Рішення № 37523026, 07.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/407 07.03.14За позовом Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

До Подільського районного у м. Києві військового комісаріату

Про стягнення 68 471,06 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Кирищук В.П. - представник (дов. № 91/2014/02/14-1 від 14.02.2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Подільського районного у м. Києві військового комісаріату про стягнення 68471,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 250218 від 31.10.2000р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, у зв'язку із чим за період з 01.01.07 р. до 01.06.09 р., утворилась заборгованість в розмірі 57 440,58грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань в розмірі 9448,99 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1581,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.09 р. було порушено провадження у справі № 22/407 (Суддя Самсін Р.І.) та призначено дану справу до розгляду.

Ухвалою від 17.09.09 р. зупинено провадження у справі №22/407 до вирішення пов'язаних з нею справ № 8/131 та 8/588. Також, даною ухвалою зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по даній справі.

За розпорядженням Заступника голови Господарського суду м. Києва від 30.09.2013 р. у зв'язку обранням судді Господарського суду міста Києва Самсіна Р.І. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду було здійснено повторний автоматичний розподіл справи №22/407.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ, справу № 22/407 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

05.02.2014р. відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про поновлення провадження у справі. Згідно даного клопотання позивач зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.09 р. касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК "Київенерго" задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.08 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.09 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ "Престиж" до Київської міської державної адміністрації,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК "Буревісник-3", ЖБК "Ремонтник", ЖБК "Суднобудівник-18", ЖБК "Алмазний", ОСББ "Мотор", ВАТ "Універсам № 14", ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго", про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.08.2012р. у справі №К/9991/33592/12 Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.12 р. у даній справі, залишено без змін.

Також, Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2009 у справі № 8/588 справу направлено до Шевченківського районного суду міста Києва за предметною підсудністю.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 у справі № 2а-1552/11 у задоволені адміністративного позову ВАТ "Київгума" до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 27.11.2008 №№ 1661, 1662, 1663, від 25.12.2008 №№ 1780, 1780/1, від 30.12.2008 № 1792, від 16.01.2009 № 33 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-1552/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Компанія ФАХ" на Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 у справі № 2а-1552/11 за адміністративним позовом ВАТ "Київгума" до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) закрито, оскільки на день розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", набрала законної сили ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 р. в справі № 2а-40/11 про оскарження апелянтом цих самих розпоряджень виконавчого органу Київради (КМДА), винесена за результатом розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду від 18.04.2011р. без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.04.2012 року ПП "Компанія ФАХ" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 у справі № 2а-1552/11 касаційну скаргу ПП "Компанія ФАХ" задоволено, ухвалу КААС від 10.04.2012 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 2а- 1552/11 апеляційну скаргу ПП "Компанія ФАХ" залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 - без змін.

Згідно з частиною 3 статті 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Враховуючи наведене, підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне поновити провадження у даній справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою від 05.02.2014 р. суд прийняв справу № 22/407 до провадження, поновив провадження у справі № 22/407, розгляд справи призначив на 14.02.2014 р.

У судове засідання 14.02.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

07.02.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про заміну позивача у даній справі - Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Суд, розглянувши клопотання про заміну позивача його правонаступником, подане позивачем 07.02.2014 р., задовольнив його, ухвалив замінити позивача по справі № 22/407 - Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» його правонаступником - Публічне акціонерне товариство «Київенерго», про що виніс відповідну ухвалу.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 21.02.2014р., про що виніс відповідну ухвалу від 14.02.2014р.

Судове засідання 21.02.2014р. не відбулось, у зв'язку із чим, керуючись статтею 86 ГПК України, суд ухвалив призначити розгляд справи на 07.03.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 07.03.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд зазначає, що поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 22/407 від 05.02.2014 р., від 14.02.2014 р., від 21.02.2014 р. були направлені відповідачу за адресою (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного 20/2), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а тому вважаються судом такими, що вручені належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 14.02.2014 р. та 07.03.2014 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 07.03.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 07.03.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2000 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (постачальник) та Подільським районним військовим комісаріатом (абонент) було укладено Договір № 25-0218 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.), предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 Договору, постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 та 2.3.2. вищезазначеного Договору, абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, зазначеними у додатку 4 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 4 до Договору визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту № 3 за адресою вул. Щекавицька 37/48 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. При цьому, сплату за вказаними в п.2 цього Додатку документами, «Абонент» виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому п.3.1. Додатку № 4 передбачено, що в разі, якщо »Абонент» розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується «Абонентом» не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, плата проводиться за фактичними показниками.

За змістом п. 3.2. Додатку № 4 до Договору, «Абонентам», що не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації» (постачальника) та фактичного сальдо розрахунків на печаток розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації» та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання «Абонента» в розрахунковому періоді.

П. 3.5. зазначеного Додатку № 4 передбачає, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3 цього Додатку), «Енергопостачальна організація» нараховує «Абоненту» пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 р. При цьому, за змістом п. 8.4. Договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії облікових карток відповідача за період з січня 2007 р. по квітень 2009 р. та довідку про надходження коштів за Договором за період з червня 2009 р. по жовтень 2009 р.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.01.2007 р. до 01.06.2009 р. становила 57 440, 58 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем сплачено позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в частині основного боргу сумі 57 440, 58 грн., що підтверджується довідкою про надходження від коштів за спожиту теплову енергію за Договором за період з червня 2009 р. по жовтень 2009 р.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору № 25-0218 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 31.10.2000 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Договір № 25-0218 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 31.10.2000 р за своєю природою є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, відповідач сплатив позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в сумі основного боргу у розмірі 57 440, 58 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем повністю сплачено суму основної заборгованості в розмірі 57 440, 58 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 22/407 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 57 440, 58 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи, предметом позовних вимог є сума штрафних санкцій, а саме інфляційних збитків у розмірі 9 448, 99 грн. та 3% річних у розмірі 1 581, 49 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить 9 448, 99 грн., 3 % річних - 1 581, 49 грн. та обчислюється з лютого 2007 р. по травень 2009 р. (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та збитків від інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 448, 99 грн. в якості збитків від інфляції та 3% річних у розмірі 1 581, 49 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, відповідно до умов Договору обов'язок зі сплати коштів за спожиту теплову енергію покладено на Подільський районний у м. Києві військовий комісаріат, а тому обов'язок сплатити штрафні санкції внаслідок несвоєчасного здійснення такої сплати, відповідно, також покладається на Подільський районний у м. Києві військовий комісаріат.

За таких обставин, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача штрафних санкцій задовольняються судом в повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Подільського районного у місті Києві військового комісаріату (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 20/2, ідентифікаційний код 09804544) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І. Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) 9 448 (дев'ять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 99 коп. інфляційних збитків, 1 581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят один) грн. 49 коп. 3% річних, 684 (шістсот вісімдесят чотири) грн. 71 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення 57 440 (п'ятдесят сім тисяч чотириста сорок) грн. 58 коп. основного боргу припинити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 07.03.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева