Постанова № 37522088, 20.02.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року 14:09Справа № 808/3882/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Запорізькій області Велігоші Валерія Михайловича, Управління укртрансінспекції у Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови про застосування штрафних санкцій, -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 (дов. № ВМС № 230869 від 16.03.2009),

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: Кіченко В.В. (дов. б/н від 03.01.2014),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції в Запорізькій області Велігоши Валерія Михайловича (далі відповідач-1) та Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області (далі відповідач-2), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача-1 при винесенні постанови №108974 від 29.11.2011 про застосування фінансових санкцій та скасувати постанову №108974 від 29.11.2011.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем-1 була прийнята за його відсутності, із порушенням порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті. Позивач також вважає, що відповідач-1 під час прийняття оскаржуваної постанови перевищив свої повноваження, оскільки від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, які викладені у п. 4 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», мають право лише посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Причини не прибуття у судове засідання відповідача-1, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, суду не відомі.

Представник відповідача-2 позов не визнав. Під час надання суду пояснень та у своїх письмових запереченнях (вх.№36023 від 11.09.2013) представник відповідача-2 зокрема зазначив, що оскаржувана позивачем постанова прийнята цілком правомірно, у спосіб і порядок визначені чинним законодавством у сфері державного контролю на автомобільному транспорті.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

08 листопада 2011 року державними інспекторами Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області, на підставі завдання від 08.11.2011 за №060000, була проведена перевірка транспортного засобу марки МЕРСЕДЕС-БЕНЦ, держномер НОМЕР_1, який належить позивачу, з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. За наслідками цієї перевірки був складений акт №056977 від 08.11.2011. Як вбачається зі змісту акту, під час перевірки водію транспортного засобу ОСОБА_5 було запропоновано надати документи на підставі яких виконуються перевезення, однак водій від надання таких документів відмовився. Разом з цим, акт перевірки свідчить про те, що водій відмовився від надання будь-яких пояснень та від підпису складеного держінспекторами акту перевірки.

29 листопада 2011 року начальником ТУ Головавтотрансінспекції Велігошою В.М., на підставі акту перевірки №056977 від 11.11.2011, прийнята постанова №108974 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 680 грн. Застосування таких штрафних санкцій обґрунтоване у постанові порушенням, відповідальність за яке передбачена абзацом 12 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Судом з'ясовано, що на час виникнення спірних правовідносин засади організації та діяльності автомобільного транспорту були визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 у редакції від 13.08.2011, внесених Законом України №3565-VI від 05.07.2011 (далі Закон №2344-III/3565-VI).

Абзацом 1 ст. 2 Закону №2344-III/3565-VI визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ст. 3 Закону №2344-III/3565-VI, цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 6 Закону №2344-III/3565-VI зокрема встановлено, що порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Так на виконання присів Закону №2344-III/3565-VI Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №1657 від 08.11.2006, якою був затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок №1657).

Пунктом 3 Загальної частини Порядку №1657 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Згідно п. 21 Порядку №1657, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктами 40 Порядку №1657 визначено, що уповноважена особа суб'єкта господарювання, водій мають право:

ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання;

надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.

Разом з цим, п. 41 цього Порядку встановлено, що уповноважена особа суб'єкта господарювання зобов'язана створити умови для проведення перевірки та надати необхідні документи.

Пунктом 22 Порядку №1657 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Згідно абзацу 1 п. 25 Порядку №1657 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 цього Порядку визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач був запрошений на розгляд справи про порушення на 22.11.2011, однак зважаючи на його хворобу, відповідач-1 своїм листом від 22.11.2011 за №09-1-07/5233 запросив позивача прибути на розгляд справи 29.11.2011 о 10 год. 00 хв. Проте, позивач не прибув 29.11.2011 на розгляд справи, повідомивши відповідача-1 про неможливість явки з огляду на хворобу.

Згідно п. 27 Порядку №1657, у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Вивчивши зміст оскаржуваної позивачем постанови, суд з'ясував, що постанова відповідача-1 від 29.11.2011 за №108974 про застосування до позивача фінансової санкції оформлена у відповідності до додатку 5 Порядку №1657.

Щодо наявності підстав для застосування фінансових санкцій суд вважає необхідним зазначити наступне.

Абзацом 12 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III/3565-VI за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У даному випадку застосування до позивача саме цієї санкції було обумовлено невиконанням ним припису №053012 від 20.04.2010, прийнятого відповідачем-1 на підставі акту перевірки №118504 від 30.03.2010, з питань дотримання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт. Як вбачається зі змісту цього акту, позивачем було допущено порушення аналогічне порушенню, встановленому актом 108974 від 29.11.2011 - ненадання документів для перевірки.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведене, оскільки позивачем не надано суду доказу виконання ним припису відповідача-1 №053012 від 20.04.2010, зважаючи на те, що позивач повторно допустив порушення аналогічне порушенню, яке стало підставою для прийняття відповідачем-1 постанови №108974 від 29.11.2011, суд приходить до висновку, що позивач цілком обґрунтовано, у порядок та спосіб, визначені законодавством, прийняв постанову №108974 від 29.11.2011 про застосування до позивача фінансової санкції за порушення вимог Закону №2344-III/3565-VI, передбачених абзацом 12 ч. 1 ст. 60 цього Закону.

Щодо посилання позивача у позові на помилку в оскаржуваній постанові у графі «паспортні дані», то суд вважає, що така обставина не може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки вона не спростовує наявність порушення з боку позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 158, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк (з дня отримання копії постанови), апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Татаринов.