Постанова № 37528811, 17.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 р. Справа №805/582/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год.50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

представника позивача Волкова М.М.

представників відповідача Кадельчук В.М.

Краснопера Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт і К» до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт і К», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 13.12.2013року по 19.12.2013року відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартітсь та податку на прибуток по взаємовідносинам із ТОВ «Вектра 3000» за вересень 2013року, за результатами якої було складено акт від 26.12.2013року за №1304/05-66-22-02/37295133, відповідно до якого встановлені порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на загальну суму 160274грн. та завищення податкових зобов'язань на загальну суму 160274грн. та ч.1,5 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.662, ст.655 та ст.656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів у ТОВ «Вектра 3000» у вересні 2013року та подальшої його реалізації ДП «Укрспецвагон».

Позивач не погоджується із законністю дій відповідача щодо внесення змін до автоматизованої системи «Податковий блок» щодо коригування показників податкової звітності про задекларовані Позивачем податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит за вересень 2013року, оскільки за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, а, відповідно, зобов'язання не узгоджувались. Таким чином, відповідачем безпідставно було зменшено показники податкової звітності позивача з ПДВ за вересень 2013року.

Також, дії відповідача щодо складення акта перевірки від 26.12.2013року за №1304/05-66-22-02/37295133 підлягають визнанню неправомірними, оскільки саме ці дії призвели до порушення прав Позивача.

Вважає, що коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту порушує права та інтереси позивача, оскільки згідно ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, надав заперечення на адміністративний позов, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Актом Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013року за №1/22/37377252 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вектра 3000» встановлена відсутність первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, а саме: відсутні відомості щодо наявності у підприємства власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей, відсутність відомостей щодо продажу продуктів харчування, що мають обмежений термін придатності та знаходження цих товарів на складах, а також відсутність документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Вважає, що оскаржувані дії податкового органу жодним чином не порушують права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт і К». Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт і К», зареєстрований в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Донецької міської ради 24.09.2010року, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, станом на момент розгляду справи перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що з 13.12.2013року по 19.12.2013року відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартітсь та податку на прибуток по взаємовідносинам із ТОВ «Вектра 3000» за вересень 2013року, за результатами якої було складено акт від 26.12.2013року за №1304/05-66-22-02/37295133, відповідно до якого встановлені порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на загальну суму 160274грн. та завищення податкових зобов'язань на загальну суму 160274грн. та ч.1,5 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.662, ст.655 та ст.656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів у ТОВ «Вектра 3000» у вересні 2013року та подальшої його реалізації ДП «Укрспецвагон».

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, податкових повідомлень-рішень на підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем не приймалось.

Згідно акта перевірки від 26.12.2013року за №1304/05-66-22-02/37295133 зазначено наступне.

Актом Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013року за №1/22/37377252 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вектра 3000» встановлена відсутність первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, а саме: відсутні відомості щодо наявності у підприємства власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей, відсутність відомостей щодо продажу продуктів харчування, що мають обмежений термін придатності та знаходження цих товарів на складах, а також відсутність документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Вектра 3000» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

В ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Вектра 3000».

Під час здійснення перевірки позивача податковим органом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» було укладено договір постачання від 02.09.2013року за №59, за умовами якого ТОВ «Вектра 3000» зобов'язується у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, поставити у власність покупцю продукцію матеріально-технічного призначення, а покупець (ТОВ «Моноліт і К») зобов'язується прийняти її та оплатити (арк.с.61-63).

Специфікаціями до договору було обумовлено найменування продукції та її кількість (арк.с.145-147).

В якості доказів виконання зазначених послуг ТОВ «Вектра 3000» на адресу позивача виписано наступні видаткові накладні: №114 від 04.09.2013року на суму 178954,76грн., в тому числі ПДВ в розмірі 29825,79грн., №581 від 20.09.2013року на суму 401593,76грн., в тому числі ПДВ в розмірі 66932,29грн., №842 від 30.09.2013року на суму 381093,76грн., в тому числі ПДВ в розмірі 63515,57грн. (арк.с.76, 78, 80).

ТОВ «Вектра 3000» були виписані позивачу наступні податкові накладні: №114 від 04.09.2013року на суму 178954,76грн., в тому числі ПДВ в розмірі 29825,79грн., №581 від 20.09.2013року на суму 401593,76грн., в тому числі ПДВ в розмірі 66932,29грн., №842 від 30.09.2013року на суму 381093,76грн., в тому числі ПДВ в розмірі 63515,57грн. (арк.с.77, 79, 81).

Розрахунки між сторонами за даним договором проводились у безготівковій формі на підставі платіжних доручень: №БВ-0000001 від 10.09.2013року на суму 99684,62грн., №БВ-0000002 від 12.09.2013року на суму 79270,15грн., №БВ-0000001 від 25.09.2013року на суму 401393,76грн.

Суми податку за зазначеними податковими накладними були включені до складу податкового кредиту за вересень 2013року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2013року, який відповідає даним Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за вересень 2013року.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач реалізовував придбаний у ТОВ «Вектра 3000» товар Державному підприємству «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» на підставі договору від 02.09.2013року за №ЦВСВ (ВМТП - 13.983), за умовами якого ТОВ «Моноліт і К» зобов'язується у порядку та на умовах передбачених цим Договором поставити у власність покупцю товар згідно Специфікації №1 (балка надресорна б/в (ремонтопридатна), рамка бокова б/в), а покупець (ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів») зобов'язується прийняти його та оплатити (арк.с.64-75).

Згідно п.5.1.1 Договору відвантаження товару відбувається зі складу зберігача (м. Лозова, смт. Панютине, вул.Леніна, буд.5, Харківської області).

При цьому, необхідною умовою поставки товару є тільки письмове повідомлення покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачання (п.5.1.2 Договору).

На виконання умов договору сторонами були складені акти приймання - передачі продукції від 04.09.2013року за №1, від 09.09.2013року за №2, від 20.09.2013року за №3, від 30.09.2013року за №4 (арк.с.132-135).

В якості доказів виконання зазначених послуг ТОВ «Моноліт і К» на адресу позивача виписано наступні видаткові накладні: №РН-0000010 від 04.09.2013року на суму 99684,62грн., в тому числі ПДВ в розмірі 16614,10грн., №РН-0000011 від 09.09.2013року на суму 81077,71грн., в тому числі ПДВ в розмірі 13512,95грн., №РН-0000012 від 20.09.2013року на суму 407165,33грн., в тому числі ПДВ в розмірі 67860,89грн., №РН-0000013 від 30.09.2013року на суму 388293,41грн., в тому числі ПДВ в розмірі 64715,57грн.

ТОВ «Моноліт і К» були виписані ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» наступні податкові накладні: №1 від 04.09.2013року на суму 99684,62грн., в тому числі ПДВ в розмірі 16614,10грн., №2 від 09.09.2013року на суму 81077,71грн., в тому числі ПДВ в розмірі 13512,95грн., №3 від 20.09.2013року на суму 407165,33грн., в тому числі ПДВ в розмірі 67860,89грн., №4 від 30.09.2013року на суму 388293,41грн., в тому числі ПДВ в розмірі 64715,57грн. (арк.с.84, 87, 90, 93).

Розрахунки між сторонами проводились в безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунку позивача від 10.09.2013року за №6908 на суму 99684,62грн., від 12.09.2013року за №7018 на суму 81077,71грн., від 25.09.2013року за №7369 на суму 407165,33грн.

Суми податку за зазначеними податковими накладними були включені до складу податкових зобов'язань за вересень 2013року, відображені у реєстрі виданих податкових накладних за вересень 2013року, який відповідає даним Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за вересень 2013року.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав суду договір транспортно-експедиційних послуг з ТОВ «Трансвектр» за №106/09 від 26.09.2013року, за умовами якого виконавець (ТОВ «Трансвектр») зобов'язується надати позивачу послуги з вантажоперевезення, а замовник (ТОВ «Моноліт і К») прийняти їх та сплатити (арк.с.136).

Факт надання виконавцем послуг, обумовлених зазначеним договором, підтверджується товарно-транспортною накладною за №6/1 від 30.09.2013року, за №1 від 04.09.2013року, №2 від 09.09.2013року, №3 від 18.09.2013року, №4 від 27.09.2013року, №5 від 27.09.2013року, №6 від 30.09.2013року, згідно яких в якості замовника та вантажовідправника зазначено ТОВ «Моноліт і К», а в якості вантажоодержувача - ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (арк.с.83, 85, 91, 92, 137).

Таким чином, позивачем до суду було надано: податкові декларації, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, які підтверджують реальність фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Вектра 3000».

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Представником відповідача у судовому засіданні не наведено жодної норми законодавства, яка б встановлювала необхідні економічні умови для ведення господарської діяльності у спірних правовідносинах, що склалися.

Суд звертає увагу на той факт, що у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, які підтверджують факти отримання товарів, реальність фінансово-господарських взаємовідносин, що спростовують висновки акта перевірки.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому й числі податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість на 160274,00 грн. за період вересень 2013року по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000» та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 160274,00 грн. за період вересень 2013року по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000».

Стосовно посилання відповідача на висновки, викладені в акті Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013року за №1/22/37377252 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вектра 3000», суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В зазначених актах зазначається, що господарські операції з контрагентом ТОВ «Вектра 3000» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Проте, в вищевказаних актах відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання ТОВ «Вектра 3000».

Так, встановлення ознак «нереальності» правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це інформація посадових осіб щодо фактичного здійснення господарських операцій, визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між контрагентами - постачальниками та ТОВ «Вектра 3000» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

За таких обставин суд не вважає переконливими висновки відповідача щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Вектра 3000».

Згідно статті 74 Податкового Кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Згідно п. 86.8. ст. 86 Податкового Кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно п. 86.9. ст. 86 Податкового Кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, перевірка за наслідками якої було складено акт, не проводились з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється.

Так, в органах Міністерства доходів і зборів України з метою поліпшення адміністрування податків, повноти декларування податкових зобов'язань в умовах впровадження спеціального програмного забезпечення для удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, що покращить якість матеріалів перевірок та сприятиме зменшенню термінів їх проведення були запроваджені Методичні рекомендації, затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013року за № 165 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця".

Згідно п.п.1.3.1, 1.3.2, 1.3.3, 1.3.4 п.1.3 Методичних рекомендацій під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи "Податковий блок" - "Реєстрація ПП", "Обробка податкової звітності та платежів", "Податковий аудит", "Аналітична система", "Облік платежів"; єдиний реєстр податкових накладних; АРМ "Митниця"; підсистема "Реєстрація та облік РРО та книг обліку розрахункових операцій АІС "Реєстри платників податків".

Згідно п.п.2.5.2 Методичних рекомендацій до впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" Акт/Довідка про результати камеральної перевірки роздруковується, підписується інспектором, який проводив перевірку, та направляється платнику податку поштою у порядку, передбаченому ст. 42 гл. 1, п. 58.3 ст. 58 гл. 4 р. II Кодексу.

Відповідно до п.п.2.5.5 Методичних рекомендацій реалізація матеріалів камеральної перевірки, прийняття повідомлень-рішень за її результатами та порядок оскарження її результатів проводиться у встановленому порядку.

З урахуванням норм Податкового кодексу України та Методичних рекомендацій, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013року за № 165, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо внесення змін до електронної бази даних «Податковий блок» в частині виключення відомостей про показники податкової звітності за вересень 2013року, що зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість за зазначений період, оскільки саме ці дії призвели до порушення прав позивача.

Оскільки за наслідками проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, то відповідачем безпідставно було внесено зміни до показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість, а отже позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» відомості про задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт і К», код ЄДРПОУ 37295133 за період вересень 2013 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 160274 грн. та податкового кредиту з ПДВ в сумі 160274 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2013року по справі №812/9874/13-а, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014року, зобов'язано податковий орган поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих ТОВ «Вектра 3000» податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які було вилучено на підставі акта перевірки від 13.11.2013року за №1/22/37377252.

Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стосовно позовних вимог ТОВ «Моноліт і К» в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо складання акта позапланової документальної невиїзної перевірки від 26.12.2013року за №1304/05-66-22-02/37295133, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється податковим органами, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За результатами проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки позивача було складено акт від 26.12.2013року за №1304/05-66-22-02/37295133.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, податковий орган під час проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача та складання за наслідками даної перевірки від 26.12.2013року за №1304/05-66-22-02/37295133, діяв в межах повноважень, наданих ст.20, п.75.1 ст.75, п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України.

З аналізу наведеного вбачається, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт і К» в частині визнання протиправними дій відповідача щодо складання акта перевірки від 26.12.2013 року № 1304/05-66-22-02/37295133 є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт і К» до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області про визнання протиправними дій щодо складання акта перевірки від 26.12.2013 року № 1304/05-66-22-02/37295133 та зобов'язання поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» відомості про задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт і К», код ЄДРПОУ 37295133 за період вересень 2013 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 160274 грн. та податкового кредиту з ПДВ в сумі 160274 грн. задовольнити частково.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» відомості про задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт і К», код ЄДРПОУ 37295133 за період вересень 2013 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 160274 грн. та податкового кредиту з ПДВ в сумі 160274 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт і К» (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, б.1 «і», код ЄДРПОУ 37295133) судовий збір в сумі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 17.02.2014 року.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений 24.02.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мозговая Н. А.