Постанова № 37526609, 28.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2014 року письмове провадження № 826/18847/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів: Огурцова О.П., Іщука І.О., у порядку письмового провадження розглянувши адміністративний позов

За позовом

Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж»

до

Головного управління юстиції в місті Києві

Державної реєстраційної служби України

за участю третіх осіб

Приватного акціонерного товаристві «Трест Київміськбуд-1»

Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру»

Реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві

про

визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача 2 про державну реєстрацію за Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» права власності на нерухоме майно, а саме:

1. на нежилі приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 13), з № 1 по № 28 (групи приміщень № 16) – магазин непродовольчих товарів загальною площею 861,60 кв. м., які розташовані в м. Києві, Оболонська набережна № 19, корпус 1 А (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 р. № 6382161);

2. на квартиру номер 1, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 137,60 кв. м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 р. № 6382507);

3. на квартиру номер 2, в будинку номер 19 , корпус 1 по Оболонській набережній в м Києві, загальною площею 132,70 кв. м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 р. № 6383024);

4. на квартиру номер 3, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 137,40 кв. м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 р. № 6389205);

5. на квартиру номер 4, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,60 кв. м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 р. № 6389110);

6. на квартиру номер 5, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 216,60 кв. м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 р. № 6388594);

7. на квартиру номер 6, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 221,40 кв. м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 р.);

8. на квартиру номер 7, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,90 кв. м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 р. № 6383757);

9. на квартиру номер 8, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,70 кв. м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 р. № 6383450);

10. на квартиру номер 9, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 131,80 кв. м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 р. № 6383278);

11. на квартиру номер 10, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 131,80 кв. м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 р. № 6382840);

12. на квартиру номер 11, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 223,70 кв. м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 р. № 6388991);

13. на квартиру номер 12, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 221,10 кв. м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2013 р. № 6388444);

14. на будівлю дитячого садка (літ.А) загальною площею 1986,20 кв. м., яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд.10 б;

15. на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 62), з № 1 по № 29 (групи приміщень № 60) в літ. А загальною площею 777,20 кв. м., які розташовані за адресою; м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, будинок 26 а;

16. на нежилі приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 14) – офіс № 1 А, загальною площею 171,70 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Оболонська набережна, б. 15, корпус 1;

17. на нежилі приміщення з № 1 по № 24 (групи приміщень № 13) – перукарня (в Літ.А), загальною площею 309.40 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Оболонська набережна, будинок 15, корпус 1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, у порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідачем 2 протиправно зареєстровано за третьою особою 2 право власності на нерухоме майно, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача як власника відповідного нерухомого майна.

Одночасно з позовом позивач подав клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом заборон відповідачам здійснювати дії щодо подальшого відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та будь-якого іншого обтяження відповідного нерухомого майна.

Ухвалою суду від 29.11.2013 р. відповідне клопотання позивача про застосування заходів забезпечення адміністративного позову було задоволено.

У судовому засіданні 24.12.2013 р., у порядку ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, судом замінено первинного відповідача 2 - Реєстраційну службу Головного управління юстиції в місті Києві на належного – Державну реєстраційну службу України. При цьому, первинний відповідач 2 залучений до участі у справі в якості третьої особи на боці відповідачів.

Відповідач 2 просив суд розглянути справу у відповідності до норм матеріального і процесуального права без участі його представника.

Відповідач 1 пояснень чи заперечень по суті спору суду не подав.

Третя особа 2 проти позову заперечувала, вважаючи його необґрунтованим та таким, що не підлягаю задоволенню, а також звертала увагу суду на те, що з визначеного позивачем переліку нерухомого майна, на об’єкти 14,15,16 та 17, з її боку, взагалі не вчинялися будь-які дії та не подавалися будь-які документи на реєстрацію права власності.

Третя особа 1 проти заявлених позовних вимог не заперечувала.

У судове засідання 15.01.2014 р. представники відповідачів та третьої особи 3 не з’явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Банк Кіпру» (банк), правонаступником якого є третя особа 2, та третьою особою 1 (позичальник), укладено кредитний договір від 15.06.2010 р. № 14-257/2010, за умовами якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 10 000 000,00 доларів США для завершення будівництва проекту (житлові будинки з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. Перемоги, 26 в Шевченківському районі м. Києва) (далі Проею) з 15.06.2010р. по 14.06.2013 р. зі сплатою Libor (1 місяць) + 12,5 %.

Пунктом 3.2. кредитного договору (з урахуванням додаткової угоди від 28.01.2011 р. до кредитного договору № 14-257/2010 від 15.06.2010 р.) передбачено забезпечення повернення отриманого кредиту та процентів за користування ним шляхом оформлення забезпечення, зокрема, першої черги на нерухомість, що є власністю позивача, за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд.19, корп. 1; м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 10-б; М.Київ, вул. Прирічна, 13; м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд.15, корп. 1(літера А), нежилі приміщення з № 1 по № 24 (групи приміщень № 13); м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд.15, корп. 1 (літера А), нежилі приміщення з № 1 по № 23 (групи приміщень № 14); м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд.26А, (літера А), нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 62), з № 1 по № 29 (групи приміщень № 60) та поруки ПП «ТМ «Престиж».

На виконання умов кредитного договору від 15.06.2010 р. № 14-257/2010 між третьою особою 2 (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець), який виступив майновим поручителем по зобов’язанням третьої особи 1 (позичальник), було укладено іпотечний договір від 06.07.2010 р., за умовами якого іпотекодавець відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення позичальником зобов’язань, що випливають з Кредитного договору № 14-257/2010 від 15.06.2010 р.

Згідно п.1.2. зазначеного іпотечного договору, в іпотеку передається наступне нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності:

нежилі приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень №13), з № 1 по № 28 (групи приміщень №16) – магазин непродовольчих товарів у загальною площею 861,60 кв. м., які розташовані в м. Києві, Оболонська набережна № 19, корп.1;

квартира номер 1, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 137,60 кв. м.;

квартира номер 2, в будинку номер 19 , корпус 1 по Оболонській набережній в м Києві, загальною площею 132,70 кв. м.;

квартира номер 3, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 137,40 кв. м.;

квартира номер 4, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,60 кв. м.;

квартира номер 5, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 216,60 кв. м.;

квартира номер 6, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 221,40 кв. м.;

квартира номер 7, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,90 кв. м.;

квартира номер 8, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 132,70 кв. м.;

квартира номер 9, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 131,80 кв. м.;

квартира номер 10, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 131,80 кв. м.;

квартира номер 11, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 223,70 кв. м.;

квартира номер 12, в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві, загальною площею 221,10 кв. м.

Також, на виконання умов кредитного договору від 15.06.2010 р. № 14-257/2010 між третьою особою 2 (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець), який виступив майновим поручителем по зобов’язанням третьої особи 1 (позичальник), було укладено іпотечний договір від 03.11.2010 р., за умовами якого іпотекодавець відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення позичальником зобов’язань, що випливають з Кредитного договору № 14-257/2010 від 15.06.2010 р.

Згідно п.1.2. зазначеного іпотечного договору, в іпотеку передається наступне нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності:

будівля дитячого садка (літ.А) загальною площею 1986,20 кв. м., яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд.10 б.

Крім того, на виконання умов кредитного договору від 15.06.2010 р. № 14-257/2010 між третьою особою 2 (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець), який виступив майновим поручителем по зобов’язанням третьої особи 1 (позичальник), було укладено іпотечний договір від 28.01.2011 р., за умовами якого іпотекодавець відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення позичальником зобов’язань, що випливають з Кредитного договору № 14-257/2010 від 15.06.2010 р.

Згідно п.1.2. зазначеного іпотечного договору, в іпотеку передається наступне нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності:

нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 62), з № 1 по № 29 (групи приміщень № 60) (в літ. А), - відділення банку, загальною площею 777,20 кв. м., розташовані ні за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, будинок 26 а;

нежилі приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 14) – офіс № 1 А, загальною площею 171,70 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Оболонська набережна, б. 15, корпус 1;

нежилі приміщення з № 1 по № 24 (групи приміщень № 13) – перукарня (в літ.А), загальною площею 309.40 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Оболонська набережна, будинок 15, корпус 1.

Згідно пп.2.4.3. п.2.4. вищезазначених іпотечних договорів, іпотекодержатель має право, крім іншого, звернути стягнення на Предмет Іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання позичальником будь-яких зобов’язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані.

Підпунктом 4.1.1. п.4.1. зазначених іпотечних договорів також передбачено, що у разу порушення умов кредитного договору та/або цього Договору, іпотекодержатель надсилає позичальнику (іпотекодавцю) ) письмову вимогу про усунення порушення, у вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж 30 (тридцяти денний) строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 19.06.2013 р. № 0904-09/7385, третя особа 2 повідомила третю особу 1 і позивача про порушення кредитного та іпотечного договорів (утворення простроченої заборгованості), а також вимагала усунення відповідних порушень. Також, попереджала, що у разі не виправлення порушень позичальником та/або іпотекодавцем протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, вона буде змушена звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом отримання права власності на нього, зокрема, на нерухоме майно, визначене позивачем у п.1-13 позовних вимог. Зазначене повідомлення про порушення кредитного та іпотечного договорів з вимогою усунення відповідних порушень були надіслані адресатам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення та отримані ними, зокрема, позивачем 12.07.2013 р., третьою особою 1 – 26.06.2013 р.

Зазначене спростовує твердження позивача про неотримання ним зазначеної вимоги.

Враховуючи неусунення третьою особою 1 як позичальником за кредитним договором від 15.06.2010 р. № 14-257/2010 та/або позивачем як іпотекодавцем та поручителем позивальника, порушень кредитного та іпотечного договорів – несплата простроченої заборгованості, у строки, визначені у вимозі від 19.06.2013 р. № 0904-09/7385, третя особа 2 була вимушена розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно, визначене позивачем у п.1-13 позовних вимог) шляхом отримання права власності на нього.

Так, третя особа 2 звернулась 11.09.2013 р. до третьої особи 3 із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об’єкти нерухомого майна, визначені позивачем у п.1-13 позовних вимог, до яких, як вбачається з матеріалів справи, додала наступні документи: документи про сплату відповідних платежів за здійснення державної реєстрації права власності та надання витягу з Державного реєстру прав; довіреність на представництво інтересів; копію паспорту уповноваженого представника та копію його ідентифікаційного номеру; копію іпотечного договору від 06.07.2010 р.; копію кредитного договору від 15.06.2010 р. № 14-257/2010; довідку про заборгованість за кредитним договором станом на 18.06.2913 р.; розрахунок пені за один рік по прострочених процентах згідно кредитного договору; копію повідомлення про порушення кредитного та іпотечного договорів з вимогою усунення порушень від 19.06.2013 р. № 0904-09/7385 та докази його направлення і отримання третьою особою 1 та позивачем; свідоцтва про право власності на відповідні об’єкти нерухомого майна; технічні паспорти на об’єкти нерухомого майна; статут третьої особи 2 із змінами; наказ про призначення голови ПАТ «Банк Кіпру» від 26.04.2013 р. № 293-К; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; довідку з ЄДРПОУ; протокол № 3 від 28.01.2013 р. засідання спостережної ради третьої особи 2 про обрання голови правління; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість; звіти про оцінку майна на кожний об’єкт нерухомого майна від 20.08.2013 р.; документи оціночної організації та кваліфікаційне свідоцтво оцінювача; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

За результатом розгляду вищезазначених заяв та доданих до них документів, керуючись ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, державним реєстратором прийняті відповідні рішення від 03.10.2013 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими проведено державну реєстрацію права приватної власності на об’єкти нерухомого майна, визначені позивачем у п.1-13 позовних вимог, а саме: квартири 1-12 в будинку номер 19, корпус 1, по Оболонській набережній в м. Києві та нежилі приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 13), з № 1 по № 28 (групи приміщень № 16) – магазин непродовольчих товарів, які розташовані в м. Києві, Оболонська набережна № 19, корпус 1 А.

Позивач вважає зазначені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

При цьому, суд одразу звертає увагу на те, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію за Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» права власності на об’єкти нерухомого майна, визначені в п.14-17 позовних вимог задоволенню не підлягають, оскільки, як вбачається з поданих сторонами доказів у справі, рішення по зазначеним об’єктам взагалі не приймались, що свідчить про відсутність предмету спору в цій частині.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1,2 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Указом Президента України від 09.12.2010 р. № 1085/2010 «Про інтимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну реєстраційну службу України, поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, у сфері реєстрації релігійних організацій, а також функції Міністерства юстиції України з реалізації державної політики у сфері реєстрації.

Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 401/2011 затверджено Положення про Державну реєстраційну службу України (Укрдержреєстр), п.1 якого визначено, що Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності.

Основним завданням Укрдержреєстру, зокрема, є реалізація державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (пп.1 п.3 Положення).

Згідно пп.10 п.4 зазначеного Положення, Укрдержреєстр відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Таким чином, відповідач 2 наділений відповідними повноваженнями здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення в визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі-Закон).

Відповідно до ст.2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр прав на нерухоме майно – єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об’єкти та суб’єктів цих прав.

Згідно ч.1, 5 ст.3 Закону, державна реєстрація прав є обов’язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов’язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим законом, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону, обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Державний реєстратор, зокрема, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи (п.2,3 ч.2 ст.9 Закону).

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об’єднань у діяльність державного реєстратора, пов’язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ч.1 ст.15 Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 16 цього Закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (ч.7 ст.16 Закону).

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст.17 Закону).

Відповідно до п.1,6 ч.1 ст.19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом та інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначається Законом та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703 (далі-Порядок).

Відповідно п.2 Порядку, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі – нотаріус).

Згідно ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; майновий поручитель – особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель – кредитор за основним зобов’язанням; боржник – іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання.

Згідно ч.1,6 ст.3 зазначеного закону, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

у разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.1,2 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Якщо вимога за основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання.

Згідно ч.1 ст.33, ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Особливості державної реєстрації іпотеки визначені п.56-65 Порядку.

Так, пунктом 56 Порядку визначено, що у разі проведення державної реєстрації іпотеки заінтересованою особою є іпотекодержатель та у випадку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний виконавець.

Державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою, зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою, анулювання та видача нової заставної, відступлення прав за іпотечним договором або передача заставної, видача дубліката заставної проводяться відповідно до вимог закону, цього порядку та з урахуванням особливостей, зазначених у цьому розділі (п.57 Порядку).

Для проведення державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою заявник подає документи, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку (п.58 Порядку).

Крім того, згідно п.34 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у п.27 і 28 Порядку, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

3) звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

4) підпункт 4 пункту 34 виключено;

5) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

6) заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).

Пунктом 16 Порядку встановлено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до Державного реєстру прав.

Як вбачається з матеріалів справи, право третьої особи 2 на звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у зв’язку з порушенням третьою особою 1 як позивальником та позивачем як поручителем умов кредитного та іпотечного договорів, а саме утворення простроченої заборгованості, які не були усунені ними у встановлений у вимозі від 19.06.2013 р. № 0904-09/7385, 30 денний строк з моменту отримання вимоги, яка була отримана позивачем 12.07.2013 р. Факт порушення умов кредитного та іпотечного договорів, а ні позивачем, а ні третьою особою 1 не заперечується, належними та допустимими доказами не спростовується.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та пп.2.4.3. п.2.4., 4.1.1. п.4.1. іпотечних договорів, укладених між третьою особою 2 та позивачем як поручителем третьої особи 1, третя особа 2 як іпотекодержатель набула законного права задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на відповідний предмет іпотеки.

Враховуючи вищенаведене, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про те, що третьою особою 2, у порядку, визначеному Законом та Порядком, подавалися у повному обсязі передбачені Порядком заяви та документи до них, необхідні для проведення законної державної реєстрації прав власності на відповідні предмети іпотеки, що свідчить про відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав.

За результатом системного аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача 2 порушень вимог Закону та Порядку, під час реєстрації за третьою особою 2 права власності на відповідне нерухоме майно, а також про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України і Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Суддя О.П. Огурцов

Суддя І.О. Іщук