Постанова № 3752018, 23.04.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

h

справа № 2а-1733/09/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23 квітня 2009 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

 Позивач завернувся до суду з вказаним позовом. Просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Коростенської ОДПІ від 16.09.2008 року №0000632301/0, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2006 року на 41800 грн.. Посилається на те, що підставою для такого висновку податкового органу, який викладений в акті невиїзної документальної перевірки від 05.09.2008 року, про завищення суми бюджетного відшкодування підприємством став той факт, що установчі документи ПП "Міг" (з яким Коростенське УВП УТОС безпосередньо не мало жодних фінансово-господарських відноси) в судовому порядку було визнано недійсними. Зазначає, що Коростенське УВП УТОС в грудні 2005 року мало взаємовідносини з МПП "Фортуна", за результатами яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту підприємства та в повному обсязі відображені в складі податкових зобов'язань МПП "Фортуна". Вважає, що Коростенським УВП УТОС при формуванні складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та заявлення до відшкодування сум ПДВ дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", а висновки перевірки відповідача спрямовані на застосування негативних наслідків до підприємства лише на підставі того, що постачальники товару по ланцюгу поставок до виробника не виконали своїх зобов'язань зі сплати податку до бюджету, що не може бути підставою для позбавлення підприємства права на відшкодування ПДВ.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали і просять його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що оскільки не має можливості встановити факт сплати податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників до виробника у зв'язку з тим, що установчі документи ПП "Міг" визнані недійсними в судовому порядку, тому Коростенське УВП УТОС не має право на відшкодування податку на додану вартість в сумі 41800 грн..

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріли справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення Коростенському УВП УТОС бюджетного відшкодування за січень 2006 року на загальну суму 41800 грн., згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 16.09.2008 року №0000632301/0, слугував висновок Коростенської ОДПІ, викладений в акті невиїзної документальної перевірки Коростенського УВП УТОС з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок за січень 2006 року, від 05.09.2008 року №158/23-01/03967636, про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вказаний період на 41800 грн. у зв'язку з порушенням п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на відсутність підтвердження факту сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету ПП "Міг" - постачальник товарів по ланцюгу ПП Мінасян, який є постачальником МПП "Фортуна", яке в свою чергу, є постачальником Коростенського УВП УТОС. При цьому згідно акту перевірки, 20.04.2006 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська винесена ухвала про визнання недійсним установчих документів ПП "Міг", свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, первинних бухгалтерських документів, свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Зазначені обставини Коростенською ОДПІ розцінені як такі, що не підтверджують податковий кредит позивача.

Висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відсутності підтвердження факту сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету постачальником контрагента позивача, суд визнає таким, що суперечить вимогам законодавства, яким визначається порядок та умови формування податкового кредиту платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язанням іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Положення п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку - покупця постачальникам товарів (послуг) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Судом встановлено, що включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях за січень 2006 року, підтверджені податковими накладними, виписаними платником податку на додану вартість.

Копії платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи, підтверджують факт придбання позивачем товарів у МПП "Фортуна" в зазначеному податковому періоді та факт здійснення розрахунків за придбаний товар.

Виїзною позаплановою перевіркою Коростенського УВП УТОС з питань правильності обчислення та своєчасності внесення на розрахунки з бюджетом сум податку на додану вартість в деклараціях за листопад-грудень 2005 року, січень 2006 року та достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок за вказаний період, яка була проведена Коростенською ОДПІ (довідка №5/23-01/03967636 від 19.04.2006 року), порушень податкового законодавства при нарахуванні бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок Коростенського УВП УТОС за січень 2006 року не встановлено.

Крім того встановлено, що позивач не здійснював господарських операцій безпосередньо з ПП "Міг", будь-яких доказів щодо обізнаності позивача із станом податкового обліку цього підприємства та виконання ним обов'язку щодо слати податку до бюджету відповідач не навів.

За таких обставин суд вважає, що відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від неналежного виконання постачальником своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум до державного бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Враховуючи викладене, суд вважає позовну заяву Коростенського УВП УТОС обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

 Позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000632301/0 від 16.09.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих 3 грн. 40 коп. судових витрат.

 Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 27 квітня 2009 року.

Головуючий суддя: С.В. Черноліхов