Ухвала суду № 37510660, 04.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р.Справа № 820/11600/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 820/11600/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укр-Ленд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укр-Ленд" (далі- позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0001632201 від 12.11.2013 року на суму 13372,00 грн.

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0001622201 від 12.11.2013 року на суму 175801,50 грн., в тому числі за основним платежем - 117201, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58600, 50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року задоволено в повному обсязі адміністративний позов.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0001632201 від 12.11.2013 року на суму 13372,00 грн. в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0001622201 від 12.11.2013 року на суму 175801,50 грн., в тому числі за основним платежем - 117201,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58600,50 грн. у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та ненаданням судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований в якості юридичної особи та є платником податку на додану вартість.

29.10.2013 року фахівцями відповідача було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій з продаж та придбання товарів (робіт, послуг) з подальшою їх реалізацією по взаємовідносинам з ТОВ "Альфа - інвестмент" за вересень, грудень 2012 року з ТОВ "Стандарт Агро - буд" та з ТОВ "Десна Консалтинг за травень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №1131/20-30-22-01-14/38000269, відповідно до якого встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.6, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість в сумі 130573, 00 грн., в тому числі за вересень 2012 року в сумі 57346,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 59855, 00 грн., за травень 2013 року в розмірі 13372, 00 грн.

На підставі вищевказаного акту відповідачем було ухвалено податкове повідомлення - рішення №0001632201 від 12.11.2013 року на суму 13372,00 грн., а також податкове повідомлення - рішення №0001622201 від 12.11.2013 року на суму 175801,50 грн., в тому числі за основним платежем - 117201,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58600,50 грн.

Не погодившись з вищевказаними рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 139.1.9 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2013 року між позивачем (замовник) та TOB «Десна Консалтинг» (постачальник) було укладено договір № ТЮ/13, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання з постачання товару, найменування якого визначається у специфікаціях.

Відповідно до п.3.1 Договору товар передається на умовах самовивозу.

Згідно з даним договором позивач придбав у TOB «Десна Консалтинг» лічильники ЄСВ-3 (приблизний розмір 9 см), мікросхеми (приблизний розмір 1-2 см), деталі до насосу. Оскільки вказаний товар є малого розміру, залучати до перевезення транспортну організацію було не раціонально. Товар було перевезено власним транспортом технічного директора позивача, що підтверджується звітом заявою про компенсацію витрат та розпорядження .

Отримання товару за даним договором підтверджується видатковими накладними та податковими накладними.

Розрахунки між підприємствами були здійснені у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів позивачем на розрахунковий рахунок TOB «Десна Консалтинг», що підтверджується платіжними дорученнями.

У подальшому, з метою здійснення господарської діяльності для отримання прибутку, придбаний позивачем товар було реалізовано ДП «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад», з яким у позивача укладено договір від 01.11.2012 року №Т08-12. Оплата проведена у безготівковій формі.

Придбані у TOB «Десна Консалтинг» деталі насосу були необхідні для ремонту діафрагмового електронасосу за замовленням ПАТ «Укрнафта», що підтверджується актом №16/Н здавання-приймання виконаних ремонтних робіт від 14.05.2013 року. Оплата виконаних позивачем робіт проведена у безготівковій формі.

Таким чином TOB «Десна Консалтинг» виконало свої зобов'язання за даним договором, а позивач прийняв товар за цим договором та використав у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо господарських операцій позивача з TOB "Альфа Інвестмент" колегія суддів зазначає наступне.

30.08.2012 року між позивачем (замовник) та TOB «Альфа-інвестмент» (виконавець) було укладено договір №09/12 , відповідно до якого TOB «Альфа- інвестмент» приймає на себе зобов'язання з доопрацювання гідронасосної системи насоса НБ-50.

Доопрацювання здійснювалися на майданчику позивача по вул. Спартака, 17, м. Харків. Актами здачі -прийняття робіт від 04.09.2012 року було зафіксовано надання виконавцем послуг за договором. На підставі цього TOB "Альфа-Інвестмент" виписало TOB "НВК "Укр-Ленд" податкові накладні.

Надалі, згідно з договором від 16.05.2012 року №20/1714 вказану вище продукцію було реалізовано ПАТ «Укрнафта», що підтверджується актом прийому-передачі від 11.10.2012 року, видатковою накладною №28 від 11.10.2012 року, податковою накладною №2 від 11.10.2012 року. Розрахунки було проведено у безготівковій формі.

30.08.2012 року між позивачем (замовник) та TOB «Альфа-Інвестмент» (виконавець) було укладено договір № Т10/12. Відповідно до п.1.1. договору виконавець взяв на себе виконання робіт з розборки смотрових колодязів системи водопровода на майданчику Позивача (м. Харків, вул. Спартака, 17).

04 вересня 2012 року роботи були виконані у повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт. На підставі цього TOB "Альфа-Інвестмент" виписало позивачу податкову накладну.

30.08.2012 року між позивачем (замовник) та TOB «Альфа-Інвестмент» (виконавець) було укладено договір №Т11/12, відповідно до умов якого TOB «Альфа-Інвестмент» зобов'язався здійснити відновлення смотрових колодязів системи водопроводу за адресою: м. Харків, вул. Спартака, 17.

Роботи були виконані, про що сторони підписали акт здачі-прийняття робіт та було виписано податкову накладну.

30.08.2012 року між TOB "НВП "Укр-Ленд" (замовник) та TOB «Альфа-Інвестмент» (виконавець) було укладено договір №Т12/12 на виконання монтажу каналізаційної системи водопроводу на майданчику позивача (м. Харків, вул. Спартака, 17) . Роботи були виконані, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт . На підставі цього TOB "Альфа- Інвестмент" виписало позивачу податкову накладну.

30.08.2012 року між позивачем та його контрагентом TOB «Альфа-Інвестмент» було укладено договір №13/12 на поставку товару відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Відповідно до специфікації та видаткової накладної позивач придбав у TOB «Альфа-Інвестмент» деталі до насосів. Транспортування відбувалося власним транспортом технічного директора Хірного В.В. TOB "Альфа-Інвестмент" виписало позивачу податкову закладну.

30.08.2012 року між позивачем та його контрагентом TOB «Альфа-Інвестмент» було укладено договір № Т14/12 про виконання робіт з розриття нівеліровки траншей та пристрою дегляно-піщаної подушки системи внутрішньої та магістральної каналізації, системи водопроводу за адресою: м. Харків, вул. Спартака, 17, м. Харків. Факт виконання робіт підтверджується актом здачі-прийняття робіт, позивачу було виписано податкову накладну.

Згідно з договором №15/12 від 30.08.2012 року TOB «Альфа-Інвестмент» взяло на себе зобов'язання з виконання хонінгування циліндра, напилення та шліфування плунжера. Роботи виконувались на території позивача. Факт виконання робіт підтверджується актом здачі-прийняття робіт та податковою накладною.

03.12.2012 року між позивачем (замовник) та TOB «Альфа-Інвестмент» постачальник) було укладено ще один договір №Т23/12 на поставку товарів згідно специфікації. TOB "Альфа-Інвестмент" виписало позивачу видаткові накладні та податкові накладні .

Договір №Т24/12 від 03.12.2012 року було укладено між позивачем (замовник) та TOB Альфа-Інвестмент» (виконавець) з метою здійснення останнім послуг з гідравлічних випробувань скважинних штангових насосів. Виконання зазначеного договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт та податковими накладними.

Деталі насосів, у тому числі плунжера та циліндри, після виконання хонінгування та шліфування у подальшому були включені до складу насосів, які пройшли гідравлічні випробування та реалізовані ПАТ «Укрнафта» відповідно до умов договору №20/3/920-МТР від 12.11.2012 року. Перевезення товару до покупця підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання товарів та актами прийому - передачі. В результаті отриманих товарів ПАТ «Укрнафта» здійснювало розрахунки з позивачем.

Розрахунки за зазначеними вище договорами проводились в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення.

Таким чином TOB «Альфа Інвестмент» виконало свої зобов'язання за зазначеними договорами, а позивач прийняв товар та роботи та використав у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Колегія суддів зазначає, що надані до матеріалів справи копії документів бухгалтерського обліку відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій та

З приводу викладеного в акті перевірки позивача за №1131/20-30-22-01-14/38000269 судження податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валовий дохід та податкові зобов`язання з ПДВ, належать до виключного прерогативи судових органів.

Згідно висновків акту перевірки за №1131/20-30-22-01-14/38000269 правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Таким чином податковий орган, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у контрагентів позивача - ТОВ "Альфа інвестмент", ТОВ "Десна консалтінг" відсутні матеріальні та адміністративні ресурси, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, відбуття руху активів та змін у власних зобов'язань позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 820/11600/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.