Ухвала суду № 37511101, 25.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/8061/13-а

25.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Курапової З.І.,

суддів Воробйової С.О. ,

Кобаля М.І.

секретар судового засідання Прищепа Н.С.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2- не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила,

представник відповідача, Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління юстиції України в АР Крим- Саєнко Ольга Іванівна, посвідчення РК №642, від 30.05.2013 року,

представник відповідача, Державної реєстраційної служби України- Сідорова Ольга Володимирівна, довіреність № 84-07-43-13 від 18.09.13

відповідач, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційнії служби України Дурицька Марія Євгеніївна- не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила,

розглянувши апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю.) від 25.10.13 по справі № 801/8061/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління юстиції України в АР Крим (вул.Невського, буд.17, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

Державної реєстраційної служби України (вул.Марини Раскової, буд.15, Київ, 02660)

Державного реєстратору прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни (вул.Марини Раскової, буд.15, Київ, 02660)

про визнання неправомірними дій, скасування рішення та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 25.10.13 у справі № 801/8061/13-а адміністративний позов ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління юстиції України в АР Крим, Державної реєстраційної служби України, державного реєстратору прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни про визнання неправомірними дій, скасування рішення та спонукання до виконання певних дій, задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни від 21.06.2013 року №3377586 про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано Реєстраційну службу Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління юстиції України в Автономної Республіки Крим повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_2 на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицька Марія Євгеніївна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники відповідачів доводи апеляційної скарги підтримали та просили скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по справі щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Інші сторони у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_2 14.08.2013 року звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідачів Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління юстиції України в АР Крим, Державної реєстраційної служби України, державного реєстратору прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни, відповідно якого позивач просив визнати неправомірними дії державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Дурицької М. Є. щодо прийняття рішення від 21.06.2013 року № 3377586 про відмову у державній реєстрації права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Дурицької М.Є. від 21.06.2013 року № 3377586 та зобов'язати Реєстраційну служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління юстиції України в АР Крим здійснити дії щодо реєстрації права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю від 29.04.1984 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Сімферополя від 03.04.1984 року № 111/8 ОСОБА_2 володіє житловим будинком з надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 21).

В технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 31.07.2012 року АДРЕСА_1 виданим КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" зазначено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, вказаний розмір часток власника-1. Також у матеріалах справи є план земельної ділянки житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

Згідно з Будинковою книгою для прописки громадян ОСОБА_2 є домовласником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.15-18).

Відповідно до копії Свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 29 квітня 1984 року, виданого Відділом комунального господарства виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради народних депутатів в цілому будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 дійсно належить громадянці ОСОБА_2 на праві особистої власності. У Свідоцтві зазначено, що домоволодіння в цілому складається з одного житлового будинку. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Київської районної Ради народних депутатів від 3 квітня 1984 № 111 /8 (а.с.20-21).

У зв'язку з тим, що свідоцтво про право особистої власності на будівлі від 29.04.1984 року позивачем втрачено, в жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Листом Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» від 29.10.2012 року позивачу роз'яснено, що для виконання зазначених дій суб'єктом владних повноважень необхідно встановлення в судовому порядку факту належності ОСОБА_2 свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 29.04.1984 року. (а.с. 19).

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 11.01.13 по справі № 2-о/123/10/2013, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.10, в задоволенні заяви ОСОБА_2 щодо встановлення юридичного факту належності документів, відмовлено.

Разом з тим, рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 16.05.13 по справі № 2-о/123/171/2013 заяву ОСОБА_2, заінтересована особа - Територіальна громада м. Сімферополя в особі Сімферопольської міської ради про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення задоволено. Встановлено той факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, володіє на праві власності житловим будинком з надвірними побудовами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 33-34). Зазначене рішення набрало законної сили 27.05.2013 року.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про е, що на підставі цього документу жилий будинок належав йому на праві власності.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що нормами чинного законодавства передбачено право звернення особи до суду з заявою про встановлення факту володіння будинком на праві власності, у зв'язку з чим, судовим рішенням від 16.05.13 по справі № 2-о/123/171/2013 визначено юридичний факт власності ОСОБА_2 нерухомим майном .

Матеріалами справи підтверджується, що, відповідно до картки прийому заяви № 2722957, ОСОБА_2 звернулась до Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності). Разом з заявою про державну реєстрацію, позивачем надано наступні документи: свідоцтво про право власності, серія та номер: 111/8, виданий 03.04.1984 Відділом комунального господарства виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, технічний паспорт від 31.07.2012 року, виданий КРП «СМ БРТИ», рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 16.05.13 по справі № 2-о/123/171/2013. (а.с. 9).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької М.Є. від 21.06.2013 року № 3377586 відмовлено у державній реєстрації права приватної форми власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 Підставою для відмови в здійсненні реєстрації державним реєстратором визначена невідповідність поданих документів та неможливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна). (а.с. 22).

Закон України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який відповідно до пункту 1, визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 4 Порядку визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Згідно з пунктом 10 Порядку, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Відповідно до підпункту 10 пункту 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Аналогічні вимоги закріплені пунктом 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрації прав та їх обтяжень», відповідно якої встановлено, що державна реєстрації прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судова колегія зазначає, що факт володіння позивачем на праві власності житловим будинком з надвірними побудовами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 встановлено рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 16.05.13 по справі № 2-о/123/171/2013.

На підставі викладеного, рішення державного реєстратору прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької М. Є. від 21.06.2013 року № 3377586 прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Судова колегія встановила, що оскільки позивачем дотримано процедуру звернення до суб'єкта владних повноважень щодо здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та судовою колегією встановлено невідповідність нормам чинного законодавства оскаржуване рішення від 21.06.2013 року № 3377586, апеляційна скарга державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.13 у справі № 801/8061/13-а підлягає залишенню без задоволення.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджені обставини справи та прийнято правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.13 у справі № 801/8061/13-а - залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.13 у справі № 801/8061/13-а - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 березня 2014 р.

Головуючий суддя підпис З.І.Курапова

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя З.І.Курапова