Постанова № 37523704, 06.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2011 р.

справа № 2а-7199/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Мельника В.В. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову: Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.10.2009р. у справі № 2а-7199/09/1170

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Танор»

до: Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про: визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Танор» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання неправомірними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, скасування акту камеральної перевірки №877/1520/24153530 від 12.08.2009р. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення №0005961520/0 від 17.08.2009р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення № 0005961520/0 від 17.08.2009 року.

В задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Кіровограді та скасування акту камеральної перевірки № 877/1520/24153530 від 12.08.2009 року відмовлено.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог обґрунтовано посиланнями на норми закону «Про податок на додану вартість», системний аналіз яких, на думку суду, дає підстави вважати, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, протягом 1095 днів можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Відносно позовних вимог про визнання неправомірними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Кіровограді та скасування акту камеральної перевірки № 877/1520/24153530 від 12.08.2009 року суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки акт про результати документальної невиїзної(камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість не має обов`язкового характеру для позивача, а право посадових осіб ДПІ у м. Кіровограді проводити перевірки визначене Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Не погодившись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 року, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову у справі, якою позовні вимоги ДПІ у м. Кіровограді задовольнити.

Посилаючись на норми п.п.7.2.3. п.7.2, п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст.. 7 Закону «Про податок на додану вартість» відповідач доходить висновку, що платник податку, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари(послуги) та отримав їх, має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для в включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків, або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів(послуг). Таке звернення дає право отримувачу товарів (послуг) на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Законом не передбачено можливість для постачальника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Таким чином, перевіркою встановлено безпідставне збільшення податкового кредиту у декларації за червень 2009 року на 7530,30 грн.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 року у справі №2а-7199/09/1170 – без змін. Позивач вважає рішення суду обґрунтованим та таким, що відповідає нормам Закону «Про податок на додану вартість».

У судовому засіданні представники позивача просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції – залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 06.07.2011 року не прибув.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи,вимоги тадоводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 16 липня 2009 року ТОВ фірма «Танор» подало до ДПІ у м. Кіровограді податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року (вх. № 82399), п. 17 якої визначило суму податкового кредиту 9623,00 грн. Згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», поданого до ДПІ у м. Кіровограді 16.07.2009 р. за вх. № 82398 до розділу II «Податковий кредит» ТОВ фірма «Танор» включила 77 податкових накладних, виписаних постачальниками у жовтні 2007 року, у травні, серпні - грудні 2008 р., у січні - червні 2009 р.

12 серпня 2009 року ДПІ у м. Кіровограді відповідно до вимог п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ фірми «Танор», поданої за червень 2009 року, та додатка № 5 «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

За результатами проведеної перевірки 12.08.2009 р. складено акт № 877/1520/24153530 (а.с. 6, 9), відповідно до якого перевіркою встановлено, що ТОВ фірмою «Танор» в порушення підпункту 7.5.1, пункту 7.5, підпункту 7.2.3 пункту 7.2., підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про додаток на додану вартість», п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 р. № 838-р. задекларовано суму податкового кредиту не в період виникнення податкового зобов’язання у постачальника. Згідно акту перевірки встановлено, що в додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року ТОВ фірма «Танор» включило до складу податкового кредиту накладні, виписані контрагентами в жовтні 2007 року, травні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2008 року, січні, лютому, березні 2009 року та задекларувало податковий кредит по цих контрагентах на суму ПДВ 7530,30 грн.

17 серпня 2009 року ДПІ у м. Кіровограді на підставі акту перевірки від 12.08.2009 року винесла відносно ТОВ фірми «Танор» податкове повідомлення-рішення №0005961520/0 (а.с.5), яким визначено суму податкового зобов`язання 8.283,00 грн., з якої 753,00 грн. штрафних санкцій.

Висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, та податкове повідомлення рішення не можна видати такими, що відповідають діючому законодавству, виходячи з наступного.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.. 7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п 7.4.5 п. 7 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого(нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів(послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно норм названого Закону платник податків не втрачає права на податковий кредит у разі затримки видачі податкової накладної чи її відсутності.

Так, у разі відмови постачальника надати податкову накладну, платник податку(покупець) має право вчинити дії, передбачені п.п.7.2.6 п.7.2. ст..7 Закону «Про ПДВ».

Враховуючи зазначене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням ( за умови виконання норм пп. 7.4.1 Закону), включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні.

Таким чином, дії позивача щодо формування показників податкового кредиту не суперечили нормам закону «Про податок та додану вартість» та відповідали принципу верховенства права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій посадових осіб ДПІ у м. Кіровограді, суд також обґрунтовано послався на норми Законів «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», виходячи з яких правомірно дійшов висновку про наявність у відповідача права на здійснення камеральної перевірки податкової звітності позивача.

Таким чином, рішення суду в названих частинах не суперечило діючому законодавству.

Щодо позовних вимог, які стосуються акту перевірки, то провадження у справі стосовно цих вимог підлягає закриттю, виходячи з того, що акт перевірки згідно ч.1 ст. 79 КАС слід розглядати у якості доказу, що виключає підстави для його судового оскарження та вирішення спору стосовно акту перевірки по суті.

Відповідно до ч.4 ст. 202 КАС підставою для скасування судового рішення є порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді слід задовольнити частково. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 року – скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді №0005961520/0 від 17.08.2009 року.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Кіровограді відмовити В решті вимог провадження у справі закрити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 року – скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді №0005961520/0 від 17.08.2009 року.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Кіровограді відмовити.

В решті вимог провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Рішення суду виготовлено у повному обсязі 15.08.2013р.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.А. Проценко