Постанова № 37526044, 13.01.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року Справа № 811/3552/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., за участю секретаря судового засідання Сурова С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Новоархангельський сирзавод" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Новоархангельський сирзавод" (надалі - ПАТ "Новоархангельський сирзавод") звернулося до суду з позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі - Маловисківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000602200 від 08.08.13, №0000582200 від 08.08.13, №0000592200 від 08.08.13.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені за результатами позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ "Новоархангельський сирзавод", оформленої актом №10/22/00446017 від 27.06.13, якою установлено заниження податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок відображення у податковому обліку взаємовідносин з ТОВ "Базисстандарт" та ТОВ "Пріма-Пак". Позивач, стверджуючи, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з вказаними контрагентами, які підтверджені належними первинними документами, доводячи реальність господарських операцій, поставлених під сумнів відповідачем, посилаючись на відсутність судових рішень про визнання недійсними укладених угод, вказуючи на порушення порядку проведення перевірки, а також зазначаючи про порушення строку розгляду його первинної скарги, поданої на спірні податкові повідомлення - рішення, просить суд визнати їх протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, стверджуючи, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з ПДВ сформовані позивачем за правочинами з ТОВ "Пріма-Пак", ТОВ "Базисстандарт", які не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу до вигодонабувача. Посилаючись на результати перевірок цих контрагентів, якими встановлено, що вони займалися діяльністю, спрямованою на надання неправомірної податкової вигоди третім особам, наполягав на правомірності висновків акту перевірки позивача та оскаржуваних ним податкових повідомлень - рішень. У зв'язку з цим, просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Публічне акціонерне товариство "Новоархангельський сирзавод" з 16.03.98 зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в Новоархангельському відділенні Маловисківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області.

Посадовими особами Маловисківської МДПІ Кіровоградської області ДПС у період 15-19.07.13 відповідно до наказу №300 від 11.07.13 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "Новоархангельський сирзавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Базисстандарт" за період з 01.04.12 по 30.06.12 та ТОВ "Пріма-Пак" за період з 01.09.10 по 31.12.10, результати якої оформлено актом №10/22/00446017 від 26.07.13 (а.с. 22-56, т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 12 954, в т.ч.: в 2-му кварталі 2012 року в сумі 8 064 грн., в 3-му кварталі 2012 року в сумі 4 890 грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 14 894,65 грн. за вересень 2010 року;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 14 337,20 грн. за квітень 2012 року.

На підставі цього акту Маловисківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено такі податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0000582200 від 08.08.13, яким позивачеві згідно з п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 12 954 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3 238 грн., усього - 16 192 грн. (а.с. 58, т. 1);

- форми "Р" №0000602200 від 08.08.13, яким позивачеві згідно з п.54.3 ст.54 ПК України, за порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 29 232 грн. (а.с. 57, т. 1).

- форми "Р" №0000592200 від 08.08.13, яким позивачеві згідно з п.54.3 ст.54 та відповідно до п.123.1, п.123.2 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 36 543 грн. (а.с. 59, т. 1).

За наслідками процедури адміністративного оскарження, рішенням ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №4064/10/11-28-10-08 від 18.10.13 вказані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Воднораз, у зв'язку з помилкою, допущеною при визначенні податку на прибуток підприємства, збільшено суму грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні №№0000582200 від 08.08.13 в частині 2100 грн. податку на прибуток і 525 грн. застосованої штрафної санкції (а.с. 77 - 81, т.1).

У зв'язку з цим Маловисківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0000712200 від 29.10.13, яким позивачеві згідно з п.54.3 ст.54 ПК України, за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 2100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 525 грн., усього - 2625 грн. (а.с. 34, 153, т.3). Вказане податкове повідомлення-рішення не є предметом даного спору.

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, суд виходив з того, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку, у яких відображені взаємовідносини з ТОВ "Пріма- Пак", ТОВ "Базисстандарт" .

Відповідно до акту перевірки Маловисківської МДПІ Кіровоградської області ДПС №10/22/00446017 від 27.06.13 та наданого відповідачем розрахунку (а.с. 125, т. 2), на розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток, донарахованого податковим повідомленням - рішенням №0000582200 від 08.08.13 у сумі 12 954 грн., вплинули висновки акту перевірки про безпідставне формування позивачем витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Базисстандарт" за період ІІ-ІІІ квартали 2012 року у розмірі 71 686 грн., що призвело до заниження оподатковуваного доходу за цей період 71 686 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 12 954 грн., з яких 8 064 грн. - за ІІ квартал 2012 року, 4 890 грн. - за ІІІ квартал 2012 року.

На розмір грошового зобов'язання з ПДВ, донарахованого податковими повідомленнями-рішеннями №0000602200 від 08.08.13 у сумі 29 232 грн. вплинули висновки акту перевірки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Пріма-Пак" у вересні 2010 року у розмірі 14 895 грн., по взаємовідносинах з ТОВ "Базисстандарт" у квітні 2012 року у розмірі 14 337 грн. (а.с. 125, т.2).

Податкове повідомлення-рішення №0000592200 від 08.08.13 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 36 543 грн. винесено у зв'язку з накладенням на позивача штрафу у сумі 7311 грн. на підставі ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України (3727 грн. - за заниження податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Пріма-Пак", 3584 грн. - по взаємовідносинах з ТОВ "Базисстандарт"), у розмірі 29 232 грн. - на підставі п.123.2 ст.123 ПК України (14 895 грн. - за використання сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням, по взаємовідносинах з ТОВ "Пріма-Пак", 14337 грн. - по взаємовідносинах з ТОВ "Базисстандарт"). (а.с. 125, т.2)

Судом установлено, що виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для невизнання відповідачем даних податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ "Пріма-Пак" та ТОВ "Базисстандарт", кваліфіковані податковим органом за пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, і полягали в тому, що позивач сформував витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з вказаними контрагентами, які визнані правочинами, що не спричиняють реального настання правових наслідків.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним до 01.01.11, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачав, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, який набув чинності 01.01.11, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У ході судового розгляду справи представник позивача посилався на те, що дані податкового обліку ПАТ "Новоархангельський сирзавод", у яких відображені взаємовідносини з ТОВ "Пріма-Пак" та ТОВ "Базисстандарт" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які надавалися податковому органу на перевірку, але не були взяті ним до уваги.

Досліджуючи обставини реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Пріма- Пак", на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що між ТОВ "Пріма-Пак" (постачальником) та позивачем (покупцем) укладено договір постачання №1908/10П від 26.08.10, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати, а покупець приймати та оплачувати товари - багатошарові термоусадочні пакети без поліграфії та з поліграфією, які призначені для дозрівання, зберігання та пакування твердих сирів. (а.с. 121-123, т. 1).

На виконання умов цього договору ТОВ "Пріма-Пак" у вересні 2010 року поставило позивачу пакети у кількості 34 560 штук вартістю 89 367, 88 грн.

Про поставку товару ТОВ "Пріма-Пак" на адресу позивача виписано видаткові накладні №РН-0000023 від 08.09.10, №РН-0000043 від 16.09.10, №РН-0000058 від 29.09.10 та податкові накладні №23 від 08.09.10, №47 від 16.09.10, №62 від 29.09.10 (а.с. 113-118, т. 1).

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ "Пріма-Пак" у розмірі 14 894, 65 грн. включені позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ (переробного підприємства) за вересень 2010 року (а.с.157 - 165, т.2).

Як пояснив суду представник позивача, доставка товару здійснена перевізником ПІК "ААЗ Трейдінг Ко" ("Автолюкс"), залученим постачальником, як це передбачено п.2.1 договору №1908/10П від 26.08.10. Разом з товаром продавець ТОВ "Пріма-Пак" надав товаросупровідні документи на підтвердження його якості - висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, посвідчення якості товару, як того вимагав п.3.1 договору №1908/10П від 26.08.10 (68-71, т. 2).

Прийняття товару від імені позивача здійснювала його уповноважена посадова особа Сурда А.А. за довіреностями, які зареєстровані в журналі реєстрації довіреностей ПАТ "Новоархангельський сирзавод" (а.с. 240-249, т. 2).

