищення.

Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10р. по 31.12.12р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10р. по 31.12.10р., за результатами якої складено акт від 29.03.13р. №194/22-00992071.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.04.13р.:

№0000182200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 199 907,50 грн., в т.ч. основний платіж - 159 926 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 39 981,50 грн.;

№0000152200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 342 066 грн., в т.ч. основний платіж - 273 653 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 68 413 грн.;

№0000172200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з прибутку/доходу державних підприємств, що вилучаються до бюджету на суму 204 553 грн., в т.ч. основний платіж - 163 642 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 40 911 грн.;

№0000192200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ всього на суму 58 264 грн., в т.ч. за жовтень 2010 року на суму 21 281 грн., за листопад 2010 року на суму 21 034 грн., за грудень2010 року на суму 15 949 грн.;

№0000551700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 482,15 грн., в т.ч. основний платіж - 1 185,72 грн., штрафні (фінансові) санкції - 296,43 грн.

Підставою для їх прийняття слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог:

п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР, п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 273 653 грн., у тому числі за 2010 рік в сумі 272 738 грн, за 2011 р. в сумі 277 грн. та 2012 р. у сумі 638 грн.; порушення п.7.8.2. п.7.8. ст.7 Закону № 334/94-ВР, що призвело до заниження чистого прибутку /доходу державних підприємств, що вилучаються до бюджету за 2010 р. на суму 163 642 грн.;

п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97 ВР, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 159 926 грн: за січень 2010 р. - 9607 грн., за лютий 2010 р. - 23 192 грн., за березень 2010 р. - 27 717 грн., за квітень 2010 р. - 830 грн., за травень 2010 р. - 19 143 грн., за червень 2010 р. - 19 732 грн., за липень 2010 р. - 19 880 грн., за серпень 2010 р. - 20 326 грн., грудень 2010 р. - 19 499 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 58 264 грн. в т.ч.: жовтень 2010 р. в сумі 21 281 грн., листопад 2010 р. в сумі 15 949 грн., грудень 2010 р. в сумі 21 034 грн.;

пп. "г" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.171.2 "а" ст. 171, п. 167.1 ст. 167, п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті занижено податок з доходів фізичних осіб.

Такий висновок податкового органу ґрунтується висновках актів ДПІ у Рожнятівському районі Івано-Франківської області від 10.02.11р. №130/С/170/НОМЕР_1 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки СПД ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період листопад 2010р.»; від 04.11.10р. №13525/С/170/НОМЕР_1 «З питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період серпень 2010р.»; від 19.08.10р. №1294/С/170/НОМЕР_1 «З питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період червень 2010р.», від 06.05.10р. №3772/С/170/НОМЕР_1 «З питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період лютий-березень 2010р.», якими встановлено, що ФОП ОСОБА_2 не використовував працю найманих працівників, а відтак, на думку податкового органу підприємця відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності.

Також перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем під звіт надано було ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кошти на відрядження, вказані кошти в касу підприємства не повернуті, документальне підтвердження використаних коштів на відрядження у повному обсязі не надано, а відтак з таких коштів підлягає утриманню податок з доходів фізичних осіб. Окрім того, в ході перевірки встановлено, що по деяких особових рахунках дохід перевищував десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, а відтак в силу податкового законодавства податок з доходів фізичних осіб має бути утриманий у розмірі 17% із суми перевищення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції не погодився з висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Виходячи з змісту п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР (чинного у період спірних правовідносин), необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту є факт придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання у господарській діяльності.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»N 334/94-ВР, згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з ЄДРПОУ серії АБ №593702, основними видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема: лісопильне та стругальне виробництво; лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві; лісозаготівлі; виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві.

Так, позивач у перевіряємому періоді мав господарській відносини з ФОП ОСОБА_2 згідно договору підряду на виконання лісосічних робіт № 12 від 15.10.08р. Згідно умов договору, підрядник взяв на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати роботи за завданням замовника з використанням своїх засобів, а замовник - в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплати виконані роботи.

Під роботами слід розуміти заготівлю лісопродукції.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані податкові та видаткові накладні, акти прийому - передачі лісосіки для розробки; акти приймання - здавання робіт; щоденники приймання робіт по заготівлі (вивезенню) лісопродукції; акти огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів; рапорти про рух лісопродукції; товарно - транспортні накладні; рахунки; специфікації - накладних; рахунки фактури; квитанції про приймання вантажу; акти - передачі лісосіки для розробки; інвойси. Вказані документи у їх сукупності розкривають зміст на обсяг господарських операцій та відповідають вимогам Закону N 996-XIV, чого не заперечує апелянт.

З метою виконання зобов'язань за договором №12, було укладено з позивачем договір оренди транспортного засобу № 3 , яким у подальшому перевозилася спилена деревина. Відповідно до п. 1.2 названого договору предметом оренди був транспортний засіб - трактор, МТЗ 80, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, рік випуску 1998.

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що не заперечується відповідачем.

Матеріали справи містять докази на підтвердження кваліфікації для здійснення ФОП ОСОБА_2 такого роду робіт, зокрема підтвердженням цього є: свідоцтво про отримання ним робочої кваліфікації НОМЕР_4, має кваліфікацію за професією вальник лісу VI розряду (т. 17, а.с. 141); дозвіл виданий Держгірпромнаглядом на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 1677.04.30-02.01.1 (лісосічні роботи) (строк дії з 30 серпня 2007 р. по 30 серпня 2010 р.) (т. 17, а.с. 143а); дозвіл, виданий Держгірпромнаглядом на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 3923.08.30-02.01.1 (лісосічні роботи) (строк дії з 29 грудня 2008 р. по 29 грудня 2011 р.) (т. 17, а.с. 142); ліцензія видана Головавтотрансінспекції Міністерства транспортна та зв'язку України на надання послуг з перевезенням пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (строк дії необмежений) (т. 17, а.с. 143); посвідчення тракториста машиніста серія НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_2 (т. 17, а.с. 145); посвідчення про складання іспитів по знанню правил безпечної експлуатацією вантажопідіймальних кранів НОМЕР_6 (т. 17, а.с. 146-147).

Так, як встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 з метою виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем за договором №12, було укладено ряд договорів з підприємцями ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за умовами яких останні взяли на себе зобов'язання з виробки лісів на забезпеченій ФОП ОСОБА_2 ділянці.

Окрім того, матеріали справи містять докази подальшої реалізації позивачем лісопродукції на користь третіх осіб, зокрема: фірмі «Пизец ГмбХ» (Австрія), фірмі «MultiCapital KFT» (Венгія), фірмі «BOWRENO LLC» (США), ТОВ «Млот», ПП «Компанія «Галатея» та ін.

Слід зазначити, що ФОП ОСОБА_2 станом на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо. Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, як і не містять будь-яких інших доказів на підтвердження неможливості вчинення вказаних господарських операцій.

Покликання апелянта на вищевказані акти ДПІ у Рожнятівському районі Івано-Франківської області - не заслуговують на увагу з огляду на те, що висновки таких актів не спростовують товарність господарських відносини ФОП ОСОБА_2 з позивачем.

З врахуванням викладеного, відсутні підстави для висновку і про заниження чистого прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету за 2010 рік на загальну суму 163 642 грн., у зв'язку з завищенням валових витрат за послугами ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 1090949 грн., оскільки позивачем валові витрати у вказаній сумі за вказаними господарськими операціями сформовано правомірно.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень - рішень від 19.04.13р. №0000152200, №0000172200, №0000182200, №0000192200.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 19.04.13р. №0000551700, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з прибутку з доходів фізичних осіб на суму 1 482,15 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено податковим органом під час перевірки, у перевіряємому періоді відповідно до посвідчення про відрядження від 07.06.10р. №50-к водія ОСОБА_4 відряджено у м. Львів до обласного Управління лісового господарства. На підтвердження перебування вказаної особи у відрядженні до авансового звіту надано чеки за проживання на суму 150 грн., парковка 18 грн., добові 60 грн. Загальна сума складає 228 грн.

Відповідно до посвідчення про відрядження від 24.06.10р. №21-К ОСОБА_3 перебував у відрядженні у Латвійській республіці терміном у 7 днів. Добові склали 969,04 грн. Термін відрядження з 27.06.10р. по 03.07.10р. В підтвердження перебування вказаної особи у відрядженні надано звіт, факсову копію запрошення та копію першої сторінки закордонного паспорта.

Відповідно до посвідчення про відрядження від №50-к від 21.06.10р. ОСОБА_3 перебував у відрядженні у м. Львів. В підтвердження перебування вказаної особи у відрядженні надано авансовий звіт на суму 210 грн.

Отже, з врахуванням вказаних доказів у їх сукупності, відсутні підстави для висновку про порушення позивачем вимог законодавства в частині не включення до оподаткованого доходу вказаних працівників коштів, отриманих ними під звіт на період відрядження, а відтак висновок податкового органу про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у цій частині - протиправний.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, внаслідок неутримання із заробітної плати, яка перевищує десятикратних розмір мінімальної заробітної плати ставки податку 17 % суми перевищення (фактично підприємство утримало 15 % бази оподаткування).

В силу п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Як вбачається з акта перевірки, в ході проведеної перевірки встановлено, що по деяких особовим рахункам дохід перевищував десятикратний розмір мінімальної заробітної плати.

Як встановлено колегією суддів та не заперечується сторонами, у відповідні місяці 2011 - 2012 років працівникам було виплачено заробітну плату у розмірі, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Разом з тим, перевищення було зумовлене тим, що у такі періоди проводилась виплата не тільки заробітної плати, але також виплачувалась заробітна плата за період відпустки.

Так, відповідно до п.169.4.1 ст. 169 Податкового кодексу України, якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що за працівниками позивача за період перебування у щорічній відпустці зберігається заробітна плата, підприємством правомірно застосовано до виплачених доходів ставку податку 15%.

Вказані обставини підтверджується наявними у справі відповідними розрахунками, які надавались інспекторам під час перевірки, чого не заперечує та не спростовує апелянт.

Отже, податкове повідомлення - рішення від 19.04.13р. №0000551700 протиправне та підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.10.13р. у справі №810/2410/13-а - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.10.13р. у справі №810/2410/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.