Постанова № 37525861, 17.02.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року Справа № П/811/65/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" (надалі - ТОВ "СМЗ") звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі - Світловодська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000641500 від 06.06.13, №0000661500 від 06.06.13.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення - рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства та з податку на додану вартість винесені за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "СМЗ", оформленої актом №276/2200/30119170 від 20.05.13, якою установлено порушення формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", які визнані нікчемним правочином. Стверджуючи, що такі висновки не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", які підтверджені належними первинними документами, доводячи дійсність господарських операцій, поставлених під сумнів відповідачем, та правомірність їх відображення у своєму податковому обліку, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представник відповідача у письмових запереченнях позов не визнав, стверджуючи, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з ПДВ сформовані позивачем за правочинами з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", які не спричинили реального настання юридичних наслідків та є недійсними по ланцюгу постачання до "вигодонабувача". Посилаючись на результати перевірки цього контрагента, якою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів, стверджуючи, що ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" здійснює діяльність, спрямовану на надання неправомірної податкової вигоди третім особам, наполягав на обґрунтованості висновків акту перевірки позивача та законності оскаржуваних ним податкових повідомлень - рішень. У зв'язку з цим, просив суд у позові відмовити.

Сторони у судове засідання 17.02.14 не прибули, подавши до суду заяви про розгляд справи без участі їхніх представників.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" з 04.07.05 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області (а.с.11, т.1), перебуває на податковому обліку в Світловодській ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області (а.с.14, т.1).

Посадовою особою Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області 18.05.13 на підставі наказу №390 від 15.05.13 (а.с.104, т.1) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "СМЗ" з питання підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за лютий - квітень 2012 року, результати якої оформлено актом №276//2200/30119170 від 20.05.13 (а.с. 105-121, т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7078, 80 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2012 року в сумі 3264,91 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 3813,89 грн.;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за перевіряємий період в сумі 6741,71 грн., в т.ч.: за лютий 2012 року - 1 068,14 грн., березень 2012 року - 2041,29 грн., квітень 2012 року - 3 632,28 грн.;

- ч.1, ч.5 ст.203, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "СМЗ" з зазначеними у акті перевірки покупцями та постачальниками.

На підставі цього акту Світловодською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено зокрема такі податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0000641500 від 06.06.13, яким позивачеві згідно з п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 7078,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3539,40 грн., усього - 10618,20 грн. (а.с. 26, т. 1).

- форми "Р" №0000661500 від 06.06.13, яким позивачеві згідно з п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 5674 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 837 грн., усього - 8 511 грн. (а.с. 25, т. 1).

За наслідками процедури адміністративного оскарження, рішенням Міністерства доходів і зборів України №13425/6/999900118 від 17.10.13 спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга ТОВ "СМЗ" - без задоволення. (а.с. 27 - 30, т.1)

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, суд виходив з того, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку, у яких відображені взаємовідносини з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс". Виявлені порушення податкового законодавства кваліфіковані податковим органом за п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України і полягали в тому, що позивач сформував витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з вказаним контрагентом, визнаних правочинами, які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У ході судового розгляду справи представник позивача посилалася на те, що дані податкового обліку ТОВ "СМЗ", у яких відображені взаємовідносини з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які наявні у позивача, надавалися на запит податкового органу, але не були взяті ним до уваги.

Досліджуючи обставини реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що позивач придбав у ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" металопродукцію вартістю 40 450, 28 грн., у т.ч. ПДВ - 6741, 71 грн.

Передоплата товару проведена на підставі виставлених рахунків-фактур №СФ-0002534 від 21.02.12, №СФ-0003430 від 23.03.12, №СФ-0003613 від 02.03.12 (а.с. 31, 39, 44, т.1), які оплачені ТОВ "СМЗ" шляхом списання коштів з банківського рахунка 24.02.12, 26.02.12, 03.04.12 (а.с. 34, 42-43, 47 т.1). У зв'язку з цим ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" на адресу позивача виписано податкові накладні №84 від 24.02.12 на суму 6 408,86 грн., в т.ч. ПДВ - 1068,14 грн., №120 від 26.03.12 на суму 12247,76 грн., в т.ч. ПДВ - 2041,29 грн., №4 від 03.04.12 на суму 21793,66 грн., в т.ч. ПДВ - 3632,28 грн. (а.с. 33, 41, 46, т.1).

Поставка товару оформлена складанням видаткових накладних №РН-0001131 від 28.02.12, №РН-00011229 від 29.03.12, №РН-0001261 від 12.04.12 (а.с. 45, т.1, а.с. 74, 75, т.2)

На підставі податкових накладних ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" позивачем сформовано податковий кредит у податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2012 року у розмірі 1068, 14 грн., березень 2012 року - 2 041,29 грн., квітень 2012 року - 3 632, 28 грн. (а.с. 58 - 88, т.1), а вартість придбаних товарів включена до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, податкових декларацій з податку на прибуток підприємства у відповідних податкових періодах (а.с. 14- 17, т.2)

Щодо обставин фактичного постачання товарів судом установлено, що придбаний у ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" товар доставлений з м. Дніпропетровська до м. Світловодська перевізником ТОВ "Нова пошта", з яким позивачем укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №12388 від 02.06.11 (а.с.47-51, т.2). На підтвердження цього позивачем суду надано копії товарно-транспортних накладних від 27.02.12, від 28.02.12 (а.с. 36, 38, т.1), а також акти здачі прийняття-робіт (надання послуг) з перевезення вантажу від 29.02.12, від 15.03.12. (а.с. 35, 37, т.1)

Прийняття товарів від імені позивача здійснювала його уповноважена посадова особа - провідний спеціаліст по маркетингу Дєментєєв Р.І. за довіреностями №30/30 від 21.02.12, №55/56 від 27.03.12, №61/61 від 03.04.12, які зареєстровані в журналі реєстрації довіреностей ТОВ "СМЗ" (а.с. 53-61, т.2).

Як пояснила суду представник позивача, поставлені ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" товари використані ТОВ "СМЗ" у виробництві інструментів та обладнання з подальшою їх реалізацією ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", на підтвердження чого надала суду планові калькуляції на виробництво продукції. (а.с. 49 - 56, т.1).

Таким чином, судом установлено, що право на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Воднораз, як вбачається зі змісту акту перевірки позивача, підставою для невизнання його права на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з цим контрагентом послугували висновки податкового органу про нікчемність укладених ними правочинів, які не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. В підґрунтя цього покладено висновки акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва №221/22-50/37675706 від 04.04.13 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.01.12 по 30.11.12", яким установлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям. (а.с. 158-262, т.1).

Щодо оцінки відповідачем правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", як нікчемних, суд виходить з того, що, за визначенням, наведеним у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Натомість, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті №276/2200/30119170 від 20.05.13, визначається законом як фіктивний (стаття 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Відповідач, посилаючись на ст.228 ЦК України та стверджуючи про нікчемність вчинених позивачем правочинів, не довів наявність у нього мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання. Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування даних свого податкового обліку в залежність від можливості проведення зустрічної звірки його контрагентів податковими органами, або від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.11, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Зі змісту акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 04.04.13 №221/22-50/37675706 вбачається, що в ході проведення перевірки ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" питання щодо їх взаємовідносин з позивачем не досліджувались. Тому суд вважає, що відповідачем вказаний акт безпідставно використаний під час перевірки позивача як доказ, що підтверджує факт виявлених порушень податкового законодавства з його боку.

Суд зауважує, що платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності і в подальшому нести відповідальність за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні підтверджуватися належними доказами.

Між тим, таких доказів відповідачем суду не надано, а судом не здобуто.

Стверджуючи про правомірність коригування даних податкового обліку позивача шляхом виключення зі складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", яке нібито займалося діяльністю, спрямованою на надання неправомірної податкової вигоди третім особам, відповідач не надав суду судових рішень про визнання недійсними угод, укладених позивачем з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", ініційованих податковим органом на підставі ст.ст. 234, 228 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності останнього, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, статтею 205 КК України.

Суд, дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, дійшов до висновку, що господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" мали місце та фактично здійснені. Товари придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та сума ПДВ, що віднесена до складу податкового кредиту, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Вказані первинні документи, які наявні у позивача та надавалися податковому органу на перевірку (а.с. 149-151, т.1), відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано та не доведено, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.

У ході судового розгляду судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України при декларуванні ним даних податкового обліку по спірним взаємовідносинах з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" є безпідставними.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ТОВ "СМЗ" норм податкового законодавства при декларуванні показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства та з податку на додану вартість, тому збільшення грошових зобов'язань на підставі п.54.3 ст.54 ПК України та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 123.1 статті 123 ПК України, є неправомірним.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи відповідачем правомірність спірних податкових повідомлень- рішень №0000641500 від 06.06.13, №0000661500 від 06.06.13 не доведено, тому позов про визнання їх протиправними та скасування підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 172,05 грн. (а.с. 2).

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0000641500 від 06.06.13, №0000661500 від 06.06.13.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 172 грн. 05 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш