Рішення № 37523056, 05.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2014 р. Справа № 914/537/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засіданні Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Львів", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро-Юг", м.Краснодар, Російська Федерація

про стягнення 175 655,17 євро, що на день подачі позову складає 2 073 215,11 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Царик Ю.Б. - представник (довіреність №30 від 04.03.2014р.);

від відповідача Ткач М.Я. - представник (довіреність б/н від 25.02.2014р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Факро Львів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро-Юг" про стягнення 175 655,17 євро, що на день подачі позову складає 2 073 215,11 грн.

Ухвалою суду від 14.02.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 05.03.2014р.

Представником позивача подано заяву вх. №9611/14 від 05.03.2014р, якою на виконання вимог ухвали суду від 14.02.2014р. просить суд долучити до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.02.2014р., щодо правосуб'єктності позивача.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що в позовній заяві допущена помилка, стосовно рахунку-фактури №38 від 05.11.2013р., слід читати 39 983,20 євро, а не 38 883,20 грн.

Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві, стягнути з відповідача 175 655,17 євро за поставлений згідно договору купівлі-продажу №3/2011/К від 07.02.2011р. товар.

Представником відповідача подано заяву вх. №9607/14 від 05.03.2014р, якою на виконання вимог ухвали суду від 14.02.2014р. просить суд долучити до матеріалів справи наступні документи: заяву про визнання позову від 26.02.2014р. та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 15.01.2014р., щодо правосуб'єктності відповідача.

Крім того, представником відповідача подано заяву вх. №9605/14 від 05.03.2014р., в якій він повідомляє суд про те, що у заяві про визнання позову від 26.02.2014р. відповідачем допущена описка у сумі боргу, а саме: CMR A№524385 від 07.11.2013р. та рахунок-фактура №38 від 05.11.2013р. видані на суму 39 883,20 Євро, відтак загальна сума боргу ТзОВ "Факро-Юг" за поставлений товар становить 175 655,17 євро. В судовому засіданні позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 175 655,17 євро визнав повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

17.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Факро-Юг" (покупець) та Дочірнім підприємством "Факро Львів" (правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Факро Львів" згідно положень Статуту в редакції 2013року, надалі продавець) було укладено договір купівлі-продажу №3/2011/К (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товари згідно номенклатури, яка вказана в додатку №1 до даного договору.

Згідно п.1.3. договору покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити за нього визначену суму за умовами цього договору.

За умовами п.2.1. доповнення №7 від 07.05.2013р. до договору купівлі-продажу №3/2011/К від 07.02.2011р. ціни на товари вказані в специфікації (додаток №8 до даного договору).

Згідно п.2.3. договору валютою договору є Євро. Всі документи і розрахунки за даним договором здійснюються в Євро.

Відповідно до п.4.1. договору оплата за поставлений (відвантажений) товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до рахунку фактури, який виставлено продавцем.

Згідно п.4.2., п.4.3. та п.4.4. договору покупець повинен провести оплату за поставлений товар потягом 90 днів від дати завантаження товару. Датою завантаження товару вважати дату оформлення CMR на території України. Датою оплати - день списання грошових коштів з валютного рахунку покупця.

01.11.2013р. сторонами в результаті додаткових переговорів було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу №3/2011/К від 07.02.2011р., відповідно до п.1 якої сторони дійшли згоди розділ 13 договору викласти в такій редакції.

Згідно п.13.1. та п.13.2. додаткової угоди до договору купівлі-продажу №3/2011/К від 07.02.2011р., всі спори, що виникають між сторонами при виконанні даного договору, і які не вирішилися шляхом переговорів, будуть передані для кінцевого рішення в суд. Спір розглядається та вирішується господарським судом України за місцезнаходженням продавця відповідно до матеріального та процесуального права України.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 175 655,17 євро, згідно рахунків-фактур та товаротранспортних накладних (CMR):

- №37 від 04.11.2013р. на суму 45 251,85 євро (CMR A№000079 від 05.11.2013р.);

- №38 від 05.11.2013р. на суму 39 883,20 євро (CMR A№524385 від 07.11.2013р.);

- №39 від 07.11.2013р. на суму 46 537,10 євро (CMR A№447100 від 08.11.2013р.);

- №40 від 13.11.2013р. на суму 43 983,02 євро (CMR A№000096 від 15.11.2013р.).

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар не провів, відтак, станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує основний борг в сумі 175 655,17 євро.

Отже, позивач ставить вимогу про стягнення з відповідача 175 655,17 євро, що на день подачі позову складає 2 073 215,11 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Відповідно до ст.123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Вирішення спорів сторони передбачили в п.13.1. та п.13.2. додаткової угоди до договору купівлі-продажу №3/2011/К від 07.02.2011р., а саме: всі спори, що виникають між сторонами при виконанні даного договору, і які не вирішилися шляхом переговорів, будуть передані для кінцевого рішення в суд. Спір розглядається та вирішується господарським судом України за місцезнаходженням продавця відповідно до матеріального та процесуального права України.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору на загальну суму 175 655,17 євро, підтверджується рахункам-фактурами та товаротранспортними накладними (CMR):

- №37 від 04.11.2013р. на суму 45 251,85 євро (CMR A№000079 від 05.11.2013р.);

- №38 від 05.11.2013р. на суму 39 883,20 євро (CMR A№524385 від 07.11.2013р.);

- №39 від 07.11.2013р. на суму 46 537,10 євро (CMR A№447100 від 08.11.2013р.);

- №40 від 13.11.2013р. на суму 43 983,02 євро (CMR A№000096 від 15.11.2013р.).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.4.2., п.4.3. та п.4.4. договору покупець повинен провести оплату за поставлений товар потягом 90 днів від дати завантаження товару. Датою завантаження товару вважати дату оформлення CMR на території України. Датою оплати - день списання грошових коштів з валютного рахунку покупця.

Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар не здійснив відтак, станом на момент подання позовної заяви (14.02.2014р.) у відповідача існує основний борг в сумі 175 655,17 євро.

Як вбачається із п.2.3. договору валютою договору є Євро. Всі документи і розрахунки за даним договором здійснюються в Євро.

Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Положенням ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно вимог п.4 ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 175 655,17 євро (еквівалент згідно офіційного курсу НБУ 2 073 215,11 грн.) є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Представник відповідача подав заяву, підписану генеральним директором відповідача, про визнання позову від 26.02.2014р. на загальну суму 175 655,17 євро, крім того в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить законодавству і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №2979 від 14.02.2014р. - 41 464,31 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 192, 525, 526, 530, 533, 612, 627-629, 655, 663 ЦК України, ст.ст.174, 193, 198 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 55, 78, 82-85, 115, 116, 123, 124 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро-Юг" (Російська Федерація, 350080, м.Краснодар, вул.Уральська, 99; р/р №40702810530000020592 в Краснодарському відділенні Сбербанку №8619; МФО 040349602; код ЄДР 1062312038470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Львів" (79040, м.Львів, вул.Городоцька, 355Б; р/р 2600801087086 у ЦФ ПАТ "Кредобанк"; МФО 325365, код ЄДРПОУ 25551988) основний борг в сумі 175 655,17 євро.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро-Юг" (Російська Федерація, 350080, м.Краснодар, вул.Уральська, 99; р/р №40702810530000020592 в Краснодарському відділенні Сбербанку №8619; МФО 040349602; код ЄДР 1062312038470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Львів" (79040, м.Львів, вул.Городоцька, 355Б; р/р 2600801087086 у ЦФ ПАТ "Кредобанк"; МФО 325365, код ЄДРПОУ 25551988) 41 464,31 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

6. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 07.03.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.