Рішення № 37517020, 03.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1520/14 03.03.14За позовом Приватного підприємства "Автомагістраль"

до Публічного акціонерного товариства "ТРАКТ"

про стягнення 167 469,57 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Корзаченко В. М. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ТРАКТ" заборгованості в розмірі 1555625,01 грн. за поставлений товар та надані послуги, 3% річних в розмірі 10 910,81 грн. та збитки від інфляції в розмірі 933,75 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару за видатковою накладною та оплати наданих послуг за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 167469,57 грн. боргу. Також позивач заявив про стягнення 3% річних та збитків від інфляції за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 порушено провадження по справі № 910/1520/14, розгляд справи призначено на 03.03.2014.

В судовому засіданні 03.03.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленням сторони господарському суду поштовою адресою. У разі не надання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності за такою адресою, вважається ухвала про порушення провадження у справі вручена їх належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 10.02.2014, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 04.02.2014, у зв'язку з чим у відповідача було достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання 03.03.2014 представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.03.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Автомагістраль" та Публічним акціонерним товариством "ТРАКТ" була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачу асфальтобетон, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару.

Господарський суд зазначає, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 Господарського процесуального кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

З позовної заяви вбачається, що на виконання умов домовленості позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка асфальтобетону відповідно до видаткової накладної, копія якої містяться у матеріалах справи, на загальну суму 151253,11 грн.

Як на доказ існування правовідносин з поставки товару між сторонами позивач посилається на видаткову накладну № РН-0000031 від 30.09.2011.

Відповідач не подавав суду відзиву на позовну заяву, а також не заперечував факту поставки. На даній накладній проставлені печатки як позивача так і відповідача та підписи уповноважених представників сторін, а отже вони належним чином підтверджують факт поставки товару та факт отримання товару відповідачем.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, а відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати останнього.

За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, факт передачі товару позивачем та прийняття його відповідачем свідчить про укладення між сторонами правочину, у відповідності до ст.ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України, яка відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, п. 1 ст. 181 ГК України та містять ознаки поставки.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання вартість отриманого товару в повному обсязі не сплатив.

Відтак, враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що на час вирішення спору в суді вартість не оплаченого товару відповідачем за накладними становить 151 253,11 грн.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Враховуючи виконання продавцем своїх зобов'язань з передачі товару покупцю за накладною, у першого виникло право вимагати оплати вартості переданого товару.

Однак, судом встановлено, що з правовідносин як склалися між сторонами (в тому числі зі змісту видаткової накладної) неможливо визначити строк, за яким у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар, тому, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не визначений.

Водночас, відповідно до частини першої ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у накладних встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

Таким чином, враховуючи дату прийняття товару за накладною та положення ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний був здійснити оплату отриманого товару саме в день його отримання.

Проте, доказів сплати відповідачем вартості отриманого товару матеріали справи не містять, а відтак факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати взятих на себе договірних зобов'язань доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості отриманого товару у розмірі 151253,11 грн., господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем становить 151253,11 грн.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог статей 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за отриманий товар по накладним.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 151253,11 грн., а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивач також просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "ТРАКТ" заборгованість за надані послуги техніки, на підтвердження надання яких позивач надав суду акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000121 від 30.09.2011 на суму 4371,90 грн. та наряд-замовлення від 21.08.2011 по 23.08.2011.

Судом встановлено, що з правовідносин які склалися між сторонами з надання послуг техніки (в тому числі зі змісту акту здачі-приймання робіт (надання послуг) неможливо визначити строк, за яким у відповідача виник обов'язок оплатити наданих послуг, тому, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати наданих послуг сторонами не визначений.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з ч. 2, 3, 4 п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою. Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

Оскільки позивачем не було надано суду ані самої вимоги, ані доказів звернення з нею до відповідача про сплату за надані послуги, суд вважає, що строк оплати за надані послуги не настав, а право позивача не є порушеним.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволені позовної заяви в частині стягнення з відповідача 4371,90 грн. за послуги техніки.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 910,81 грн. 3% річних, 933,75 грн. збитків від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.10.2011 протягом 853 днів нарахований на суму 155625,01 грн. (вартість поставленого товару + вартість послуг).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання має місце, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є правомірними.

Проте, судом встановлено, що строк виконання зобов'язання відповідачем настав тільки в частині оплати за поставлений товар в сумі 151253,11 грн.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10604,29 грн., відповідно до розрахунку суду та 933,75 грн. інфляційних втрат відповідно до розрахунку позивача, хоча за розрахунком суду з урахуванням суми боргу за поставлений товар в розмірі 151253,11 грн. розмір збитків від інфляції перевищує заявлений до стягнення позивачем, а враховуючи приписи п. 2 ст. 83 ГПК України без клопотання позивача суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимоги.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ТРАКТ" (03057, провулок Польовий, 6, код ЄДРПОУ 03450318) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (07351, Київська область, Вишгородський район, с. Синяк, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 31481658) 151253,11 грн. (сто п'ятдесят одну тисячу двісті п'ятдесят три гривні 11 копійок) боргу, 933,75 грн. (дев'ятсот тридцять три гривні 90 копійок) інфляційних втрат, 10604,29 грн. (десять тисяч шістсот чотири гривні 29 копійок) 3% річних та 3 255,82 грн. (три тисячі двісті п'ятдесят п'ять гривень 82 копійки) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.03.2014

Суддя О.А. Грєхова