Постанова № 3752383, 08.05.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"08" травня 2009 р.

Справа № 6/22-434(12/141-3097)

12 год. 44 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Паращуку В.І.

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланівці-цукор" вул. Вишнівецька, 35, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область,47400

до відповідача Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції (Лановецьке відділення) вул. Незалежності, 19,м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область,47400

про скасування податкового повідомлення-рішення №00000315/0 від 16.03.07р.

За участю представників сторін:

позивача: Кудінова Т.І.

відповідача: Мельник О.А.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланівці-цукор" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції (Лановецьке відділення), про скасування податкового повідомлення-рішення №00000315/0 від 16 березня 2007року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 847373,12 грн. у т.ч. 564915,41 грн. за основним платежем, 282457,71 грн. за штрафними санкціями.

Ухвалою суду від 03 липня 2007 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та присвоєно їй №12/141-3097 (суддя О.С.Скрипчук).

Ухвалами від 27 серпня 2007 року і 26 грудня 2007 року провадження у справі відповідно було зупинено та поновлено.

23 січня 2008 року провадження у справі №12/141-3097 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №9а/184-4158.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення, у зв'язку з тим, що суддя Скрипчук О.С. Постановою Верховної Ради України № 927-VI від 05 лютого 2009 року призначена на посаду судді Львівського апеляційного господарського суду, розпорядженням в.о. голови господарського суду Тернопільської області від 12 березня 2009 року справу №12/141-3097 передано на розгляд судді Шумському І. П.

16 березня 2009 року відповідною ухвалою справу №12/141-3097 прийнято до провадження, поновлено його, присвоєно справі новий №6/22-434(12/141-3097).

Судове засідання неодноразово відкладалось та оголошувалась перерва, востаннє на 08 травня 2009 року

Представник позивача свої вимоги підтримав повністю, мотивуючи їх невідповідністю оспорюваного рішення фактичним обставинам та нормам закону.

У запереченнях на позов та згідно з поясненнями представника податкової служби, відповідач позову не визнав, посилаючись на законність та обґрунтованість винесеного рішення.

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом здійснено фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”, для створення архівної копії фонограми надано компакт-диск CD-R, серійний номер 9GA608293030B21.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив:

З 22 лютого по 06 березня 2007 року працівниками податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ланівці-цукор" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання природного газу за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року.

За результатами перевірки, 05 березня 2007 року складено Акт № 23-0/31092217, в якому податковим органом зроблено висновок про порушення товариством вимог ст. 9 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік»та п.п. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме, завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 564915,41 грн.

Відповідно до змісту Акта по операціях з поставки природного газу у вересні-листопаді 2005 року, суму ПДВ нараховано за ставкою 20%, в той час, як відповідно до приписів ст.9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», постачання споживачам природного газу, ввезеного на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, повинно здійснюватись із застосуванням нульової ставки ПДВ.

Крім того, постачання ТОВ «Ланівці-цукор»природного газу у вересні-листопаді 2005 року здійснювало ТОВ “Газтрейд ЛТД” проти посадових осіб якого, на час проведення перевірки було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва.

Судом також встановлено, що

- на підставі рішення господарського суду м. Києва від 15.02.06р. у справі №24/7, ТОВ «Газтрейд ЛТД»знято з податкового обліку, у зв’язку з відсутністю за юридичною адресою.

- постановою господарського суду м. Києва від 15.06.07р. у справі №32/320-А визнано недійсними установчі документи ТОВ «Газтрейд ЛТД», а саме: статут у новій редакції з дати державної реєстрації, тобто з 25.04.05р. та свідоцтво платника ПДВ №37103570 від 15.07.05р. з моменту видачі.

- в договорі на постачання природного газу №01-09-05 від 22.07.05р., додаткових угодах від 20.09.05р., від 31.10.05р., актах приймання –передачі природного газу від 30.09.05р., від 03.11.05р., від 30.11.05р., податкових накладних №9-30/25-1 від 30.09.05р., №10-31/32-1 від 31.10.05р., №11-30/35-1 від 30.11.05р. в якості директора ТОВ «Газтрейд ЛТД»зазначено Хомича Ю.І. тоді, як постановою господарського суду м. Києва від 15.06.07р. у справі №32/320-А, встановлено, що первинні бухгалтерські документи, у т.ч. перелічені вище, підписані іншою особою.

Вироками Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року, колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 08 травня 2008 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 29 липня 2008 року, встановлено, що в наслідок складання невстановленими особами від імені Хомича Ю.І. документів та використання цими особами підприємства ТОВ «Газтрейд ЛТД»для прикриття незаконної діяльності, державі були спричинені збитки шляхом безпідставного формування податкового кредиту у споживачів природного газу, що призвело до умисного ухилення від сплати податку на додану вартість.

У зв’язку з наведеними обставинами, Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 26 січня 2009 року у справі №22-а-5667, що набрала законної сили, згідно з якою договір на постачання природного газу №01-09-05 від 22.07.05р. а також додаткові угоди від 20 вересня і 31 жовтня 2005 року, укладені між ТОВ «Ланівці-цукор»та ТОВ “Газтрейд ЛТД” визнано недійсними.

16 березня 2007 року на підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000031500/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 847373,12 грн. у т.ч. 564915,41 грн. за основним платежем, 282457,71 грн. за штрафними санкціями.

Дане рішення і оспорюється позивачем в судовому порядку.

Вказаний вище акт ненормативного характеру оскаржувався позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону № 2181.

Рішеннями Збаразької МДПІ (Лановецького відділення) №1/31092217/25-003/870 від 16 квітня 2007 року та ДПА в Тернопільській області №9795/10/25-007 від 20 червня 2007 року в задоволенні скарг ТОВ "Ланівці-цукор" відмовлено.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що:

- у Законі України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР відсутні вказівки на оподаткування господарських операцій з поставки газу податком на додану вартість за нульовою ставкою,

- факт поставки позивачу газу, що раніше імпортувався на територію України не доведено,

- право платника податків на податковий кредит не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагента.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Так, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації. Відповідальність за дотримання достовірності і своєчасності визначення (нарахування) податкового зобов’язання (податку) з ПДВ, а також його внесення (сплату) до бюджету несе платник податку (позивач у справі) –п.п.1.1 ч. 1 ст. 1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону №2181, ст. 2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.10.1,10.2 ст. 10 Закону №168/97-ВР, а також ст. 3,9,11 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-ХІІ від 25.06.1991р.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до положень п. 1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Змістом п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача (п.п.7.2.6. п. 7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону передбачає, що податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) їх постачальником.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР). У разі, коли дані податкової перевірки свідчать про заниження суми податкового зобов’язання, заявлених в податкових деклараціях, контролюючий орган (відповідач у справі) зобов’язаний самостійно донарахувати їх та застосувати до платника фінансові санкції (п.4.2 ст. 4, п.17.1 ст. 17 Закону №2181).

Відповідно до вимог ч. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-ХІV від 16.07.99р., первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, у т.ч. посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Усі складені примірники податкової накладної, згідно з п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037, підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг).

Як встановлено Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року, вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 08 травня 2008 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 29 липня 2008 року, особа зазначена директором в установчих документах ТОВ «Газтрейд ЛТД», документів, у т.ч. податкової і бухгалтерської звітності по операціях з позивачем, складених від її імені особисто не підписувала, укладати правочини і бути відповідальними за настання правових наслідків наміру не мала.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року у справі №22-а-5667, сам договір на постачання природного газу №01-09-05 від 22.07.05р. а також додаткові угоди від 20 вересня і 31 жовтня 2005 року, укладені між ТОВ «Ланівці-цукор»та ТОВ “Газтрейд ЛТД”, на підставі яких позивач формував податковий кредит з ПДВ за обревізований період, визнано недійсними.

Вказані факти, в силу ч. 1,4 ст. 72 КАС України, не потребують повторного доведення.

Крім того, з урахуванням постанови господарського суду м. Києва від 15 червня 2007 у справі №32/320-А (яка набрала законної сили), на час укладення договору від 22.07.05р. та складання ТОВ «Газтрейд»податкових накладних за наслідками його виконання, видане названому товариству свідоцтво платника ПДВ від 15.07.05р. було визнано недійсним з моменту його видачі. А в порядку п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку

Відповідно до ст.9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.04 року за № 03/846 встановлено що в 2005 році:

- операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладанням податком на додану вартість;

- операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Пунктом ґ ст.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом»від 27.12.2001 року за № 1729 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом») встановлено, що потреби в природному газі промислових споживачів забезпечується виключно і ресурсів газу НАК „Нафтогаз України", отриманого за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України.

Пунктом 3 даної Постанови визначено, що природний газ, ввезений на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг, реалізується суб'єктам господарювання Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" і її дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло", підприємствами з газопостачання та газифікації і закритим акціонерним товариством "Київгазпостач" з обов'язковим визначенням у договорах та вантажосупровідних документах (товаротранспортних і податкових накладних, актах прийому-передачі газу) належності поставленого газу та відображенням відповідного податкового номера споживача –платника податку на додану вартість.

З наведеного випливає, що законодавством України передбачено порядок забезпечення промислових підприємств - споживачів газу тільки імпортним газом, одержаним за зовнішньоекономічними контрактами а його реалізація оподатковується за нульовою ставкою (крім реалізації імпортного газу населенню, бюджетним організаціям та іншим споживачам, що не є платниками ПДВ) із обов’язковим зазначенням про це у відповідних документах.

Проте, в порушення приписів перелічених норм, позивачем включено до податкового кредиту за вересень-листопад 2005 року податок на додану вартість, по операціях з поставки газу, обрахований за ставкою 20%, без зазначення у документах належності поставленого газу.

З врахуванням наведеного, беручи до уваги приписи перелічених норм та факти встановлені судовими рішеннями, суд критично оцінює доводи позивача щодо правомірності формування ним податкового кредиту по податку на додану вартість у вересні-листопаді 2005 року.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Ланівці-цукор»про скасування податкового повідомлення-рішення №00000315/0 від 16 березня 2007року задоволенню не підлягають.

Згідно з ст.ст. 87,89,94 КАС України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2, 3, 7-17, 70 -72, 87, 89, 94, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 15 травня 2009 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя І.П. Шумський