Постанова № 37514443, 06.03.2014, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/1069/14-а

№ провадження 2-а/646/25/2014

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.03.2014 року м. Харків

Суддя Червонозаводського районного суду міста Харкова Блага І.С., розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, яким просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова (надалі - відповідач) від 07.10.2013р. про відмову в призначенні їй пенсії по вислузі років;

- зобов'язати відповідача призначити їй пенсію по вислузі років з дня звернення за вказаною пенсією, а саме з 16.07.2013р.

Позов обґрунтовано тим, що 16.07.2013р. позивачка подала до відповідача заяву про призначення їй пенсії за вислугу років. Але рішенням відповідача від 07.10.2013р. їй було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з посиланням на неможливість зарахувати у стаж, який має становити не менше 25 років, період роботи з 18.12.1979р. по 17.05.1984р. в Республіканській аптечній базі, оскільки згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення, затвердженого КМУ від 04.11.1993р. №909, аптечні бази не передбачені. Позивачка вважає це рішення відповідача незаконним, обґрунтовуючи це тим, що в період з 18.12.1979р. по 17.05.1984р. вона працювала в Республіканській аптечній базі, яка є аптечним закладом, що, в свою чергу, належить до закладів охорони здоров'я. Наказом МОЗ України від 28.10.2002р. №385, яким затверджено перелік закладів охорони здоров'я, до яких відносяться й аптечні бази (склади). Позивачка посилається на те, що лише вид діяльності установи або закладу, а не його назва, визначає його належність до установи охорони здоров'я.

Відповідачем подано до суду заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що 16.07.2013р. позивачка звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача від 07.10.2013р. позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років, а саме - 25 років. Стаж роботи позивачки за наданими документами складає 20 років 10 місяців 26 днів. При цьому до стажу не враховано період роботи з 18.12.1979р. по 17.05.1984р. вона працювала в Республіканській аптечній базі, оскільки згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення, затвердженого КМУ від 04.11.1993р. №909, до закладів охорони здоров'я, період на яких дає право на призначення пенсії за віком, аптечні бази не передбачені.

Дослідивши доводи позовної заяви та заперечень на позов, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_2, оформленої на ім'я позивачки, ОСОБА_1, в період з 18.12.1979р. по 17.05.1984р. вона працювала фармацевтом у Республіканській аптечній базі.

Після звільнення 12.07.2013р. з роботи фармацевта (у ТОВ «Солмі») позивачка 16.07.2013р. звернулася до Управління ПФУ у Червонозаводському районі м.Харкова з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років.

Рішенням Управління ПФУ у Червонозаводському районі м.Харкова від 07.10.2013р. позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з посиланням на неможливість зарахувати у стаж, що має становити 25 років, період роботи з 18.12.1979р. по 17.05.1984р. в Республіканській аптечній базі, оскільки згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення, затвердженого КМУ від 04.11.1993р. №909, аптечні бази не передбачені.

Згідно з п. «а» ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються, у тому числі, пенсії за вислугу років.

Статтею 7 вказаного Закону України звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Стаття 51 цього Закону передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що

дає право на пенсію за віком.

Так, відповідно до стаття 52 цього Закону право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я.

Такі працівники мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку (п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. За цим переліком право на таку пенсію надає робота в аптеках, аптечних кіосках та магазинах, контрольно-аналітичних

лабораторіях таким категоріям працівників: аптечним провізорам, фармацевтам, лаборанти (незалежно від найменування посад).

Згідно з приміткою до цього Переліку при призначенні пенсії за вислугу років зазначеним у цьому переліку особам допускається підсумовування стажу за періоди їх роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров'я та соціального захисту.

Статтею 16 Основ законодавства про охорону здоров'я до закладів охорони здоров'я, які забезпечують безпосередню охорону здоров'я населення, віднесені санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.

Пунктом 3 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 р.№385 "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських і провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я" до фармацевтичних (аптечних) закладів відносяться: аптека, аптечна база(склад), база (склад) медичної техніки та інші.

Пункт 1.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених Наказом МОЗ України від 31.10.2011р. №723, надає визначення аптечного складу (бази) як закладу охорони здоров'я, основне завдання якого полягає в забезпеченні лікарськими засобами інших суб'єктів оптової або роздрібної торгівлі, закладів охорони здоров'я та виробників лікарських засобів шляхом здійснення ним

оптової торгівлі, та відносить аптечні склади (бази) до аптечних закладів.

Більш того, Загальносоюзний класифікатор галузей народного господарства, затверджений 01.01.1976р. Держкомстатом СРСР та Держпланом СССР 1 января 1976 г., (тобто нормативно правовий акт, який розповсюджував свою дію на трудові відносини між позивачкою та роботодавцем у спірний період часу) відносив (під номером 71212) до аптечних закладів: аптеки, аптекарські магазини, кіоски, контрольно-аналітичні лабораторії, аптечні склади (включаючи ветеринарні).

Тобто, з системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що аптечні бази (склади) є закладами охорони здоров'я, а посада фармацевта відноситься до посад, які надають право на пенсію за вислугу років.

Таким чином, держава не може позбавити особу, яка у складі трудового стажу має період роботи на посаді фармацевта у аптечній базі, тобто у закладі охорони здоров'я, лише з формальних міркувань.

Навпаки, така позиція може дискримінувати права позивачки, а саме, її конституційне право на пенсійне забезпечення.

Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В свою чергу, Європейський суд у справах людини у своєму рішенні від 07.11.2013р. у справі «Пічкур проти України» (§48,49) наголошує, що прецедентне право Суду визначає дискримінацію як різне тлумачення, без об'єктивних та розумних виправдань, щодо осіб у релевантно подібних ситуаціях. Така різниця у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного виправдання, іншими словами, якщо вона не переслідує законну мету або якщо немає розумної співмірності між засобами та законною метою, яка має бути досягнута.

В той же час судом встановлено, що в період з 18.12.1979р. по 17.05.1984р. позивачка працювала фармацевтом у Республіканській аптечній базі, яка відноситься до закладів охорони здоров'я.

Таким чином, позивачка має необхідний стаж для призначення пенсії за вислугу років.

За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні позивачці пенсії за вислугою років з підстав не зарахування до необхідного трудового стажу періоду її роботи фармацевтом у Республіканській аптечній базі з 18.12.1979р. по 17.05.1984р., не відповідає закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.167, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1.

Визнати незаконним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м.Харкова від 07.10.2013р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі міста Харкова (ідентифікаційний код 22682342, місцезнаходження: м.Харків, вул.Кінної Армії, 15) призначити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) пенсію за вислугу років з дня звернення за вказаною пенсією, а саме, з 16.07.2013р.

Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі міста Харкова (ідентифікаційний код 22682342, місцезнаходження: м.Харків, вул.Кінної Армії, 15) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 73 грн. 08 коп.

Зобов'язати УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) суму надлишково сплаченого судового збору у розмірі 170 грн. 60 коп., сплачену нею 04.02.2014р. через Філію - ХОУ АТ «Ощадбанк» (квитанція №3/1) на наступні реквізити:

- отримувач: УК Червонозаводського району м.Харкова,

- код отримувача: 37999628,

- ГУ ДКСУ у Харківській області,

- код банку отримувача: 851011,

- призначення платежу: судовий збір,

- сума платежу: 243 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Червонозаводський районний суд міста Харкова.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя І.С.Блага