Постанова № 37517357, 06.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 р. Справа № 591/8738/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 24.01.2014р. по справі № 591/8738/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

07.10.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - ГУПФУ в Сумській області, відповідач), в якому просив суд: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в перерахунку пенсії на підставі Наказу МО України № 377, протиправними; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати та сплачувати позивачеві пенсію, згідно схеми розміру посадового окладу відповідної категорії військовослужбовців, затвердженої наказом МО України № 377 від 28.07.2008 року, починаючи з 28.07.2008 року.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 24.01.2014 року по справі № 591/8738/13-а позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, щодо відмови здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до наказу МО України від 28.07.2008 року за № 377.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити, починаючи з 28.07.2008 року, перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до схеми розміру посадових окладів за основним типовим посадами військовослужбовців із числа науково - педагогічного складу навчальних закладів Збройних Сил МО України.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до ухвалення не правильного рішення по справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 24.01.2014 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а судом безпідставно не застосовано до позовних вимог норми ст. 99, 100 КАС України. Вказує на відсутність у Пенсійного фонду України повноважень щодо безпосереднього нарахування та виплати пенсій військовослужбовцям. Стверджує, що оскільки наказ Міністерства оборони № 377 від 28.07.2008 р. "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України" не є законодавчим актом, а є виключно внутрішнім організаційно-розпорядчим документом вказаного Міністерства, підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в зв'язку з прийняттям даного наказу, відсутні.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звільнений з посади викладача кафедри Військового інституту артилерії Збройних сил Міністерства оборони України при Сумському Державному університеті, має військове звання підполковник, є ветераном військової служби (а.с.5-6).

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон № 2262-ХІ1).

Згідно з наказом Міністра оборони України від 28.07.2008 року № 377 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України" (далі по тексту - Наказ № 377) збільшені посадові оклади військовослужбовців військових навчальних закладів.

12.09.2013 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, з 01.08.2008 року, однак листом № 675/Б-11 від 25.09.2013 року у здійсненні перерахунку пенсії було відмовлено (а.с.4).

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, направлені на здійснення позивачеві перерахунку пенсії та проведення відповідних виплат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру посадового окладу військовослужбовців, що працюють на відповідній посаді, з прийняттям Наказу Міністра оборони України № 377 від 28.07.2008 року, починаючи з дати прийняття зазначеного наказу.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, однак, вважає постанову Зарічного районного суду м. Сум від 24.01.2014 року по справі № 591/8738/13-а такою, що прийнята з порушенням вимог матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Згідно вимог частин 1 і 2 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду 07.10.2013 року з адміністративним позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо захисту його порушених прав на отримання пенсії, починаючи з 28.07.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Слід відмітити, що як вбачається з матеріалів справи, порушення, на думку позивача, прав останнього в частині нарахування та виплати пенсії відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з 28.07.2008 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії позивач був обізнаний про порушення його прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом (07.10.2013 р.), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом (07.04.2013 р.), період, за який позивач просить суд захистити його право на отримання пенсії у належному розмірі, - з 28.07.2008 року і в подальшому, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача у разі їх порушення підлягали б захисту починаючи з 07.04.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі (ч.1 ст.102 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій за період за період з 28.07.2008 року по 06.04.2013 року.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.

Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ст.ст. 99, 100 КАС України, неврахування судом першої інстанції приписів п.4 ч.1 ст.157 КАС України постанова Зарічного районного суду м. Суми від 24.01.2014 року по справі № 591/8738/13-а не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню. При цьому, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та провести відповідні виплати за період з 28.07.2008 року по 06.04.2013 року, згідно приписів ст. 100 КАС України, підлягають залишенню без розгляду.

Щодо позовних вимог про визнання та зобов'язання Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 07.04.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Нормами ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" встановлено, що всі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч. 2 ст. 51 цього Закону.

У відповідності до положень п.1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, перерахунок раніше призначених пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку з введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" були затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців у розмірах згідно з додатками, а пунктом 5 цієї постанови керівникам державних органів надано право в межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, - у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами згідно з додатками 1 - 23 і 30-32 за аналогічними посадами.

На виконання пункту 12 частини другої Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294, з метою впорядкування розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України Міністром Оборони України було видано Наказ від 28.07.2008 р. № 377 "Про затвердження схем посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України", який було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2008 р. за № 761/15452 (далі по тексту - Наказ № 377).

Зазначеним Наказом Міністра оборони України від 28.07.2008 р. № 377 затверджено Схему розмірів посадових окладів за основними типовими посадами керівного та наукового складу офіцерів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України, а також Схему розмірів посадових окладів за основними типовими посадами військовослужбовців із числа науково-педагогічного (педагогічного) складу військових навчальних закладів Збройних Сил України (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України).

Згідно зі Схемою розмірів посадових окладів за основними типовими посадами керівного та наукового складу офіцерів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України посадовий оклад за посадою, яку займав позивач до звільнення і з посадового окладу якої позивачеві нараховується пенсія (викладач кафедри), визначено в розмірі 1180-1250 грн.

Колегія суддів зауважує, що зазначений Наказ прийнято на реалізацію повноважень, наданих постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки Кабінетом Міністрів України делеговано своє право визначати розміри посадових окладів, у тому числі, й Міністру оборони України, то наказ останнього № 377 від 28.07.2008 р. про встановлення нових розмірів посадових окладів є належною підставою для проведення перерахунку пенсій військовослужбовців військових навчальних закладів, в даному випадку, позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням нового розміру посадового окладу визначеного Наказом № 377, з 07.04.2013 року.

Беручи до уваги наведене, доводи відповідача про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачеві з посиланням на те, що Кабінетом міністрів України не приймалось рішення про підвищення посадових окладів відповідної категорії військовослужбовців, не заслуговують на увагу.

Між тим, слід відмітити, що з 30.12.2013 року наказ Міністра оборони України № 377 від 28.07.2008 року втратив чинність згідно з наказом Міністерства оборони України від 27 листопада 2013 року N 814 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України».

Відтак, враховуючи дату звернення позивача до суду з даним позовом (07.10.2013 року), період, вказаний у позовних вимогах (з 28.07.2008 року) та дату втрати чинності наказом Міністра оборони України № 377 від 28.07.2008 року (30.12.2013 року), колегія суддів зазначає, що підстави для невиплати позивачеві пенсії з урахуванням нового розміру посадового окладу, визначеного наказом № 377, відсутні починаючи з 07.04.2013 року по 29.12.2013 року включно, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсій за зазначений період.

Отже, колегія суддів дійшла висновку щодо обов'язку відповідача за період з 07.04.2013 року по 29.12.2013 року здійснювати позивачеві нарахування та виплату пенсії з урахуванням розмір посадового окладу за посадою викладача кафедри, визначеного Наказом Міністра оборони України від 28.07.2008 року № 377.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи те, що судом першої інстанції невірно визначено період, за який відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивачеві, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 157, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, ст.ст.205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 24.01.2014 р. по справі № 591/8738/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії на підставі Наказу Міністра оборони України № 377 від 28.07.2008 року, за період з 08.04.2013 року по 29.12.2013 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру посадового окладу, визначеного Наказом Міністра оборони України № 377 від 28.07.2008 року, за період з 08.04.2013 року по 29.12.2013 року, та провести відповідні виплати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до схеми розмірів посадових окладів за основними типовими посадами військовослужбовців із числа науково-педагогічного складу навчальних закладів Збройних Сил України Міністерства оборони України за період з 28.07.2008 року по 07.04.2013 року - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.