Придбані товари використані у виробництві готової продукції, а саме для пакування твердих сирів. Надходження товарів, як виробничих запасів, їх рух, передача у виробництво та використання підтверджується актами списання, відображено у бухгалтерському обліку відповідними проводками. (а.с. 72 - 77, 80-99, т.2)

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ "Базисстандарт", судом установлено, що між ТОВ "Базисстандарт" (продавець) та ПАТ "Новоархангельський сирзавод" (покупець) укладено договір №26/04 від 26.04.12, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця паливо котельне коксохімічне, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму згідно умов договору (а.с. 124-126, т. 1).

ТОВ "Базисстандарт" на адресу позивача виписано видаткову накладну №66 від 26.04.12 та податкову накладну №66 від 26.04.12 про поставку палива котельного коксохімічного вагою 19, 640 т на суму 86023, 20 грн., в т.ч. ПДВ -14 337,20 грн. (а.с.127, 128, т. 1).

Суму ПДВ за податковою накладною ТОВ "Базисстандарт" у розмірі 14 337, 20 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ (переробного підприємства) за квітень 2012 року (а.с. 227 - 236, т.2), а вартість придбаного товару у розмірі 71 686 грн. віднесена ним до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за півріччя та три квартали 2012 року (а.с. 156 - 172, т.1).

Щодо обставин фактичного постачання товару судом установлено, що придбане у ТОВ "Базисстандарт" паливо котельне коксохімічне доставлено з міста Кіровограда до смт. Новоархангельськ перевізником ФОП ОСОБА_2, на підтвердження чого позивачем суду надано товарно-транспортну накладну від 26.04.12, за якою позивач одержав вантаж від ТОВ "Базисстандарт". (а.с.129, т.1). Прийняття товару від імені позивача здійснювала його уповноважена посадова особа Сурда А.А. за довіреністю, яка зареєстрована в журналі реєстрації довіреностей ПАТ "Новоархангельський сирзавод" (а.с. 237-239, т. 2).

Товар використано у виробничому процесі, а саме в якості палива для котельні, призначеної для виробництва теплової енергії, необхідної для переробки молока та виробництва готової продукції (твердих сирів). Операції з оприбуткування та списання товарів, як виробничих запасів, відображено у бухгалтерському обліку підприємства відповідними проводками. (а.с. 63 - 64, т.2)

Суд, дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, дійшов до висновку, що господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ "Пріма-Пак" та ТОВ "Базисстандарт" мали місце та фактично здійснені. Товари придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Вказані первинні документи, які наявні у позивача та надавалися податковому органу на перевірку, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано та не доведено, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.

Воднораз, як вбачається зі змісту акту перевірки позивача, підставою для невизнання його права на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з цими контрагентами послугували висновки податкового органу про укладення ними правочинів, які не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

В підґрунтя цього покладено висновки акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області №2998/23-1/36832995 від 27.12.11 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Пріма-Пак" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ "Акта-БК" та ТОВ "Інноваційні сучасні технології" за період з 01.08.10 по 31.03.11", згідно з яким правочини між ТОВ "Пріма-Пак" та ТОВ "Акта-БК", ТОВ "Інноваційні сучасні технології" є нікчемними, а також акту Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №640/1520/38037393 від 17.09.12 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Базисстандарт" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2012 року", згідно з яким що усі операції купівлі - продажу ТОВ "Базисстандарт" не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача. (а.с. 189-200, 201-236, т. 1).

Як пояснив суду представник відповідача, ці акти використані відповідачем під час перевірки позивача, як ймовірного вигодонабувача, залученого до ланцюгів товарно-грошових потоків з метою штучного формування податкового кредиту та надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання. Оскільки за даними автоматизованої системи співставлення на рівні ДПС України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів установлено, що ПАТ "Новоархангельський сирзавод" є наступним контрагентом за ланцюгом руху сумнівного ПДВ, тому відповідач прийшов до висновку про безпідставність формування ним даних податкового обліку з податку на прибуток підприємства та з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Пріма- Пак" та ТОВ "Базисстандарт".

У зв'язку з цим суд зазначає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування даних свого податкового обліку в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.11, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суд зауважує, що платник податків (покупець товару/послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності і в подальшому нести відповідальність за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні підтверджуватися належними доказами.

Між тим, таких доказів відповідачем суду не надано, а судом не здобуто.

Стверджуючи про правомірність коригування даних податкового обліку позивача шляхом виключення зі складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з постачальниками ТОВ "Пріма-Пак" та ТОВ "Базисстандарт", які займалися діяльністю, спрямованою на надання неправомірної податкової вигоди третім особам, відповідач не надав суду судових рішень про визнання недійсними угод, укладених позивачем з цими контрагентами, ініційованих податковим органом на підставі ст.ст. 234, 228 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності останніх, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, статтею 205 КК України.

Висновки про завищення позивачем податкового кредиту за цими операціями, обґрунтовані посиланням на безтоварність взаємовідносин, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при декларуванні ним даних податкового обліку по спірним взаємовідносинах з ТОВ "Пріма-Пак" та ТОВ "Базисстандарт" є безпідставними.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ПАТ "Новоархангельський сирзавод" норм податкового законодавства при декларуванні показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань у деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість, тому збільшення грошових зобов'язань на підставі п.54.3 ст.54 ПК України та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктами 123.1, 123.2 статті 123 ПК України, є неправомірним.

Як установлено судом, спірні податкові повідомлення - рішення №0000602200 від 08.08.13, №0000582200 від 08.08.13, №0000592200 від 08.08.13 були оскаржені позивачем в порядку адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (а.с. 61 - 74, т.1)

Відповідно до пункту 56.2 статті 56 ПК України у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з пунктом 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 56.9 статті 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, розглядаючи первинну скаргу позивача, рішенням №2416/10/10-208 від 04.09.13 продовжило строк її розгляду по 19.10.13 включно. (а.с. 75, т.1). Воднораз рішення ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №4064/10/11-28-10-08 від 18.10.13 про результати розгляду первинної скарги, яким скарга позивача відхилена, надіслано позивачу лише 21.10.13. (а.с. 82, т.1)

Однак, абзацами 2 та 3 пункту 56.9 статті 56 ПК України встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Враховуючи, що податковий орган рішенням про продовження строку розгляду первинної скарги позивача встановив строк розгляду скарги по 19.10.13 включно, а рішення №4064/10/11-28-10-08 від 18.10.13 про результати розгляду скарги платника направив позивачу лише 21.10.13, тому суд вважає, що податковий орган порушив самостійно визначені ним строки розгляду скарги.

Посилання представника відповідача на п.56.13 ст.56 ПК України суд не приймає, оскільки зазначена норма визначає перенесення строків, установлених цим Кодексом, а не строків, самостійно визначених податковим органом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на те, що податковим органом не надіслано позивачу вмотивоване рішення за його скаргою протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу, тому скарга позивача вважається повністю задоволеною на його користь, а податкові повідомлення - рішення №0000602200 від 08.08.13, №0000582200 від 08.08.13, №0000592200 від 08.08.13 є скасованими з дня, наступного за останнім днем строку розгляду скарги, встановленого контролюючим органом, тобто з 20.10.13.

Згідно з підпунктом 37.3.4 пункту 37.3 статті 37 ПК України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Оскільки податковий обов'язок зі сплати податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0000602200 від 08.08.13, №0000582200 від 08.08.13, №0000592200 від 08.08.13 є припиненим, тому ці податкові повідомлення - рішення не породжують виникнення будь-яких обов'язків у позивача, а підстави для їх скасування у судовому порядку за позовом позивача відсутні. Відтак, у задоволенні позову у цій частині належить відмовити.

Воднораз, перевіривши спірні податкові повідомлення - рішення, як правові акти індивідуальної дії, на відповідність критеріям, установленим ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку, що вказані рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, які мали значення для їх прийняття. У ході розгляду справи відповідачем правомірність цих рішень не доведена, тому позовна вимога про визнання їх протиправними підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вбачається, що при звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1720,50 грн. (а.с. 2, 3, т. 1), який підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Новоархангельський сирзавод" задовольнити частково.

Визнати протиправними податкові повідомлення - рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0000582200 від 08.08.13, №0000592200 від 08.08.13, №0000602200 від 08.08.13.

У решті позовних вимог відмовити.

Присудити публічному акціонерному товариству "Новоархангельський сирзавод" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1720 грн. 50 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш