Рішення № 37525575, 17.02.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.02.2014р. Справа №905/7242/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Шилової О.М.,

суддів Кучерявої О.О., Макарової Ю.В.

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

розглянув матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ

до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні

відповідача: Золотої Наталі Миколаївни, м.Макіївка

про стягнення 3774,79рн. збитків в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

третя особа: не викликалась.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

17.02.2014р. з 13-50год. до 13-55год.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк про стягнення 3774,79рн. збитків в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.10.2013р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Золоту Наталію Миколаївну (а.с.1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Договір добровільного страхування наземного транспорту №ТП46993Га/11д від 15.10.2011р. та Додаткову угоду №1 від 21.10.2011р. до нього; Довідку ДАІ; Заяву від 18.09.2012р. про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу; постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 10.12.2012р. у справі №3/0508/2949/2012; рахунок-договір №СФ-АГ-12/09433 від 19.09.2012р.; страховий акт №1.002.12.02338/VESKO27014 від 11.10.2012р.; розрахунок страхового відшкодування від 21.09.2012р.; платіжне доручення №ДП00008941 від 12.10.2012р.; регресну вимогу №1469 від 15.05.2013р. тощо.

Протягом розгляду справи позивач надав:

1) з клопотанням №425/2 від 21.11.2013р. - частину витребуваних судом документів, серед яких копія повного тексту Договору добровільного страхування (а.с.76-92);

2) клопотання №589/2 від 06.12.2013р. про розгляд справи за відсутності свого представника (з додатком) (а.с.97-98);

3) клопотання №875/2 від 25.01.2014р. (з додатками), в якому надав пояснення щодо неможливості надання доказу фактичного здійснення ремонту застрахованого позивачем автомобіля (а.с.115-118);

4) заперечення на відзив №1054/2 від 12.02.2014р. з додатками (а.с.153-168).

Протягом розгляду справи відповідач надав:

1) заяву б/н від 26.11.2013р. про відкладення розгляду справи для підготовки заперечень (а.с.68);

2) відзив б/н від 30.01.2014р. з додатками, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. До відзиву додав копію Полісу №АВ/4451667, яким забезпечено транспортний засіб HYUNDAI 130, д.н.з. АН 8288 НК (а.с.120-149).

27.11.2013р., 08.01.2014р. та 22.01.2014р. на адресу суду повернулися конверти з направленою на адресу третьої особи кореспонденцією з відмітками про причину повернення «За закінченням терміну зберігання» (а.с.74, 75, 102, 114).

31.10.2013р. на адресу господарського суду від Ворошиловського районного суду м.Донецька з супровідним листом №21011/13-вих від 31.10.2013р. надійшли копії адміністративної справи №3/0508/2949/12 відносно Золотої Наталії Миколаївни (а.с.47-66).

Ухвалою суду від 26.11.2013р. за клопотанням відповідача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України (а.с.67, 71-72).

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 08.01.2014р. справу передано на розгляд судової колегії у складі: Шилова О.М. (головуючий суддя), суддів Макарової Ю.В., Кучерявої О.О. (а.с.104).

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2012р. між АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (Страховик) та Роменською Світланою Анатоліївною (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №ТП46993Га/11д (далі - Договір, а.с.81-89). Відповідно до п.4 Договору та п.1 Додаткової угоди №1 від 21.10.2012р. до Договору (а.с.18, 90), позивачем застрахований транспортний засіб марки Toyota Avensis, р.н. АН 9832 НО (надалі - застрахований автомобіль), зокрема, за ризиком «збитки внаслідок ДТП» (п.7.2. Договору). За вказаним ризиком встановлена франшиза Страховика 0,00% від страхової суми (п.12.2 Договору). Згідно з п.3 Договору страхування вигодонабувачем визначено Страхувальника. Згідно з п.16.1-16.2. Договору він діє з 16.10.2011р. до 15.10.2012р.

17.09.2012р. на пр.Ленінському, біля ТЦ «Sonate» в м.Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням Роменського А.В. і автомобіля Hyundai 130, д.р.н. АН 8288 НК, під керуванням Золотої Наталії Миколаївни, в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.22, 49-51, 56-57).

На підставі Договору і заяви Страхувальника від 18.09.2012р. (а.с.19) уповноваженим представником позивача був складений Акт огляду застрахованого автомобіля від 19.09.2012р. (а.с.30). На підставі зазначеного Акту огляду, виставленого Страхувальнику Товариством з обмеженою відповідальністю «Автогалс» рахунку-договору №СФ-АГ-12/09433 від 19.09.2012р. на суму 4284,79грн. (в тому числі 714,13грн. ПДВ - а.с.32) позивачем складений Страховий акт №1.002.12.02338/VESKO27014 від 11.10.2012р. на суму 4284,79грн. (а.с.28-29), з розрахунку страхового відшкодування до якого (а.с.27) вбачається, що за розмір збитків позивачем було прийнято повну вартість відновлювального ремонту. Платіжним дорученням №ДП00008941 від 12.10.2012р. (а.с.31) позивач виплатив на користь ТОВ «Автогалс» страхове відшкодування в сумі 4284,79грн.

Виходячи з представлених суду документів, умов Договору страхування, приписів ст.ст.22, 1192 ЦК України та ст.ст.9, 20, 25 Закону України „Про страхування" суд дійшов висновку про те, що страхове відшкодування позивачем було виплачене правомірно.

Згідно з п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р. (далі - Методика), знос не нараховується для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно зі Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САК 153334 застрахований позивачем автомобіль випущено у 2011 році (а.с.20). Відповідачем належним чином не обґрунтовано факт експлуатування застрахованого позивачем автомобіля в інтенсивному режимі, а також не доведено суду факт отримання застрахованим автомобілем пошкоджень, які свідчили б про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів підп.«б» п.7.39 Методики.

Таким чином, суд виходить з того, що знос під час вирішення питання про здійснення відповідачем страхової виплати нарахуванню не підлягає, оскільки на момент ДТП від 17.09.2012р. строк експлуатації застрахованого автомобіля дорівнював 1 року.

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки. Аналогічне положення встановлене ст.27 Закону України "Про страхування".

Наявність вини Золотої Наталії Миколаївни у порушенні під час керування 17.09.2012р. автомобілем Hyundai 130, д.р.н. АН 8288 НК, п.10.1. Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження автомобілів, підтверджена постановою Ворошиловського районного суду м.Донецька від 10.12.2012р. у справі №3/0508/2949/2012 (а.с.64).

Згідно з наданою відповідачем копією Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4451667 (а.с.125) на час скоєння ДТП (17.09.2012р.) Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» було забезпечено цивільно-правову відповідальність Золотої Наталії Миколаївни у зв'язку з керуванням автомобілем марки Hyundai 130, н.з. АН 8288 НК, з лімітом відшкодування за майнову шкоду 50000грн. та франшизою 510грн. Період дії Полісу: з 00-00 год. 17.07.2012р. до 16.07.2013р. включно.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.993 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.18, ст.27 Закону України „Про страхування", ст.ст.22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) особою, відповідальною за завдані позивачу виплатою ним страхового відшкодування збитки, є ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (в межах Полісу №АВ/4451667).

Позивач заявив до стягнення 3774,79грн. збитків в порядку регресу, розрахованих наступним чином: з повної вартості відновлювального ремонту за рахунком-договором №СФ-АГ-12/09433 від 19.09.2012р. (4284,79грн., в т.ч. ПДВ 714,13грн. - а.с.32), позивач вирахував 510грн. безумовної франшизи відповідача (а.с.3).

Заявлена до стягнення сума не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», проте позивачем не обґрунтовано належним чином правомірність покладення на відповідача ПДВ, сплаченого позивачем у складі суми страхового відшкодування на підставі умов підп.27.10.-27.11. власного Договору страхування.

Суд зазначає, що сам по собі рахунок СТО не може бути підставою для виникнення податкових зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг з відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Як наслідок, у випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу податкові зобов'язання не виникають.

Суд виходить з того, що сплачуючи за таких умов ПДВ у складі страхового відшкодування, позивач діяв за принципом власного комерційного ризику (абз.5 ч.1 ст.44 Господарського кодексу України).

Оскільки позивачем не доведено факт реального надання ТОВ «Автогалс» послуг з ремонту застрахованого автомобіля як на момент виплати ним страхового відшкодування, так і на момент розгляду даної справи, то у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача в порядку регресу суми ПДВ (714,13грн.), зазначеної у рахунку-договорі №СФ-АГ-12/09433 від 19.09.2012р.

Отже, позовна вимога є такою, що частково обґрунтована, належним чином доведена та підлягає задоволенню частково - в сумі 3060,66грн., розрахованій наступним чином:

3774,79грн. (повна вартість відновлювального ремонту за вирахуванням франшизи відповідача) - 714,13грн. (ПДВ, нарахований у складі послуг СТО) = 3060,66грн.

Викладені у відзиві б/н від 30.01.2014р. (а.с.120-123) заперечення суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

1) Щодо твердження відповідача про необхідність обов'язкового погодження позивачем отримання від відповідача страхового відшкодування з потерпілою в ДТП особою суд зазначає, що право позивача вимагати відшкодування збитків виникло не на підставі норм Закону, а на підставі приписів ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України „Про страхування", які є нормами прямої дії. Отже, виплата відповідачем в порядку регресу страхового відшкодування позивачу жодного погодження не потребує.

2) Щодо твердження відповідача про недоведеність позовних вимог в частині розміру стягнення через посилання позивача на платіжне доручення, розрахунок страхового відшкодування, страховий акт та акт огляду транспортного засобу, в той час як належним доказом на підтвердження розміру позовних вимог є висновок судового експерта, яким має бути враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля, суд зазначає таке.

З урахуванням вимог п.36.4 ст.36 Закону платіжне доручення №ДП00008941 від 12.10.2012р. та рахунок-договір №СФ-АГ-12/09433 від 19.09.2012р. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку шкоди, завданої транспортного засобу, є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що може бути витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Положеннями ст.22 Закону не передбачене обов'язкове проведення саме судовими експертами оцінки шкоди, завданої транспортному засобу під час ДТП.

Відповідно до ст.29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За загальним правилом, передбаченим Методикою як спеціальним нормативним актом у сфері оцінки колісних транспортних засобів, знос не підлягає нарахуванню для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ (п.7.38), а на момент ДТП від 17.09.2012р. строк експлуатації застрахованого позивачем автомобіля Toyota Avensis 2011 року випуску (а.с.21) дорівнював 1 року.

Відзив не містить ані належного обґрунтування необхідності призначення судом автотоварознавчої експертизи у даній справі, ані відповідного клопотання.

Ухвалою від 30.01.2014р. суд зобов'язував відповідача письмово з посиланням на приписи чинного законодавства та фактичні обставини справи №905/7242/13 обґрунтувати свою позицію про необхідність врахування зносу застрахованого позивачем автомобіля під час здійснення відповідачем страхової виплати. Наданою можливістю відповідач не скористався, витребуваних письмових пояснень суду не надав.

Суд також зазначає, що Вищий господарський суд України у постановах від 23.08.2011р. у справі №42/92, від 15.01.2013р. у справі №5011-72/9778-2012, від 30.01.2013р. у справі №5011-35/11156-2012, від 13.05.2013р. у справі №5011-50/17051-2012, від 14.05.2013р. у справі №5011-50/17049-2012, від 30.07.2013р. у справі №910/3655/13, від 12.11.2013р. у справі №905/4194/13 дотримується правової позиції, згідно з якою сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами у справі.

3) Щодо твердження відповідача про подання позову у даній справі неуповноваженою особою (з посиланням на зміст довіреності №2238/18 від 19.09.2013р.) суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Загальними є наступні вимоги до змісту довіреності:

- вона може бути вчинена лише у письмовій формі,

- як і кожний іменний документ, вона має містити необхідні реквізити: вказівку на суб'єктів (сторін правочину), місце, дату видачі тощо,

- у довіреності має бути зазначений обсяг повноважень, наданих представникові довірителем.

Додана до позовної заяви довіреність №2238/18 від 19.09.2013р. (а.с.7), видана Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», повністю відповідає викладеним вище вимогам та надає Краснюк Т.В. право представляти інтереси позивача (довірителя) в господарських судах, в тому числі шляхом підписання та подання позовних заяв до юридичних осіб, що застрахували цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів.

4) Твердження відповідача про те, що через неподання позивачем відповідачу разом з регресною вимогою всіх необхідних для її розгляду документів, на момент подання позову до суду право позивача на отримання страхового відшкодування відповідачем порушене не було, у зв'язку з чим право позивача не підлягає судовому захисту на момент розгляду даної справи, спростовується наступним.

Згідно з п.1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/15/2014 від 14.01.2014р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування» страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право взагалі не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Судові витрати розподіляються на підставі приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, згідно зі ст.ст.22, 245, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192 Цивільного кодексу України; ст.44, 228 Господарського кодексу України; ст.ст.9, 18, 20, 25, 27 Закону України „Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р.; ст.ст.12, 22, 28, 29, 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р.; п.7.38, п.7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк про стягнення 3774,79рн. збитків в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (83052, м.Донецьк, пр-т Ілліча, буд.100; код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8; р/р №26502253730301, Банк АКІБ «УкрСиббанк» м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 20474912) 3060,66грн. збитків в порядку регресу, 1394,98грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.02.2014р. оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 28.02.2014р.

Головуючий суддя О.М. Шилова

Суддя О.О. Кучерява

Суддя Ю.В. Макарова

надруковано 4 прим.: 1 - до справи,

2 - сторонам, 1 - третій особі