Ухвала суду № 37510910, 03.03.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/4829/13-к Головуючий у І інстанції Олійник В.П. Провадження № 11-кп/795/171/2014 Категорія - ч. 4 ст. 191 КК України Доповідач Миронцов В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіМиронцова В. М. суддів Григор"євої В.Ф., Воронцової С.В.,

при секретарі Дудко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013260180000877 від 23 липня 2013 року за апеляційною скаргою старшого прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури Дуся Ю.В. на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 грудня 2013 року, щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ніжина Чернігівської області, з повною загальною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, обвинуваченого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Ніжина Чернігівської області, з професійно-технічною освітою, не одруженого, працюючого в приватній охоронній фірмі "Аіс" с. Жуківка Київської області, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_3, обвинуваченого за ч.5 ст.27, ч.4 ст.191 КК України,

з участю учасників кримінального провадження: прокурора - Шимка Є.М., обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника - ОСОБА_5,

в с т а н о в и л а:

До апеляційного суду Чернігівської області надійшла апеляційна скарга старшого прокурора, в якій він, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, просить скасувати вирок Ніжинського міськрайонного суду та постановити новий в зв"язку з невідповідністю призначеного судом покарання.

Даним вироком ОСОБА_3 засуджено:

за ч. 4 ст.191 КК України та призначено йому покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов"язаною з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки.

Відповідно до ст.76 КК України покладено на ОСОБА_3 обов"язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_4 засуджено:

за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст.191 КК України і призначено покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки.

Відповідно до ст.76 КК України покладено на ОСОБА_4 обов"язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави по 146 грн. 70 коп. витрат на залучення експерта.

Запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у виді особистого зобов"язання, залишено без зміни до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у виді особистого зобов"язання, залишено без зміни до набрання вироком законної сили.

Речові докази: куртку ОСОБА_3, яка перебуває на відповідальному зберіганні у ОСОБА_3, повернуто ОСОБА_3, як законному володільцю; відеореєстратор, який перебуває на відповідальному зберіганні у ПТ "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал" і Компанія"- повернуто ПТ "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал" і Компанія", як законному володільцю; вироби в кількості 65 шт., загальна вага 210,47, чиста вага 197,76, два ланцюжки із жовтого металу, які перебувають на відповідальному зберіганні у ПТ "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал" і Компанія" повернуто ПТ "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал" і Компанія", як законному володільцю; DVD-носій-залишити при матеріалах кримінального провадження; гольф, спортивні штани, які зберігаються в камері речових доказів Ніжинського МВ УМВС повернуто ОСОБА_4, як законному володільцю.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 наказом від 09 липня 2012 року №28 був прийнятий на посаду експерта-оцінювача Повного Товариства "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал" і Компанія" Відокремленого Підрозділу №1, розташованого в м. Ніжині Чернігівської області, вул. Московська, 13, та згідно із посадовою інструкцією, затвердженою наказом директора ПТ "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал" і Компанія" від 15 серпня 2011 року №5 та договором про повну матеріальну відповідальність від 09 липня 2012 року ніс повну матеріальну відповідальність за безпеку та збереження довірених йому Ломбардом матеріальних цінностей, за завдання матеріальної шкоди, та на своєму робочому місці виконував функції щодо прийому та видачі грошових коштів, на підставі належним чином оформлених документів; визначення справжності та платіжності банкнот і монет національної валюти при прийомі грошових коштів; формування прийнятих коштів у встановленому порядку разом з приходними документами та довідкою касира та їх здачу завідуючому під розписку в книзі обліку прийнятих і виданих грошей; ідентифікації клієнтів, які здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку; проведення заходів по протидії легалізації прибутків, отриманих злочинним шляхом; виконував вимоги по дотриманню таємниці та конфіденційності інформації.

ОСОБА_3, маючи умисел на привласнення, тобто протиправне обернення на свою користь майна у великих розмірах, що належить ПТ "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал" і Компанія", яке йому було ввірене, повідомив ОСОБА_4 про свій намір привласнити майно Ломбарду, яке йому було ввірене, шляхом імітації розбійного нападу, при цьому попросив останнього допомогти реалізувати його злочинний намір. Погодившись на пропозицію ОСОБА_3 та розподіливши між собою ролі, ОСОБА_4 у співучасті з ОСОБА_3 безпосередньо прийняв участь у реалізації злочинних намірів останнього. 23 липня 2013 року шляхом імітації розбійного нападу у визначений час близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_3, перебуваючи на своєму робочому місці у приміщенні Відокремленого Підрозділу №1 по вул. Московська, 13, м. Ніжина Чернігівської області, дочекався ОСОБА_4, який згідно з домовленістю зайшов до коридору даного приміщення та вимкнув при цьому світло, далі ОСОБА_3, діючи в розріз з посадовою інструкцією, порушивши п.п.3.1., 3.13. та п.3.14. даної інструкції, не замкнувши сейф із матеріальними цінностями, що там знаходились, та залишивши приміщення ломбардного відділення, вийшов в коридор, де ОСОБА_4, імітуючи розбійний напад, став погрожувати йому предметом, схожим на пістолет та спричиняти тілесні ушкодження, далі у супроводі ОСОБА_4 зайшов до ломбардного приміщення, де передав останньому матеріальні цінності, що перебували у сейфі, а саме ювелірні вироби, що були надані у володіння Ломбарду (заставодержателю) заставодавцями згідно з договорами закладу майна до ломбарду, а всього 162 найменування на загальну суму 206628 грн. 95 коп. та грошові кошти, що знаходились у касі ломбардного відділення в сумі 25222 грн., тим самим привласнивши майно та грошові кошти у великих розмірах, що належать ПТ "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал" і Компанія", яке йому було ввірене, спричинивши матеріальної шкоди на загальну суму 231850 грн. 95 коп. В подальшому ОСОБА_4, утримуючи при собі викрадені матеріальні цінності та грошові кошти, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а ОСОБА_3, отримавши реальну можливість розпорядитись викраденим на власний розсуд, викликав співробітників міліції.

В апеляційній скарзі старший прокурор просить вирок скасувати та постановити новий, за яким призначити: ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 191 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на 2 роки; ОСОБА_4 призначити покарання за ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - 3 роки позбавлення волі. На його думку, призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених. Зазначає, що обвинувачені вчинили тяжкий злочин, заподіяна їх діями шкода в повному обсязі не відшкодована і на даний час складає понад 150 тис. грн.. Враховуючи тяжкість злочину, розмір завданої шкоди, вважає призначене покарання обвинуваченим занадто м"яким, та таким , що не відповідає вчиненим ними діянням.

В запереченні на апеляційну скаргу захисник обвинувачених ОСОБА_5

вказує, що підстави для зміни вироку відсутні, оскільки покарання відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, не порушує вимог кримінального процесуального закону, відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених. Вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можливе без позбавлення волі. На його думку, знаходячись на волі вони зможуть своєю поведінкою, відношенням до праці, утриманням неповнолітніх дітей і хворих батьків довести суспільству, що їх виправлення та перевиховання можливе без застосування до них заходів, пов'язаних з позбавленням волі. На даний час, працюючи офіційно, приносять користь суспільству, утримують дітей і родини. Наголошує, що такі обставини відповідають меті покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4, їх захисника, які заперечували проти апеляційної скарги, та просили вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, які учасниками судового провадження не оскаржуються, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка в сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення суду.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою вину визнали повністю, та не заперечували проти вчинення ними імітації розбійного нападу на ПТ "Ломбард ТОВ "Гарант Капітал" і Компанія" під час виконання ОСОБА_3 обов'язків експерта-оцінювача, і привласнення 162 виробів на загальну суму 206628 грн. 95 коп. та 25222 грн. грошових коштів.

Дії ОСОБА_3, які виразилися в привласненні чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене у великих розмірах судом вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 191 КК України.

Дії ОСОБА_4, які виразилися як пособництво, а саме усунення перешкод, шляхом імітації розбійного нападу, судом вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд відповідно до вимог ст.ст. 65, 66 КК України врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, особу винуватого - його вік, сімейний стан, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, його незадовільний стан здоров"я та постійне місце проживання, за яким та попереднім місцем роботи, проходженням військової служби відсутні негативні характеристики, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не працює, але є працездатним; враховуючи корисливий мотив кримінального правопорушення, участь у ньому обвинуваченого ОСОБА_3, як організатора, вчинення кримінального правопорушення було пов'язане з його посадою, тяжкість спричинених наслідків, добровільність відшкодування частково спричиненої шкоди, обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, щире каяття, перше притягнення до кримінальної відповідальності, перебування на утриманні двох малолітніх дітей, добровільне часткове відшкодування завданого збитку, за відсутністю обставин, що його обтяжує, та прийшов до правильного висновку про можливість призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст.191 КК України, з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків. Отже, із врахуванням вищевикладеного суд правильно визнав за можливе здійснення виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без відбування основного покарання, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд відповідно до вимог ст.ст. 65, 66 КК України врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, особу винуватого індивідуально, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює охоронцем, має посередній рівень матеріального забезпечення та постійне місце проживання, за яким та попереднім місцем, проходженням військової служби характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра. Виходячи із сукупності всіх обставин кримінального провадження, враховуючи корисливий мотив кримінального правопорушення, участь у ньому обвинуваченого ОСОБА_4, як пособника, вчинення кримінального правопорушення не пов"язане з посадою обвинуваченого чи із заняттям ним певною діяльністю, тяжкість спричинених наслідків, добровільність відшкодування частково спричиненої шкоди, особу винуватого, наявність обставин, що пом"якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, щире каяття, те, що до кримінальної відповідальності притягується вперше, добровільне часткове відшкодування завданого збитку, відсутність обтяжуючих обставин, суд обгрунтовано прийшов до висновку про можливість призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст.191 КК України, та правильно визнав за можливе здійснення виправлення обвинуваченого без відбування покарання із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити із кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб вчинення, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків тощо).

Покарання, яке призначено обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, даним, що характеризують їх особи та всім обставинам кримінального провадження і є справедливим.

Посилання в апеляційній скарзі прокурора на м'якість покарання, на те, що обвинувачені вчинили тяжкий злочин і, що заподіяна їх діями шкода в повному обсязі не відшкодована не заслуговують на увагу, оскільки оцінивши по справі докази в сукупності, та врахувавши дані про особу обвинувачених індивідуально, які щиро розкаялися у скоєному, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, офіційно працевлаштовані, добровільно частково відшкодували завданий ними збиток, про що в матеріалах кримінального провадження мається розписка представника потерпілого ОСОБА_7 про отримання грошових коштів в сумі 10 000 грн. (а.кп. 39), та мають намір в подальшому відшкодовувати, їх молодий вік, а обвинувачений ОСОБА_3 займається вихованням двох малолітніх дітей, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченим судом першої інстанції покарання є достатнім і необхідним для їх виправлення та попередження скоєння ними нових злочинів.

Отже, порушень законодавства, які б потягли за собою скасування чи зміну вироку по справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 426 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу старшого прокурора Ніжинської міжрайонної прокуратури Дуся Ю.В. залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 грудня 2013 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

В.М. Миронцов В.Ф. Григорєва С.В. Воронцова