Ухвала суду № 37524067, 18.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року м. Київ К/9991/35292/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року

у справі № 2-а-15979/10/2070

за позовом Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року, адміністративний позов Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем (позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 1572305/0 від 30 квітня 2010 року, № 0001572305/1 від 07 липня 2010 року, № 0001572305/2 від 24 вересня 2010 року, № 0001572305/3 від 01 грудня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 2402/2305/01018083 від 15 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 1572305/0 від 30 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 60 750,00 грн. (40 500,00 грн. - основний платіж, 20 250,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001572305/1 від 07 липня 2010 року, № 0001572305/2 від 24 вересня 2010 року, № 0001572305/3 від 01 грудня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості науково-технічних робіт, наданих Дослідним центром «Ноосфера» на підставі договору № 8-Н від 15 квітня 2008 року на створення науково-технічної продукції на тему: «Контрольні спостереження в процесі відновлення та експлуатації глибоководного суднового ходу Дунай - Чорне море», з огляду на їх непов'язаність з господарською діяльністю Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, визначальним для висновку про правомірність віднесення платником податку вартості отриманих робіт (послуг) до складу валових витрат є наявність у нього мети на отримання прибутку, здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями, а також підтвердження отриманих робіт (послуг) відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Надаючи оцінку правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано враховували долучені позивачем до матеріалів справи на підтвердження фактичного виконання обумовлених договором № 8-Н від 15 квітня 2008 року робіт акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення, протокол узгодження щодо договірної ціни на науково-технічну роботу, технічне завдання, календарний план робіт.

Крім того, судами встановлено, що необхідність придбання позивачем робіт у Дослідного центру «Ноосфера» обумовлена виконанням умов договору № 1420/2.1 від 02 квітня 2008 року про створення науково-технічної продукції на тему: «Комплексний екологічний моніторинг довкілля при відновленні та експлуатації глибоководного суднового ходу Дунай - Чорне море», укладеного з Державним підприємством «Дельта-лоцман», та відповідним розпорядженням Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 43-р від 24 червня 2004 року, яким Український науково-дослідний інститут екологічних проблем призначено головним виконавцем, відповідальним за проведення екологічного моніторингу в Дунайському біосферному заповіднику при облаштуванні глибоководного суднового ходу, а одним із співвиконавців з питань гідрохімічного та літогеохімічного моніторингу поверхневих вод, геохімічного ґрунтового та радіаційно-екологічного моніторингу - Дослідний центр «Ноосфера».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат в охоплений перевіркою період вартості науково-технічних робіт з огляду на їх придбання для подальшого використання в межах власної господарської діяльності, а також підтвердження належним чином оформленими первинними та платіжними документами.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.