Ухвала суду № 37523983, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року м. Київ К/9991/20896/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства виробничо - комерційної фірми «Хмельницькнафтопродукт»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.06.2009 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 р.

у справі № 2а-4828/09/2270/4

за позовом Відкритого акціонерного товариства виробничо - комерційної фірми «Хмельницькнафтопродукт»

до Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство виробничо - комерційної фірми «Хмельницькнафтопродукт» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2004 р., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2004 р., позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.07.2003 р. №001659-23/2-0336264-3297 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 661,92 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2008 р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.06.2009 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено перевірку господарської одиниці АЗС №5 «Лезнево», що належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, про що складено акт від 25.06.2003 року, яким встановлено порушення п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2003 р. № 001659-23/2-03362643-3297, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 074,85 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій до позивача слугувала реалізація останнім нафтопродуктів без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відпуск нафтопродуктів через АЗС за талонами та смарт-картками на паливно-мастильні матеріали є розрахунковою операцією у розумінні ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому потребує застосування реєстраторів розрахункових операцій, незважаючи на відпуск нафтопродуктів після їх попередньої безготівкової оплати за окремими договорами купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки позивачем було реалізовано 1 296,39 л нафтопродуктів на загальну суму 2 014,97 грн., з яких: 38,98 л бензину А-5 на суму 72,11 грн. відпущено по відомості-накладній; 100 л бензину А-92 на суму 170,00 грн., 200 л. бензину А-95 на суму 370,00 грн. і 420 л дизпалива на суму 554,40 грн. - по талонам; 262,41 л бензину А-95 на суму 485,46 грн. і 275 л дизпалива на суму 363,00 грн. - по смарт-карткам, при цьому не було застосовано реєстратор розрахункових операцій.

Пунктами 1, 2 ст. 3 цього Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та повинні видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Положеннями ст.2 вказаного Закону визначено поняття «розрахункової операції» як -приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операцій.

Згідно п.п. 1.27, 1.35 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Відповідно до ст. 2 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Правил Національної системи масових електронних платежів» від 10.12.2004 р. № 620, смарт-картка - це картка в пластиковому вигляді з умонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та/або виконання службових операцій.

Аналіз вказаних норм підтверджує правомірність висновків судів попередніх інстанцій стосовно того, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не містить обмежений перелік безготівкових операцій, на які поширюються його вимоги, а тому придбання особами за готівкові чи безготівкові кошти карток (смарт-карток) на пальне не звільняє позивача від обов'язку проведення операцій по відпуску нафтопродуктів за такими картками (смарт-картками) через реєстратор розрахункових операцій.

Отже, суди обґрунтовано спростували твердження позивача про те, що реалізація ним нафтопродуктів з використанням карток, смарт-карток, талонів не є розрахунковою операцією у розумінні ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відтак, встановлений судами факт невикористання позивачем під час реалізації нафтопродуктів реєстратора розрахункових документів та не роздрукування платіжних документів свідчить про правомірність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства виробничо - комерційної фірми «Хмельницькнафтопродукт» залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.06.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 р. у справі № 2а-4828/09/2270/4 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.