Постанова № 37514754, 18.02.2014, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 р. Справа №818/85/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Прімової О.В.,

представника позивача - Кандюкова Г.Г.

представника відповідача - Сіренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Шосткинське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Шосткинський агролісгосп», звернувся до суду з адміністративними позовом до Шосткинської ОДПІ ГУ Міндоходів в Сумський області який уточнив під час розгляду справи та остаточно просив скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем, а саме: № 0001072203, № 0001092203, № 0001082203 від 30 грудня 2013 року.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач в ході проведення перевірки встановив, що угоди між позивачем та його контрагентами ПП фірма «Вектор», ТОВ «Альфа-ЕЛЕКС», ТОВ «Союз Маркет» та ПП «Тотус», а також фізичною особою ОСОБА_3 не мали реальних наслідки, однак вказаний висновок відповідача є необґрунтованим, оскільки реальність виконання вказаних угод в повній мірі підтверджується відповідною первинною документацією. Також відповідачем були встановлені інші порушення, фактичного опису яких немає в акті перевірки, а тому неможливо встановити в чому саме вони полягають.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів викладених в позовній заяві.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, свою позицію виклав в запереченні на адміністративний позов в якому зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та в повній мірі обґрунтовуються актом перевірки позивача.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову з мотивів викладених в запереченні на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 5 листопада 2013 року по 02 грудня 2013 року та з 03 грудня 2013 року по 09 грудня 2013 року відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт від 16 грудня 2013 року №832/18-17-22-0309/14005298.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:

1. п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, абзацу 4 п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997року №283/97-ВР, що діяв на момент вчинення порушення, п.п.14.1.27, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.4, п.п. 138.8.1, п.п. 138.8.5 п.138.8, абзацу 3 п.п.139.1.6, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 241311 грн., у тому числі за:

звітний період 1 кв.2011 року на суму 3153 грн.;

звітний період 2-4 квартали 2011 року на суму 230596 грн. (в т.ч. 2 кв.2011р. на 53746грн., 3кв. 2011р. на 96072 грн., 4 кв. 2011 р. на 80778 грн.);

звітний період 2012 рік на суму 7562 грн. (в т.ч.1 кв. 2012 р.на 3908 грн., 2 кв. 2012р. на 3654 грн.).

2. п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 з урахуванням п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п. 198.6. ст.198 з урахуванням п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201, п.199.5, п.199.4, п.199.2, п.199.1, ст.199 Податкового Кодексу України, в результаті чого:

занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті на суму 10829 грн., в т.ч.: за грудень 2012 року на суму 10829 грн.;

завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за грудень 2012 року на суму 244368 грн.

3. п.п. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47, п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, підприємством в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) інформацію подано не в повному обсязі.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 30.12.2013 року №0001072203 за платежем: податок на прибуток на загальну суму 243203 грн., в т.ч. основний платіж 241311 грн., штрафна санкція -1892 грн.;

від 30.12.2013 року №0001082203 яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 244368 грн.;

від 30.12.2013 №0001092203 за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 13536 грн., в т.ч. основний платіж 10829 грн., штрафна санкція -20707 грн.

Суд, задовольняючи позовні вимоги, свою позицію обґрунтовує наступним.

Відповідно до змісту акту перевірки та пояснень представника відповідача, підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача, що позивачем формувалися витрати та податковий кредити з ПДВ без наявності документів, що підтверджують фактичність поставки товару, а саме від: ПП фірма «Вектор», ТОВ «Альфа-ЕЛЕКС», ТОВ «Союз Маркет» та ПП «Тотус».

Однак, відповідно до матеріалів справи вказані господарські відносини в повній мірі підтверджуються відповідною первинною документацією, відповідно до нижче викладеного.

Так, 12 листопада 2009 року між позивачем (покупець) та ППФ «Вектор» (постачальник) був укладений договір поставки №12/11 відповідно до якого, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити катанку д.6,5 мм., а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити цю продукцію (т.1 а.с.174).

Також до вказаного договору були укладені доповнення (специфікації) №4 від 25 січня 2011 року, №5 від 4 квітня 2011 року, №6 від 12 серпня 2011 року, відповідно до яких, позивач придбавав катанку д.5,5 мм. та д.6,0 мм.

Також, 23 квітня 2012 року між вищевказаними сторонами був укладений договір №100 відповідно до якого, постачальник зобов'язався поставити та передати у встановлений строк у власність замовника товар в асортименті, кількості та за ціною, що надаються в специфікації дріт (24.10.5), до вказаного договору надана специфікація №1 від 23 квітня 2012 року відповідно до якої предметом поставки є дріт катанка ф 5,0-6,5 мм. в кількості 24 тони на загальну суму 27520 грн. в т.ч. ПДВ (т.1 а.с.226-227).

На підтвердження факту придбання вищевказаного товару позивач надав як на перевірку так і суду належним чином оформлені: рахунки, платіжні доручення, видаткові накладні, сертифікати якості, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.231- т.2 а.с.92).

Відповідач, визнаючи вищевказані угоди безтоварними, а як наслідок такими, що не спричинили реальних наслідків, зазначає, що позивачем на перевірку не надавалась будь-яка первісна документація, однак сам вищевказаний акт перевірки містить посилання на договір №12/11 від 12 листопад 2011 року, а відповідь на заперечення містить посилання на первісну документацію щодо отримання вищевказаного товару, за винятком товарно-транспортних накладних.

В той же час, суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність надання на перевірку та до заперечення до акту перевірки товарно-транспортних накладних не підтверджується належним доказом, а саме описом наданих на перевірку документів, що передбачено п.1.3 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами», який затверджений Наказ Міністерства фінансів України 14.03.2013 р. № 395 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України12 квітня 2013 р. за № 607/23139.

Також суд, вважає за потрібне зазначити, що сам факт відсутності на час проведення перевірки у покупця товарно-транспортної накладної не є безумовною підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту за рахунок включення сплаченого у вартості товару податку на додану вартість та віднесення сплаченої вартості товару до витрат у зв'язку з наступним.

Відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (далі - Правила перевезень), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п.11.1 п.11 Правил перевезень, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до п.п.11.5 п.11 Правил перевезень, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно з п.п.11.7 п.11 Правил перевезень, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

З аналізу зазначених норм вбачається, що товарно-транспортна накладна не визначає право платника на формування податкового кредиту та витрат, а підтверджує факт перевезення вантажу.

В той же час суд зазначає, що в матеріалах справи наявні відповідним чином оформлені вищезазначені первинні документи щодо отримання товару від ПП фірма «Вектор» в тому числі і товарно-транспортні накладні у зв'язку з чим, висновки відповідача щодо безпідставності віднесення до податкового кредиту суми сплачено в вартості товару ПДВ та віднесення до витрат сплаченої вартості товару є безпідставним.

Також суд вважає за потрібне додатково зазначити, що відповідно до заперечення відповідача та пояснень його представника в судовому засіданні, вищевказані господарські відносини між позивачем та ПП фірма «Вектор», були задекларовані контрагентом.

Щодо господарських відносин позивача з ПП «ТОТУС», то судом в ході судового розгляду справи встановлено наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу №15 від 01 грудня 2011 року укладеного між ПП «ТОТУС» (продавець) та позивачем (покупець), продавець зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплати продукцію згідно додатку який є невід'ємною частиною даного договору (т.2 а.с.80).

Відповідно до додатку №1 до вищевказаного договору ПП «ТОТУС» продає позивачу катанку стальну діаметром 6,5мм.

Вказаний товар був придбаний позивачем, на підтвердження чого останній надав: сертифікат якості, рахунок-фактуру, податкову накладну (т.2 а.с.81-84).

На підтвердження фактичності отримання товару позивач надав фотокопію сторінки з журналу реєстрації доручень за 2011 рік, лист ПП «ТОТУС» в якому останній просить позивача власним транспортом отримати товар на базі ДП «Новогород-Северского агролесхоза», окрім того надана товарно-транспортна накладна №4516 від 02 грудня 2011 року та подорожній лист 4115 від 02 грудня 2011 року (т.2 а.с.88-89).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Союзмаркет», то судом в ході судового розгляду справи встановлено наступне.

Відповідно до договору постачання №177 від 09 вересня 2011 року укладеного між ТОВ «Союзмаркет» (постачальник) та позивачем (замовник), постачальник зобов'язався поставити та передати у встановлений законом строк у власність замовника товар в асортименті, кількості та за ціною, що надаються в специфікації дріт (27.10.5) до цього договору і є його невід'ємною частиною. Замовник зобов'язаний прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору, товар поставляється постачальником за адресою замовника згідно видаткових накладних, складених постачальником (т.2 а.с.106-107).

Відповідно до специфікації №1 від 09 вересня 2011 року до вищевказаного договору, позивач придбавав дріт катанку ф. 5,0-6,5 мм.

На підтвердження фактичності отримання товару позивач надав рахунок фактуру, платіжні доручення, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну (т.2 а.с.109-114).

У зв'язку з вищевикладеним, висновки відповідача про фактичне не виконання вищевказаних угод є безпідставним.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Альфа-Елекс», суд зазначає наступне.

Відповідно до договору купівлі - продажу товарів №54 від 15 березня 2011 року укладеного між ТОВ «Альфа-Елекс» (продавець) та позивачем (покупець), продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар у асортименті, кількості і за ціною, що зазначається у відповідних рахунках-фактурах. Також 03 січня 2012 року між вказаними сторонами була укладена додаткова угода відповідно до якої був подовжений строк дії вищезазначеного договору.

На виконання вищевказаного договору позивач придбавав у ТОВ «Альфа-Елекс» товар різного роду, а саме: миючі засоби, гайки, болти тощо.

На підтвердження факту придбання товару позивач надав: фотокопію сторінки з журналу реєстрації доручень за 2011 рік, рахунки фактури, платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні.

Також, в підтвердження фактичності отримання товару від ТОВ «Альфа-Елекс», позивачем надані подорожні листи відповідно до яких, як зазначає позивач, він власним транспортом отримував товар у даного контрагента, оскільки він знаходиться також в м.Шостка (т.2 а.с.123-245).

При визнанні даної угоди безтоварною, відповідач зазначає, що до нього надійшов лист з ДПІ у Печерському р-ні м.Києва від 31 січня 2012 року №2346/7/23-711 з матеріалами перевірки ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ріоба Селект» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, про що складено акт перевірки від 16 січня 2012 року №105/23-7/35060241. За висновками вказаного акту, як зазначає відповідач, угоди з придбання та поставки товарів (робіт, послуг) ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» визнані без підтвердження реальності здійснення, в т.ч. на адресу ТОВ «Альфа-Елікс».

Також відповідач посилається на довідку зустрічної звірки ТОВ «Альфа-Елекс» від 17.08.2012 року №85/22-005/14024062, яка проведена відповідачем та якою встановлено, що товарно-матеріальні цінності, що були реалізовані на адресу позивача в досліджуваному періоді, були придбані у ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс».

У зв'язку з вказаним, відповідач і зробив висновок про відсутність поставок товару та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Суд, задовольняючи позов в даній частині, свою позицію обґрунтовує наступним.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 цього Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, згідно з ч. 4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що відповідачем не доведено безтоварність угоди між позивачем та ТОВ «Альфа-Елікс».

Іншим порушенням, що було виявлено відповідачем під час проведення перевірки є те, що, як зазначає відповідач, в перевіряємому періоді позивач придбав паливо-мастильні матеріали на загальну суму 602497 грн. без ПДВ які в подальшому використовувались в операціях не пов'язаних з господарською діяльністю (т.1 а.с.75). Жодних інших обґрунтувань акт перевірки не містить.

Суд, задовольняючи позовні вимоги в даній частині, свою позицію обґрунтовує наступним.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Вимоги щодо оформлення результатів документальних перевірок містяться в Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року.

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, з обґрунтування порушення, яке викладено в акті перевірки, не можливо ідентифікувати які саме паливо-мастильні матеріали були придбані та використані позивачем в операціях не пов'язаних з господарською діяльність, так як немає жодного посилання на первинні або інші документи та немає фактичного опису порушення хоча відповідач визначає, що ПММ були використані в операціях які непов'язані з господарською діяльністю, однак не вказує в яких саме.

Позивач також не зміг ідентифікувати які саме паливно-мастильні матеріали відповідач вважає такими, що не були використані в господарській діяльності позивачу у зв'язку з чим останній надав суду всю первісну документацію щодо придбання та використання всіх паливо-мастильних матеріалів в перевіреному періоді, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні та акти списання паливо-мастильних матеріалів (т.3 а.с.111-216).

Вказану відсутність обґрунтування фактичності порушення не зміг пояснити і представник відповідача в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки відповідача з приводу того, що паливо-мастильні матеріали на зальну суму 602497 грн. без ПДВ були використані не в межах господарської діяльності позивача є необґрунтованими.

Аналогічно до вищевикладеного, відповідач в акті перевірки встановив порушення п.199.5, п.199.4, п.199.2, ст. 199 ПКУ, а саме, що в Декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року (вх.№9013726580 від 18.01.2012 року) відповідно коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахунком частки використання товарів/послуг та/або необхідних активів в оподатковуваних операціях позивача проведено коригування податкового кредиту в бік зменшення на суму ПДВ 56539 грн. В додатку 7 (вх..№9013725734 від 18.01.2012 року) до податкової декларації за грудень 2011 року (вх.№9013726580 від 18.01.2012 року) зроблено перерахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподаткованими операціями.

За результатами перевірки відповідачем перерахована частка використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів, проведених протягом 2011 року та встановив, що вона складає 44,04% (відхилення від даних платника 0,07%).

Таким чином відповідач встановив, що позивачем на порушення п.199.5, п.199.4, п.199.2, п.199.1, ст. 199 ПКУ завищено суму податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 13988 грн., в тому числі за грудень 2011 року на суму 13988 грн.

В той же час, вищевказаний акт перевірки має опис даного порушення (т.1 а.с.79), але з вказаного опису не можливо визначити в яких саме діях позивача полягає фактичність порушення норм Податкового кодексу України, в ході судового розгляду представник відповідача на вимогу суду не зміг вказати в яких саме діях позивача полягає фактичність порушення та вказати розрахунок внаслідок якого були обраховані оскаржувані суми.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних рішень повинна підтверджуватись відповідними висновками акту перевірки з відповідним посиланням на фактичність порушення та повного розрахунку сум який повинен здійснити податковий орган під час проведення перевірки.

Іншим порушенням, яке встановив відповідач, є завищення позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 177693 грн., оскільки вказана сума не підтверджувалась податковими накладними.

В той же час позивач зазначає, що вказана сума в повній мірі підтверджується податковими накладними які зазначені в реєстрі отриманих податкових накладних та були надані ним на перевірку, а саме податкові накладні: від 31.07.2012 року №133, від 31.08.2012 року №115, від 30.09.2012 року №95, від 31.10.2012 року №157, від 30.11.2012 року №87, від 31.12.2012 року №83 та від 26.11.2012 року №461, які виписані ТОВ «Рей карго транс» та ПП «ТОПАЗ ЛТД» (т.3 а.с.36-42).

На вимогу суду оригінали зазначених податкових накладних були оглянуті в судовому засіданні, де представник відповідача підтвердив, що вищезазначені податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх оформлення.

Інше порушення, яке встановлено відповідачем в ході проведеної перевірки, полягає в тому, що позивачем в порушення п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп.138.8.1, п.п. 138.8.2, п.п. 138.8.5 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік на суму 35545 грн. внаслідок включення до собівартості виготовлених та реалізованих товарів витрат на оплату праці та ЄСВ фізичної особи ОСОБА_4 без підтвердження реальності надання послуг з трелювання деревини.

Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено, що в перевіряємому періоді ШДАП "Шосткинський агролісгосп" мав взаємовідносини з ОСОБА_4 на підставі договору про надання послу №14 від 30.01.2012 року.

Згідно умов договору послуг №14 від 30.01.2012 року: Виконавець - ОСОБА_4 та Замовник - ШДАП "Шосткинський агролісгосп" уклали договір про наступне. Предмет договору - Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов Договору роботу: Послуги трактора МТЗ-82. Термін виконання робіт за договором до 31.12.2012 року.

Вартість виконання робіт: послуги МТЗ-82. трелювання деревини- 35.00 грн. за 1 куб.м. на суцільних рубках по трелеваної деревини.

Оплата здійснюється згідно акту виконаних робіт за погодженням між Замовником і Виконавцем.

Згідно актів приймання виконаних робіт встановлено, що в перевіряємому періоді ОСОБА_4 на адресу Замовника - ШДАП «Шосткинський агролісгосп» були надані послуги з трелювання трактором на загальну суму 26388,60 грн.

Перевіркою встановлено, що ШДАП "Шосткинський агролісгосп" на суму винагороди ОСОБА_4 нараховувало єдиний соціальний внесок в розмірі 34.7 %, що становить: 9156,85 грн.

Таким чином, по взаємовідносинах з ОСОБА_4 до загальновиробничих витрат включено суми винагороди, нарахованої даній фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) з трелювання деревини за цивільно-правовим договором та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальну суму 35545.45 грн.

Відповідач зазначає, що під час перевірки ШДАП «Шосткинський агролісгосп» від Оперативного управління Головного управління Міндоходів у Сумській області надійшла службова записка від 05.12.2013 року №21255/10/18-19-07-0605 стосовно результатів опитування ОСОБА_4 щодо надання послуг, пов'язаних з трелюванням деревини.

Відповідно до яких, ОСОБА_4 29.11.2013 року надані пояснення, в яких він зазначив, що дійсно усі вищезазначені документи (угода, акти та інше) між позивачем та ним були підписані ним особисто, однак фактично послуг позивачу він не надавав, коштів від позивача не отримував.

Саме на підставі даного пояснення відповідач і дійшов висновку про те, що послуги ОСОБА_4 позивачу не надавались.

Однак, суд зазначає, що вказані пояснення були отримані з підстав, які представник відповідача пояснити в судовому засіданні не зміг, окрім того ОСОБА_4 не попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих пояснень.

Також суд зазначає, що як встановлено в судовому засіданні, після отримання даних пояснень відповідач та його структурні підрозділи не вчиняли жодних дій для підтвердження або спростування отриманої інформації в тому числі і доводи ОСОБА_4, що кошти він не отримував, однак у відповідних первинних документах мається підпис.

В той же час, судом в якості свідка було допитано майстра дільниці №4 ШДАП «Шосткинський агролісгосп» ОСОБА_7, який відповідно до змісту актів приймання робіт, приймав та контролював виконання робіт ОСОБА_4

Вказаний свідок в судовому засіданні зазначив, що з січня 2012 року до виконання робіт по трелюванню деревини трактором МТЗ-82 був залучений ОСОБА_4, який і виконував дану роботу.

У зв'язку з вказаним, суд зазначає, що як на момент проведення перевірки так і на час розгляду справи відповідач в порушення ч.1 та ч.2 ст.71 КАС України не надав належних доказів того, що вказані послуги надавались не ОСОБА_4

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0001072203, № 0001092203, № 0001082203 від 30 грудня 2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, суд присуджує позивачу здійснені ним судові витрати, що підтверджені платіжним дорученням № 6 від 08 січня 2014 року (а.с.2) у розмірі 487 грн. 20 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безпосереднього списання із рахунків суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити

Скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0001072203, № 0001092203, № 0001082203 від 30 грудня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп" (ідентифікаційний код 14005298) судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складено 24 лютого 2014 року