Ухвала суду № 37523863, 27.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року м. Київ К/800/24587/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2013 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 р.

у справі №2а-12385/09/0570

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2013 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 р., позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 13.07.2009 р. № 0000471640/0 та від 17.08.2009 р. № 0000471640/1, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 06.07.2009 р. відповідачем була здійснена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року позивача, результати якої викладені в акті перевірки № 750/15-213/31599557.

Перевіркою встановлено, що в додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» відображені господарські відносини позивача з ТОВ «Краснолиманське», за наслідками яких позивачем включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 6 399 514,79 грн., тоді як ТОВ «Краснолиманське» включено до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість у розмірі 2 196 418,49 грн., тобто розбіжність складає 4 203 096,3 грн., що призвело, на думку відповідача, до порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у розмірі 4 203 096,30 грн.

На підставі встановлених порушень та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 13.07.2009 р. № 0000471640/0 та від 17.08.2009 р. № 0000471640/1, якими визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 5 043 715,56 грн., з яких за основним платежем 4 203 096,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 840 619,26 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судами було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Краснолиманське» було укладено договір від 06.03.2006 р. №41-у, на підставі якого позивачем придбавалось рядове вугілля, отримане при обробці запасів продавця.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акти прийому-сдачі рядового вугілля, рахунки-фактури.

Засобами електронного зв'язку позивачем була подана до податкового органу (відповідача) декларація з податку на додану вартість за травень 2009 року, в якій сформований податковий кредит у загальному розмірі 8 757 414,00 грн. З додатку 5 до декларації вбачається, що по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Краснолиманське» суми податку на додану вартість, віднесені до складу податкового кредиту травня 2009 р. складають 2 196 418,49 грн. та 4 203 096,30 грн.

Під час судового розгляду судами було встановлено, що сума 4 203 096,30 грн. вказана у складі податкового кредиту травня 2009 року помилково, про що свідчить подання позивачем 30.06.2009 р. уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, який прийнятий відповідачем до відома, а не як податкова звітність.

Так, зазначена сума складається з сум, які позивачем були не віднесені до складу податкового кредиту у серпні-грудні 2007 року, січні-березні 2008 року, за наступними податковими накладними: від 31.08.2007 р. №27,28, від 30.09.2007 р. №33,34, від 31.10.2007 р. №43,44, від 30.11.2007 р. № 45,52, від 31.12.2007 р. №53, від 31.01.2008 р. №3, 4, від 29.02.2008 р. № 6, 7, від 31.03.2008 р. №13,14.

Так, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відтак, оскільки суми податку на додану вартість, які віднесені позивачем до складу податкового кредиту у травні 2009 р., підтверджуються належно оформленими податковими накладними, з урахуванням надання позивачем податковому органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, у якому платником податку виправлена помилка в частині віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 4 203 096,30 грн. до складу податкового кредиту травня 2009 р. та зазначена сума податку на додану вартість віднесена на збільшення податкових зобов'язань з цього податку, судова колегія погоджується із висновками попередніх судових інстанцій при визнанні безпідставними висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2009 р.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 р. у справі №2а-12385/09/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Нечитайло Судді:Л.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук