Постанова № 37511075, 12.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3439/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представника позивача Харченка І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Бізнес Групп» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Бізнес Групп» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Бізнес Групп» (далі ТОВ «Прайм Бізнес Групп») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 листопада 2012 року № 0001992250 та № 0002002250.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 12 по 16 листопада 2012 року посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Югстрой-СУ-1» за серпень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 16 листопада 2012 року за № 6901/22-5/37137298, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на 66278 грн. 13 коп., а також ст. 138 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено суму валових витрат на загальну суму 331390 грн. 65 коп., що призвело до заниження податку на прибуток на 69596 грн. 04 коп.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2012 року № 0001992250, яким ТОВ «Прайм Бізнес Групп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66278 грн. за основним платежем та 16569 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0002002250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 69592 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17398 грн.. За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення відповідача від 30 листопада 2012 року залишені без змін. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Прайм Бізнес Групп» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року відмовлено ТОВ «Прайм Бізнес Групп» у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, директор ТОВ «Прайм Бізнес Групп» в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права, а саме положення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 та п. п. 136.1.19 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України, а також статей 11, 49, 70, 71, 122, 138, 159 КАС України. Крім того, судом першої інстанції не досліджені правовідносини між позивачем і ТОВ «Добробут ЛТД», ТОВ «Етез Системз» та неповно досліджені правовідносини між позивачем та ТОВ «Югстрой-СУ-1». На думку апелянта, судом також не була досліджена правова позиція відповідача, а саме фактичне визнання позову. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що з 12 по 16 листопада 2012 року посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Югстрой-СУ-1» за серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 16 листопада 2012 року за № 6901/22-5/37137298, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на 66278 грн. 13 коп., а також ст. 138 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено суму валових витрат на загальну суму 331390 грн. 65 коп., що призвело до заниження податку на прибуток на 69596 грн. 04 коп..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2012 року № 0001992250, яким ТОВ «Прайм Бізнес Групп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66278 грн. за основним платежем та 16569 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0002002250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 69592 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17398 грн..

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення відповідача від 30 листопада 2012 року залишені без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Прайм Бізнес Групп», суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не підтверджено реальне здійснення господарських операцій за укладеними договорами підряду, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження обсягів виконання робіт, які встановлені приписами договорів, та про відображення загально будівельних і монтажних робіт на об'єктах позивача в бухгалтерському обліку.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів.

Як встановлено матеріалами справи, 28 липня 2011 року між ТОВ «Добробуд ЛТД» (Замовник) та TOB «Прайм Бізнес Групп» (Виконавець) був укладений договір за № 28-07/11 на виконання послуг, згідно якого TOB «Прайм Бізнес Групп» (Виконавець) зобов'язується на умовах і в строки, встановлені Договором, від свого імені за рахунок Замовника укладати з третіми особами договори, направлені на реалізацію Замовником своїх прав, як забудовника земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5/1, на якій здійснюється будівництво Житлового комплексу «Гагарін Плаза 1» (т. 1 а. с. 55-65).

Виходячи зі змісту названого Договору, за своєю юридичною природою він є договором комісії. При цьому додатками до Договору передбачено виплату Замовником позивачу за виконання зобов'язань винагороди, розмір якої протягом різних періодів, в залежності від виду виконаних робіт, складав від 4, 66 до 16,87 відсотків вартості прийнятих робіт, що свідчить про ділову мету TOB «Прайм Бізнес Групп» (отримання комісійних) при укладанні названого Договору.

На реалізацію названого договору, TOB «Прайм Бізнес Групп» (Замовник) було укладено договір підряду на виконання будівельних робіт від 11 жовтня 2011 року № 11-10/11, згідно якого суб'єкт господарювання ТОВ «Югстрой-СУ-1» (Підрядник) зобов'язується провести роботи по виготовленню та монтажу алюмінієвого світло прозорого фасаду зі склопакетами в будинку № 2 багатоповерхового жилого комплексу з вбудованими приміщеннями обслуговування та підземним паркінгом, розташованого за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5/1. Замовник зобов'язується у порядку то строки, визначені договором, прийняти виконані підрядні роботи і оплатити ТОВ «Югстрой-СУ-1» їх вартість (т. 1 а. с. 39-47).

Крім того, на реалізацію названого вище договору між ТОВ «Добробуд ЛТД» та TOB «Прайм Бізнес Групп» позивачем (Замовник) також укладено договір підряду на виконання будівельних робіт від 10 квітня 2012 року № 10-04/12, згідно якого суб'єкт господарювання ТОВ «Югстрой-СУ-1» (Підрядник) зобов'язується виконати загально будівельні роботи в багатоповерховому жилому комплексі з вбудованими приміщеннями обслуговування та підземним паркінгом, розташованому за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5/1. Замовник зобов'язується у порядку то строки, визначені договором, прийняти виконані підрядні роботи і оплатити ТОВ «Югстрой-СУ-1» їх вартість (т. 1 а. с. 48-54).

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772).

Згідно пунктам 3-6 розділу І названого Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 5.1 пункту 5 розділу ІІ Порядку передбачено, що результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. В цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або не встановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуючи в адміністративному порядку прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, а також звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач послідовно зазначав про не включення ним до складу валових витрат платежів за укладеними договорами підряду з ТОВ «Югстрой-СУ-1», перерахованих TOB «Прайм Бізнес Групп» на виконання договору про надання послуг з ТОВ «Добробуд ЛТД».

Вказані доводи позивача не спростовуються актом перевірки податкового органу, в якому в порушення наведених вище вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не відображені задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, а також відсутні дані про результати перевірки цих показників.

Крім того, ці доводи не спростовані відповідачем як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат (витрат операційної діяльності) не є обґрунтованим, що, в свою чергу, свідчить про неправомірне визначення відповідачем податкового зобов'язання TOB «Прайм Бізнес Групп» з податку на прибуток.

Не ґрунтується на матеріалах справи і висновок податкового органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 66278 грн. 13 коп., сплаченого у складі вартості послуг (товарів), отриманих від ТОВ «Югстрой-СУ-1».

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за серпень 2012 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ «Югстрой-СУ-1» на підставі договорів підряду на виконання будівельних робіт від 11 жовтня 2011 року № 11-10/11 та від 10 квітня 2012 року № 10-04/12.

Витрати по вказаним вище угодам безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (будівництво будівель - т. 1 а. с. 12) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами і фото фіксацією.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379.

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому, всупереч висновкам суду першої інстанції, податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами - податковими накладними, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, відомостями ресурсів, товарно-транспортними накладними тощо, які були надані до суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог TOB «Прайм Бізнес Групп», суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні не підтверджено реальне здійснення господарських операцій за укладеними позивачем договорами, оскільки останнім не надано доказів в підтвердження обсягів виконання робіт за договорами підряду, які встановлені приписами договорів та про відображення загально будівельних і монтажних робіт на об'єктах позивача в бухгалтерському обліку.

При цьому, як вказано в оскарженому судовому рішенні, позивачем не були надані суду графік виконання підрядних робіт та графік фінансування, довіреності на отримання ТМЦ, а також журнал реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, сертифікати відповідності Товару, санітарно-гігієнічні та інші висновки та дозволи компетентних державних органів та установ, передача яких покупцю є обов'язковою, відповідно до законодавства.

Разом з цим, названі вище документи, яких на думку суду першої інстанції не вистачало для визнання реальності вчинення позивачем спірних господарських операцій, надані TOB «Прайм Бізнес Групп» до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Апеляційний суд знаходить обґрунтованими посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного з'ясування судом всіх обставин справи.

Так, відповідно до частин 4 та 5 названої статті Кодексу суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, в порушення наведених норм процесуального права, суд першої інстанції, зазначивши в постанові про відсутність певних документів, необхідних для підтвердження товарності спірних господарських операцій, не вжив заходів для витребування цих доказів з власної ініціативи та не запропонував позивачу подати докази, яких, на думку суду, не вистачало.

Із врахуванням доданих позивачем до апеляційної скарги доказів, апеляційний суд приходить до висновку, що суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Югстрой-СУ-1» податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2012 року.

При цьому суд апеляційної інстанції також враховує, що висновки податкового органу щодо порушення TOB «Прайм Бізнес Групп» податкового законодавства під час господарських відносин з ТОВ «Югстрой-СУ-1» за серпень 2012 року були обґрунтовані актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 24 жовтня 2012 року за № 2069/22-5/34674034 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань достовірності господарських відносин ТОВ «Югстрой-СУ-1».

Разом з цим, наданою позивачем до суду апеляційної інстанції довідкою відповідача від 06 березня 2013 року за № 1125/22-5/37137298 підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2012 року по господарським операціям з ТОВ «Югстрой-СУ-1», в тому числі на підставі договорів підряду на виконання будівельних робіт від 11 жовтня 2011 року № 11-10/11 та від 10 квітня 2012 року № 10-04/12, а отже встановлено реальність взаємовідносин з названим контрагентом у жовтні 2012 року (т. 2 а. с. 14-20).

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Бізнес Групп» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Бізнес Групп» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року № 0001992250 та № 0002002250.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2014 року.

Головуючий:

Судді: