Постанова № 37527347, 19.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 р. Справа № 804/697/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу, припису, визнання протиправними дії, скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» (надалі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), з наступними позовними вимогами:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ №106-од від 06.11.2013 року про проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» на підставі доручення Держспоживінспекції України від 05.11.2013 року №5090-2-7/6.

2. Визнати протиправними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області по проведенню позапланової перевірки на підставі доручення Держспоживінспекції України від 05.11.2013 року №5090-2-7/6;

3. Визнати протиправним і скасувати припис Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області до Акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №002937 від 06.11.2013 року.

4. Скасувати постанови про накладення стягнень №1858 та №1859 від 22.11.2013 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем під час здійснення перевірки були порушенні норми чинного законодавства, а порушення, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, а отже винесений припис та постанови за наслідками такої перевірки підлягають скасуванню.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Надав заперечення до позову, відповідно до якого вважає, що з боку інспекції було дотримано усі норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 465/2011 Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 26 ч. 1 п. 2 Закону «Про захист прав споживачів», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 № 310, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 травня 2012 р. за N 743/21056 (надалі - Порядок № 310).

Відповідно до норм п. 1.4. Порядку №310 перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами, зокрема, з підстави звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Держспоживінспекції України.

Відповідно до п. п. 1.8, 2.6. Порядку №310 перевірки проводяться посадовими особами на підставі наказу відповідного органу з питань захисту прав споживачів, який повинен містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюватиметься захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника відповідного органу з питань захисту прав споживачів (із зазначенням його прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується гербовою печаткою.

Виходячи з вимог розділу ІІІ Порядку №310 за результатами проведеної перевірки посадовими особами складається акт.

Акт складається у двох примірниках: перший залишається в органі, який провів перевірку; другий передається під підпис суб'єкту господарювання, діяльність якого перевірялася.

На підставі акта, який складено за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, яка проводила перевірку, дається керівнику суб'єкта господарювання припис про усунення порушень.

Припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи до суб'єкта господарювання щодо усунення порушень законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій до суб'єкта господарювання.

За результатами перевірки відповідно до виявлених порушень посадовими особами, які проводили перевірку, приймаються рішення про складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення складається в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення; заборону реалізації продукції в разі; припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, до усунення виявлених недоліків.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 06.11.2013 р. по 08.11.2013 р. було проведено позапланову перевірку торгового об'єкту позивача, а саме магазину «Фокстрот. Техніка для дому», розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, пл. Петровського 5.

Перевірка проводилася на підставі наказу на проведення перевірки від 06.11.2013 р. №106-од та направлення на проведення перевірки від 06.11.2013 р. №1917/14/1702.

За результатами перевірки складений Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 06.11.2013 р. №002937 (надалі - Акт перевірки), який підписаний позивачем із зауваженнями.

У розділі IV Акту перевірки викладено припис про усунення недоліків №002937, яким підприємство зобов'язано усунути недоліки, що зазначені в Акті перевірки, у тому числі не допускати реалізації товарів, які не відповідають вимогам НТД, а також без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації.

На підставі Акту перевірки 22.11.2013 р. відповідачем винесено:

- Постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №1858, в якій встановлено реалізацію продукції 34-х найменувань продукції, що не відповідають вимогам нормативних документів по маркуванню та застосовано штраф у розмірі 103452 грн.

- Постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №1859, в якій встановлено, що під час перевірки підприємством не надано супровідних документів на реалізуєму продукцію, а саме документів щодо якості та безпеки товару, прибуткових накладних, а також 06.11.2013 р. був вивезений з торгівельної зали товар, що не уможливило його перевірку стосовно відповідності вимогам діючого законодавства, чим було створено перешкоди службовим особам Держспоживінспекції у Дніпропетровській області та застосовано штраф у розмірі 31 182 240, 00 грн.

Щодо позовної вимоги 1 та 2 суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Дані положення містяться також у Порядку №310.

В обґрунтування протиправності наказу та дії інспекції по проведенню перевірки позивач посилається на ті обставини, що відповідач не мав підстав для проведення перевірки, а саме такої підстави як Доручення Держспоживінспекції України не передбачено чинним законодавством. Крім того, позивач вказує, що з таким документом він ознайомлений не був, як і з наказом на проведення перевірки та з підставою для проведення перевірки, копії даних документів не отримував.

Судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 р. визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області №106-од від 06.11.2013 р. про проведення позапланової перевірки ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН».

В даному рішенні встановлено, що всі дії відповідача з проведення позапланової перевірки, а також рішення, прийняті в ході та за наслідками такої перевірки, за відсутності законодавчо визначених підстав для проведення такої перевірки - являються протиправними, оскільки проведені з питань, не визначених ні направленням, ні предметом перевірки, тобто являються вчиненими з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі та послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №310 від 07.03.2012 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 травня 2012 року за №743/21056, ст. 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно відмітки на даному рішенні постанова набрала законної сили 23.01.2014 р.

В силу ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлені вищезазначеним судовим актом факти мають преюдиціальне значення в рамках досліджуваного адміністративного спору та доведенню знову не підлягають.

Враховуючи викладене, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 р. закрито провадження в цій частині позовних вимог відповідно до ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо позовних вимог 3 та 4 суд зазначає наступне.

Відповідно до Акту перевірки відповідач під час проведення перевірки встановив порушення ст. 6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 17, 21 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 15 червня 2006 р. № 833, а саме порушення вимог маркування, відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на споживчому навісному ярлику на доступні мові, відсутній документ, що посвідчує якість та безпеку товару.

Згідно ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами.

Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів, дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Відповідно п. 17 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 15 червня 2006 р. № 833 забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дане положення статті дублюється абз. 9 п. 2 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 17.08.2012 р. №1177.

Отже, надання доступної та необхідної інформації для споживачів є обов'язковим, а її ненадання, є порушенням чинного законодавства України, що суттєво обмежує законне право споживача на усвідомлений і компетентний вибір товарів, та передбачає застосування до порушника заходів відповідальності, визначених законодавством.

Позивач вказує, що ним не було порушено визначені норми законодавства, вся інформація про виробника товару, його місцезнаходження, дата виробництва та інша міститься, на самому товарі, упаковці, етикетці, а також, разом із інформацією про підприємства, які здійснюють функції щодо прийняття претензій від споживача, міститься у супровідній документації та доводиться до споживачів іншим чином.

Оскільки законодавство передбачає та дозволяє доведення до споживача інформації у супровідній документації, у доступній наочній формі та шляхом розміщення її у місці де вона реалізується, підприємство додатково розташовує у місці продажу кожного окремого виду товару інформацію про його виробника, дату виробництва, споживчі властивості та технічну характеристику на стіні, стенді, або просто поруч із товаром у вигляді листівок, довідок, оголошень чи іншим доступним, наочним способом.

В Акті перевірки та постанові про накладення стягнень №1859 від 22.11.2013 р. вказано, що підприємством не було надано необхідних документів (супровідних документів продукцію, яка реалізовується, документів щодо якості та безпеки товару, прибуткових накладних).

Слід зазначити, що зі змісту даних документів не вбачається щодо якого товару мають надаватися документи та з якою метою викладені дані вимоги. Крім того, не надано розрахунку суми штрафу, застосованої до позивача відповідно Постанов про накладення стягнень №1858 та №1859 від 22.11.2013 р.

Доводи позивача свідчать, що останнім необхідні документи до інспекції надавалися, про що зазначено в запереченнях на самому Акті перевірки, пояснювальній записці заступника керуючого магазином ОСОБА_2, яка пояснила обставини проведеної позапланової перевірки та зазначила, що посадовими особами надані накладні були проігноровані.

Згідно додаткових пояснень позивача перед винесенням відповідачем постанови про накладання штрафних (фінансових) санкцій 22.11.2013 р. керуючий магазином приїздив до інспекції із копіями видаткових накладних, але дані документи не були прийняті, у зв'язку з чим позивач направив на адресу відповідача відповідну заяву (листі від 22.11.2013 р. №2211/13), яка отримана відповідачем 26.11.2013 р. згідно наявного в матеріалах справи поштового повідомлення.

Крім того, у запереченнях відповідача, останній вказав, що підприємством було надано необхідні до початку перевірки документи.

Про обізнаність позивача надати документи також свідчить долучений відповідачем до матеріалів справи перелік необхідних документів, з яким позивач був ознайомлений 06.11.2013 р., про що свідчить підпис посадової особи підприємства. Позивачем дана обставина не заперечувалась.

Ніяких належних доказів у спростування даних обставин відповідачем до суду не надано.

Натомість позивачем з метою підтвердження обґрунтованості адміністративного позову, надано фотоматеріали супровідної документації та товару, які свідчать про наявність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації для споживача, а саме дату виготовлення товару та інформації про виробника/імпортера.

Крім іншого, постановою про накладення стягнень №1859 від 22.11.2013 р. встановлено створення позивачем перешкод службовим особам інспекції у вигляді не надання необхідних документів та вивезення товару з торгівельної зали, що не уможливило його перевірку.

Відповідно до положень пункту 2.5 Порядку № 310, у разі створення перешкод посадовим особам у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування складається відповідний акт, у якому фіксується факт створення перешкод у проведенні перевірки.

Не надання документів позивачем не доведено, про що зазначалося раніше. Факт вивезення товару з торгівельної зали також не має ніякого доказового підґрунтя.

Відповідний Акт про перешкоди посадовим особам у проведенні перевірки не складався.

Згідно із ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання вищезазначених приписів відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними доказами факту створення позивачем перешкод у проведенні перевірки, не зазначив які обставини сприяли даній обставині.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що при складанні Акту перевірки в частині відображення вартісних показників описаного товару, а також при визначенні розміру штрафних (фінансових) санкцій відповідно до оскаржуваної постанови про накладення стягнень №1858 від 22.11.2013 року за основу бралися показники не вартості одержаної для реалізації партії товару, як це передбачає ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», а роздрібні ціни, які містилися на цінниках, тобто з урахуванням торгівельної націнки об'єкту роздрібної торгівлі.

Оскільки відсутність у відповідача необхідних документів, в тому числі щодо вартості одержаної для реалізації партії товару не доведена, суд не має підстав вважати правомірним нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі роздрібних цін на товар всупереч положенням ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо скасування припису слід врахувати що, згідно ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Частиною 5 ст. 4 вказаного закону визначено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Доказів звернення відповідачем до адміністративного суду з відповідною позовною заявою до суду не надано.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на ту обставину, що за результатами перевірки керівника магазину ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ч.1 ст. 155 КУпАП, оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2014 р. постанова по справі про адміністративне правопорушення, якою до ОСОБА_3 було застосовано стягнення визнано незаконною та скасовано.

У даному рішенні вказано, що підставою для винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення від 12.11.2013 року, відповідно до якого позивачем не були виконані вимоги посадових осіб виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та допущені порушення вимог маркування товару. Встановлено, що відповідачем не було зазначено переліку товару, який не був належним чином промаркований, що свідчить про невизначеність та абстрактність вчиненого правопорушення.

Відповідно до ст. 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем належним чином не доведено правомірності винесених за наслідками перевірки припису та постанов, натомість позивачем надано достатньо доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог та наміру встановити дійсні обставини справи, а отже суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області в частині визнання протиправним і скасування припису Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області до Акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №002937 від 06.11.2013 року та скасування постанов про накладення стягнень №1858 та №1859 від 22.11.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ - ДІСТРИБЬЮШН» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу, припису, визнання протиправними дії, скасування постанов, - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати припис Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області до Акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №002937 від 06.11.2013 року.

Скасувати постанови про накладення стягнень №1858 та №1859 від 22.11.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя В.С. Парненко