Рішення № 37523017, 07.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23756/13 07.03.14За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Святошинського району міста Києва

Про стягнення 68 715,51 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Кирищук В.П. - представник (дов. № 91/2014/02/14-1 від 14.02.2014 р.)

від відповідача Петрунько І.В. - представник (дов. № б/н від 01.01.14)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва з вимогами про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 68 715,51 грн. (63851,07 грн. - основний борг та 4864,44 грн. - три відсотки річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати теплової енергії у гарячій воді відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1420265 від 01.12.2001 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/23756/13 та призначено справу до розгляду на 23.12.2013р.

У судовому засіданні 23.12.2013р. оголошено перерву до 20.01.2014р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. справу №910/23756/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про стягнення 68 715,51 грн. передано на розгляд судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. справу № 910/23756/13 прийнято до провадження суддею Блажівською О.Є., розгляд справи призначено на 03.02.2014 р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. справу №910/23756/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про стягнення 68 715,51 грн. передано на розгляд судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. справу № 910/23756/13 прийнято до провадження суддею Картавцева Ю.В., розгляд справи призначено на 03.02.2014 р.

У судових засіданнях 03.02.2014р. та 17.02.2014р. оголошувались перерви.

У зв'язку з тим, що судове засідання 21.02.2014 р. не відбулось, керуючись ст. 86 ГПК України, суд призначив розгляд справи на 07.03.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу від 21.02.2014 р.

У судовому засіданні 07.03.2014 р. представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти стягнення з відповідача штрафних санкцій, оскільки останній не є кінцевим споживачем, а тому прострочення сплати заборгованості за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору сталось не з вини відповідача.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 07.03.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2001 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (далі - відповідач, споживач) був укладений Договір № 1420265 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.), постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 4 договору встановлений з дня його підписання до 31.12.2001 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

П. 5 Додатку 1 до Договору передбачає, що при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного Договору, продовжується на кожний наступний рік.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до п.п. 2.3.1. Договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитою теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у Додатку 2.

Відповідно до п. 9 Додатку 2, споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в МВРТ-4 за адресою вул. Борщагівська, 171/18 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом 2 днів з моменту їх одержання.

При цьому, відповідно до п. 10 Додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

З наявних у матеріалах справи документів, в тому числі з облікових карток стосовно кількості спожитої відповідачем теплової енергії за період з жовтня 2011 р. по жовтень 2013 р. вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором виконує не належним чином, у зв'язку із чим, за період з 01.11.2011р. по 01.11.2013 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.11.2013р. становить 63 851,07 грн. Даний факт не заперечувався відповідачем.

Однак відповідач станом на час подання позову до суду, так само, як і станом на час розгляду справи, заборгованість саме за Договором № 1420265 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2001 р. не сплатив, оскільки доказів іншого суду надано не було.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір № 1420265 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2001 р. за своєю природою є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 63 851,07 грн. відповідачем у встановлений Договором строк не виконано, оскільки доказів іншого суду надано не було.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 63 851,07 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 4864,44 грн. в якості 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1420265 від 01.12.2001 р.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір 3% річних - 4864,44 грн.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 4864,44 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, з підстав необґрунтованості доводів, викладених у відзив на позовну заяву.

За таких обставин, позов ПАТ "Київенерго" про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1420265 від 01.12.2001 р., а також 3 % річних, судом задовольняється в повному обсязі.

В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, будинок 6; ідентифікаційний код 03366552) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 00131305, поточний рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669) 63 851 (шістдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят одну) грн. 07 коп. основної заборгованості, 4864 (чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 44 коп. 3% річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 07.03.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева