Постанова № 37517351, 06.03.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2014 року Чернігів Справа № 825/689/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сенченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій та постанови протиправними, її скасування та зобов'язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Сенченко М.В., в якому остаточно просить суд визнати протиправними дії державного виконавця Сенченко М.В. щодо закінчення виконавчого провадження про зобов'язання Управління державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області здійснити виплату середньої заробітної плати за весь час затримки при звільненні за період з 30.06.2011 по 01.12.2011; визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №37299474 від 07.02.2014; зобов'язати відповідачів відновити виконавче провадження та виконати всі передбачені законодавством дії, щодо виконання рішення суду відповідно до виконавчого листа № 2а/2520/1782/2012, виданого 19.03.2013.

Ухвалою суду від 06.03.2014 здійснено заміну неналежних відповідачів - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області та старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Сенченко М.В. на належного - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що державний виконавець не вчиняв сукупність дій, визначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання виконавчого листа № 2а/2520/1782/2012 від 19.03.2013, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом, а тому постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.02.2014 ВП № 37299474 вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню..

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що державний виконавець при закінченні виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а/2520/1782/2012 від 19.03.2013 діяв в межах та в порядку, визначеному чинним законодавством України, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження від 07.02.2014 ВП №37299474 є правомірною.

Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини даного адміністративного позову регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №37299474 від 07.02.2014, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області знаходився виконавчий лист Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 № 2а/2570/1782/2012 про зобов'язання Управління державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області здійснити виплату позивачу середньої заробітної плати за весь час затримки при звільненні за період з 30.06.2011 по 01.12.2011 (а.с.23).

Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

На підставі виконавчого листа та заяви стягувача, 01.04.2013 державним виконавцем, керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) відкрито виконавче провадження та винесено відповідну постанову (а.с.24, 26).

Листом Управління державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області від 24.04.2013 № 16/1-2-1147 повідомлено державного виконавця про неможливість виконання рішення, оскільки у виконавчому листі зазначено, що виплаті підлягає середня заробітна плата за час затримки розрахунку. Постановою КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначено саме поняття грошового забезпечення, а не середньої заробітної плати. Дане визначення також закріплено нормами наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 «Про затвердження Положення про порядок грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ». ОСОБА_1 являється особою рядового і начальницького складу, а тому на нього розповсюджують свою дію вищезазначені нормативні документи. На підставі вище викладеного боржник просив звернутися до Київського апеляційного адміністративного суду з заявою про роз'яснення рішення суду (а.с.27).

13.05.2013 відповідачем боржнику направлена вимога про виконання рішення суду та зобов'язано боржника повідомити про його виконання. В даній вимозі також вказано, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, набрало законної сили- 21.02.2013, відомості про його скасування на адресу відділу не надходили, тому відповідно до статті 124 Конституції України воно є обов'язковим до виконання на всій території України. Рішення суду є зрозумілим та підстав для звернення до суду за його роз'ясненням відділ примусового виконання рішень не вбачає (а.с.29).

Листами Управління державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області від 19.06.2013 № 16/1-2-1676 та 03.07.2013 № 16-1-2-1798 повідомлено державного виконавця про самостійне звернення до суду за роз'ясненням рішення (а.с.32, 33). Також боржник просив зупинити виконання рішення до прийняття судом відповідного рішення.

05.07.2013 відповідно до статті 5, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» боржнику була направлена вимога виконати рішення суду та повідомити про його виконання. Також повідомлено, що подання заяви про роз'яснення рішення суду боржником не зупиняє його виконання (а.с.34).

В зв'язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем була повторно направлена вимога від 02.08.2013 та 02.10.2013 (а.с.35, 36).

Листом від 14.10.2013 № 16/1-2-2780, що надійшов до відповідача 18.10.2013, Управління державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області повідомило державного виконавця про те, що йому відмовлено у роз'ясненні рішення суду та він зобов'язується в найкоротший термін його виконати (а.с.37).

24.10.2013 відповідно до статей 5, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» боржнику направлена вимога виконати рішення суду та повідомити про його виконання в строк до 30.10.2013 (а.с.38).

В судовому засіданні встановлено, що рішення суду боржником у встановлений строк не виконано.

Згідно частини першої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 25 цього Закону визначає йому строк для добровільного виконання, в разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.

В зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин в наданий державним виконавцем строк, 05.11.2013, керуючись статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову ВП № 37299474 про накладення штрафу на боржника у розмірі 680,00 грн., копію постанови разом з вимогою виконати рішення суду направлено боржнику до виконання (а.с.39, 40).

Оскільки, державним виконавцем не отримано відповіді на вимогу виконати рішення суду, вимога була направлена повторно 20.11.2013 (а.с.42).

Листом від 26.11.2013 боржник повідомив, що не погоджується з постановою про накладення штрафу, в зв'язку з чим дана постанова оскаржена до Чернігівського окружного адміністративного суду (а.с.43).

В зв'язку з повторним невиконанням рішення суду без поважних причин в наданий державним виконавцем строк, 01.12.2013 керуючись статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 1360,00 грн., копію постанови разом з вимогою виконати рішення суду направлено боржнику до виконання.

Листом від 16.12.2013 № 16/1-2-3412 боржник повідомив, що управління не ухиляється від виконання рішення суду та вживає всіх заходів на його виконання. На розрахунковому рахунку управління відсутні кошти (а.с.45).

У зв'язку з цим, 30.01.2014 відповідачем до Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області направлено подання про проведення досудового розслідування по факту невиконання посадовими особами Управління державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області виконавчого листа №2а/2570/1782/2012 від 19.03.2013 (а.с.48).

Рішення по даному факту ще не прийнято.

07.02.2014 відповідно до пункту 11 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника, копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження, виконавчий лист до Чернігівського окружного адміністративного суду (а.с.49).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом

Частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи..

Частиною першою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Як вже встановлено судом, державним виконавцем Сенченко М.В. на адресу Управління державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області неодноразово направлялись вимоги про виконання рішення суду по виконавчому листу №2а/2570/1782/2012 від 19.03.2013.

Проте, Управлінням державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області, у встановлений державним виконавцем строк, даний виконавчий документ не виконано.

З цих підстав державним виконавцем до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Сенченко М.В. до Управління державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області застосовано штраф, про що винесено відповідні постанови, які на даний час боржником оскаржуються в судовому порядку.

Незважаючи на вищевказані заходи, рішення суду боржником не виконано, у зв'язку з чим державний виконавець звернувся до відділу УМВС України в Чернігівській області з поданням, в якому просив провести досудове розслідування по факту не виконання посадовими особами Управління державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області виконавчого листа № 2а/2570/1782/2012 від 19.03.2013, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 49 «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Тобто, відповідач при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №37299474 від 07.02.2014 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що прийнята постанова відповідачем про закінчення виконавчого провадження ВП №37299474 від 07.02.2014 є правомірною та обґрунтованою, в силу чого відсутні підстави для задоволення вимог в цій частині.

Що стосується вимоги про визнання протиправними дій, які виразилися у винесенні оскаржуваної постанови, то суд зазначає, що позивачем оскаржуються дії державного виконавця, результат яких знайшов своє відображення в оскаржуваній постанові, яке також означено позивачем як об'єкт оскарження. При оскарженні відповідного рішення, суд перевіряє правомірність дій щодо їх прийняття і, у випадку встановлення протиправності в таких діях, скасовує дане рішення. Вказане свідчить про те, що визнання протиправним та скасування рішення охоплює в собі й визнання протиправними дій щодо неповного дослідження обставин, в результаті яких прийняті рішення, а тому питання протиправності дій, в даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Позовна вимога про визнання протиправними дій державного виконавця не відповідає матеріально-правовим способом захисту порушеного права, оскільки в даному випадку результатом вчинення дій стало рішення про закінчення виконавчого провадження, оскаржуючи яке в повній мірі позивачем реалізовується право на судовий захист та виявляється можливість у відновленні порушених прав та інтересів у спірних правовідносинах.

Тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій державного виконавця Сенченко М.В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №37299474 від 07.02.2014 також задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження та виконати всі передбачені законодавством дії, щодо виконання рішення суду відповідно до виконавчого листа № 2а/2520/1782/2012 виданого 19.03.2013, то вказана вимога є похідною від першої та другої, тому також не підлягає задоволенню.

Також позивачем нічим не доведено порушення статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі не вказано суми, яка підлягає стягненню або обов'язку боржника здійснити нарахування виплати середньої заробітної плати.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В той же час, згідно з частиною другою статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем було доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 122, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко