Постанова № 37521461, 03.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року 08:05 №826/1812/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В. при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києвіпро визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (надалі - Позивач/ПІІ «Лукойл-Україна») до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (надалі - Відповідач/Інспекція), в якому просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції №23/14/7/26-25/2301/02/1 від 23.01.2014 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (надалі - Постанова №23/14).

2. Судовий збір віднести на Відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2014 р. провадження по справі було відкрито та призначено до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (надалі - Закон №208), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 р. (надалі - Порядок №553) під час винесення Постанови №23/14.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні відмовити та зазначає про порушення Позивачем положень Закону України «Про архітектурну діяльність» (надалі - Закон №687), пп.А) п.3 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон №3038), а саме не викання припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 21.10.2013 р.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд перейшов до письмового провадження по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

09.01.2014 р. Відповідачем, за результатами проведеної позапланової перевірки виконання вимог припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 21.10.2013 р., було складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил в якому зазначено, що перевіркою з виїздом на місце встановлено, що ПІІ «Лукойл-Україна» не виконало вимог припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 21.10.2013 р., а саме: продовжує експлуатувати автозаправну станцію на вул. Братиславська, 39-а у Деснянському районі м. Києва та не усунуло допущені порушення містобудівного законодавства відповідн одо вимог чинного законодавства, в термін до 21.11.2013 р., чим порушено вимоги п.3 ч.4 ст.41 Закону №3038.

23.01.2014 р. ІДБК у м. Києві винесено Постанову №23/14, в якій вказано що ПІІ «Лукойл-Україна» не виконало вимог припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 21.10.2013 р., а саме: продовжує експлуатувати автозаправну станцію на вул. Братиславська, 39-а у Деснянському районі м. Києва, та не усунуло допущені порушення містобудівного законодавства відповідн одо вимог чинного законодавства, в термін до 21.11.2013 р., чим порушено вимоги пп.А) п.3 ч.4 ст.41 Закону №3038. Як наслідок, Відповідачем на Позивача було накладено штраф в розмірі 12 180,00 грн., передбаченого пбз.2 п.1 ч.6 ст.2 Закону №208.

Позивач, не погоджуючись з винесеною Постановою №23/14, звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В ст.10 КАС України, визначено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.10 Закону №687 для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Водночас, згідно до ч.1 та ч.2 ст.41 Закону №3038, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В п.4 ч.4 ст.41 Закону №3038 визначено, що посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Відповідно до п.1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджену Указом Президента України №439/2011 від 08.04.2011 р. (надалі - Положення №439/2011) Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно п.3 Положення №439/2011, основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, зокрема, здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань.

Таким чином, на Відповідача покладається обов'язок контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із питань державного архітектурно-будівельного контролю.

В той же час, п.3 ч.4 ст.41 Закону №3038 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Крім того, відповідно до п.1 Порядку №553 цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

В п.2 Порядку №553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням:

ь вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

ь порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт, виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

ь інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

В ч.3 п.11 Порядку №553 визначено, що посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

ь усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

ь зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

В п.7 Порядку №553 передбачено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є: перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій

В п.16 Порядку №553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком

21.10.2013 р. Відповідачем за результатами проведеної позапланової перевірки ПІІ «Лукойл-Україна» щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил автозаправної станції (літера А) на вул. Братиславська, 39-а у Деснянському районі, м. Києва було складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (надалі - Акт від 21.10.2013 р.).

В Акті від 21.10.2013 р. зазначено, що на час проведення перевірки нежитлової будівлі за адресою вул. Братиславська, 39-а у Деснянському районі, м. Києва експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку, чим порушено вимоги ч.8 ст.39 Закону №3038.

В п.17 Порядку №553 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Таким чином, суд приймає до уваги, що Відповідач наділений правом виносити обов'язкові для виконання приписи, та потім перевіряти виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог таких приписів.

21.10.2013 р. Відповідачем було винесено Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (надалі - Припис від 21.10.2013 р.) вказано, що під час позапланової перевірки проведеної на автозаправної станції (літера А) на вул. Братиславська, 39-а у Деснянському районі, м. Києва, в якому зазначено що перевіркою встановлено що на час проведення перевірки нежитлової будівлі за адресою вул. Братиславська, 39-а у Деснянському районі, м. Києва експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку, чим порушено вимоги ч.8 ст.39 Закону №3038. При цьому, даним приписом було заборонено Позивачу з 21.10.2013 р. експлуатацію автозаправної станції на вул. Братиславська, 39-а у Деснянському районі, м. Києва, до усунення допущеного правопорушення.

Станом на дату винесення Постанови №23/14 вказаний Припис від 21.10.2013 р. Позивачем не виконано, він був діючий та в судовому поряду зупинений не був. Натомість, Позивачем було продовжено проведення експлуатації автозаправної станції на вул. Братиславська, 39-а у Деснянському районі, м. Києва.

При цьому, суд критично ставиться до посилання Позивача, що Припис від 21.10.2013 р. не отримував, а тому виконати не мав можливості.

Так, в п.9 Порядку №553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Як вбачається із Акту від 21.10.2013 р., що не заперечує представник Позивача, перевірка проводилась в присутності начальника автозаправної станції «Лукойл-Україна» ОСОБА_1.

В п.21 Порядку №553 передбачено, що у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Як вбачається із матеріалів справи, представник ПІІ «Лукойл-Україна», в присутності якого проводилась перевірка, від підпису в Акті від 21.10.2013 р. відмовився, копію Припису від 21.10.2013 р. не отримав.

В зв'язку із відмовою від отримання копії Акту від 21.10.2013 р. та Припису від 21.10.2013 р. Відповідач супровідним листом №7/26-71/2110/02/1 від 21.10.2013 р. направив Позивачу рекомендованим листом їх копії (номер рекомендованого відправлення Р 01133 1722915 0).

Суд звертає увагу, що положеннями ст.11, ст.69 та ст.70 КАС України передбачено принцип змагальності сторін, де кожна із сторін має надати до суду належні докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. При цьому, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, Позивач від отримання рекомендованого листа Відповідача (відправлення Р 01133 1722915 0) відмовився в письмовому вигляді, про що зроблено відповідний запис працівниками УДППЗ «Укрпошти» на конверті.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому, згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, ставки сплати судового збору встановлено ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими Позивач звернувся до суду, складає 12 180,00грн., то ставка судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 1 827,00 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи в частині майнових вимог та вищезазначені правові норми, керуючись положеннями ст.94 КАС України, з Позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 1 644,30 грн.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код ЄДРПОУ 30603572) решту суми судового збору у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у м. Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію Подільського району Головного управління Міндоходів України в м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін