Постанова № 37510479, 25.02.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року 810/5612/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Моноліт-Конструкції" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП Моноліт-Конструкції" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу від 14 травня 2013 року № 267, визнання протиправними дій та бездіяльності та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року № 0000952201/747.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ виданий на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка може бути призначена у випадку, якщо платник податків не надасть у встановлений строк пояснень та їх документального підтвердження на запит органу податкової служби є таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, оскільки запит від 22 квітня 2013 року № 969/10/22-03 не містить жодних підстав для його надсилання, а отже є протиправним. Також, позивач зазначив що правомірно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за результатами виконання договорів, укладених між ним та ТОВ «БК»Палаццо», на підставі наявної первинної бухгалтерської документації, оскільки вказані договори були реальними та укладеними з метою виконання попередньо укладених договорів між позивачем та його контрагентами. У зв’язку з цим, позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення просить скасувати.

Крім того, у позові зазначено що податковий орган по-перше - не мав правових підстав для проведення перевірки, а по-друге не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області при оформленні запиту та наказу, проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ «СП "Моноліт-Конструкції" грошових зобов’язань з податку на додану вартість.

Представники сторін 25.02.2014 через канцелярію суду подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СП»Моноліт-Конструкції» зареєстровано юридичною особою з 28 липня 2005 року.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 216550, основним видом економічної діяльності є організація будівництва будівель.

Так, на адресу позивача, на підставі підпункту 20.1..6, пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України було направлено запит від 14 квітня 2013 року № 969/10/22-03 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження.

Вказаним запитом податковий орган мав на меті витребувати у позивача документи, що підтверджують взаємовідносини ТОВ «СП»Моноліт-Конструкції» з ТОВ «БК»Палаццо» за весь період взаємовідносин.

Листом від 30 квітня 2013 року № 3 ТОВ «СП»Моноліт-Конструкції» повідомило відповідача про те, що запитувані документи не будуть надані, оскільки в запиті не вказано фактичних підстав для його надіслання, відсутні посилання на будь-які конкретні виявлені факти порушення підприємством вимог податкового та валютного законодавства.

14 травня 2013 року відповідачем прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СП»Моноліт-Конструкції», оформлене наказом від 14 травня 2013 року № 267.

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що посадовими особами податкового органу на підставі вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з 14 травня 2013 року буде проводитись документальна позапланова виїзна перевірка позивача тривалістю 5 робочих днів, під час якої будуть з`ясовуватись питання дотримання підприємством вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БК»Палаццо» за весь період взаємовідносин.

На підставі наказу від 14 травня 2013 року, відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «СП»Моноліт-Конструкції», результати якої оформлено актом від 24 травня 2013 року № 737/22/33691237.

За результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:

- пунктів 198.1,198.2,198.3,198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 119509,40 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року № 0000952201/747, яким збільшено суму грошового зобов’язання ТОВ «СП»Моноліт-Конструкції» з податку на додану вартість на 119509,40 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 29877,35 грн.

Позивач вважає, що наказ, яким ініційовано позапланову виїзну перевірку, дії податкового органу, направлені на її проведення, а також прийняте на основі висновків перевірки податкове повідомлення-рішення, суперечать вимогам чинного податкового законодавства, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Щодо вимоги позивача, про визнання протиправним та скасування наказу від 14 травня 2013 року № 267, визнання протиправними дій та бездіяльності Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, суд звертає увагу на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби.

Згідно з приписами статті 72 цього Кодексу, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків.

Відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статі 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 73.1 статті 73 Податкового кодексу України, інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно з приписами абзацу 4 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Цією ж статтею передбачено, що платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Поряд із загальним місячним строком для подання до контролюючого органу податкової інформації на його запит Податковим кодексом України також встановлено скорочений 10-ти денний строк для подання пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Підставою для подання такої інформації у скорочений строк є виявлення податковим органом фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Так, абзацом 2 пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 на виконання вимог підпункту 73.2 статті 73 Податкового кодексу України, у разі, коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

У свою чергу, податковий орган складає такий запит за наявності наступних підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1245 (далі - Порядок № 1245), у запиті зазначаються: (1) посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; (2) підстави для надіслання запиту; (3) опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Дослідивши запит відповідача від 14 квітня 2013 року № 969/10/22-03 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, судом встановлено, що відповідач посилається на підпункт 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 та пункт 73.3 Податкового кодексу України, як на правові норми для отримання інформації.

Згідно підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, органи державної податкової служби мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим кодексом.

Таким чином, право податкового органу на безоплатне отримання від платника податків інформації та її документального підтвердження може бути реалізовано виключно за наявності підстав та в порядку, що визначені Податковим кодексом України.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, позивач, отримавши запит Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 14 квітня 2013 року № 969/10/22-03 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, відмовився від надання на нього відповіді з підстав невідповідності вказаного запиту вимогам пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, про що у 10-денний термін з дня його отримання повідомив відповідача листом від 30 квітня 2013 року № 3.

Так, з аналізу даних, наведених у запиті відповідача від 14 квітня 2013 року № 969/10/22-03, вбачається, що податковим органом не наведено жодної з передбачених пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України підстав, які надають йому право витребовувати від позивача податкову інформацію стосовно його господарських взаємовідносин з ТОВ «БК»Палаццо» за весь період взаємовідносин.

Твердження податкового органу про складання вказаного запиту у зв`язку з встановленням фактів порушень ТОВ «СП»Моноліт-Конструкції» податкового законодавства, не знайшли свого документального відображення у запиті, оскільки жодної інформації про те які саме порушення податкового законодавства встановлено посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області відповідачем у цьому документі не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що використання позивачем наданого йому абзацом 5 пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України права не подавати інформацію та її документальне підтвердження на запит відповідача від 14 квітня 2013 року № 969/10/22-03, що сформований з порушенням вимог, передбачених цим Кодексом, є цілком обґрунтованим, у зв`язку з чим підстави для ініціювання податковим органом позапланової виїзної перевірки відсутні.

Оцінюючи дії податкового органу при прийнятті рішення про проведення позапланової документальної виїзної перевірки суд звертає увагу на наступне

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої обставини: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Зі змісту зазначеної правової норми слідує, що завданням документальної перевірки є встановлення, зокрема, достовірності та повноти нарахування податків та зборів. Достеменне встановлення вказаних обставин на підставі лише даних податкової звітності платника податку є неможливим, тому дослідженню під час документальної перевірки підлягають первинні документи бухгалтерського обліку. Зокрема визначено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 та пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту може бути підставою для проведення як виїзної так і невиїзної документальної перевірки.

У разі ж ненадання відповіді на запит податкового органу або якщо надані платником податку письмові пояснення та документи будуть визнані неповними чи недостатніми - виникають підстави для проведення виїзної документальної перевірки.

Дії податкового органу щодо направлення письмового запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, а також щодо проведення саме виїзної документальної перевірки у випадку ненадання відповіді на такий запит мають на меті отримання від платника податків документів первинного бухгалтерського обліку відносно операцій, достовірність відображення в податковій декларації даних по яких викликала сумнів у контролюючого органу.

Згідно підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статі 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з положеннями абзацу першого пункту 73.3. Податкового кодексу України, на який у даному випадку міститься посилання у запиті ДПІ, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з абзацом другим пункту 73.3. Податкового кодексу України такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (пункт 73.3. Податкового кодексу України).

Враховуючи, що відповідачем не підтверджено підстав для направлення запиту, доводи позивача, відносно не визначення у запиті правових підстав для надання інформації, підтверджуються наявними матеріалами у справі. Запит складений не у встановленому законом порядку та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Щодо вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року № 0000952201/747,суд звертає увагу на наступне.

Так, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Досліджуючи право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями із ТОВ «БК»Палаццо» , суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з акту перевірки, вказані відповідачем порушення податкового законодавства пов'язані з наданням ТОВ «БК»Палаццо» послуг підряду, згідно договору підряду від 2 квітня 2012 року № 02-СП/12 та від 22 червня 2012 року № 03-сп/12.

На виконання умов цих договорів було складено календарний графік на будівництво, об'єктні, локальні смети, відомості ресурсів. Оформлені акти прийому виконаних будівельних робот, податкові накладні. Розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтвердилось банківськими виписками, які додані до матеріалів справи.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача ТОВ «БК»Палаццо» перебував на податковому обліку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Згідно бази даних ДПІ, основним видом діяльності ТОВ «БК»Палаццо» є будівництво будівель.

При розгляді цієї справи суд, за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність укладених між позивачем та ТОВ «БК»Палаццо» угод.

Судом було досліджено механізм виконання умов договорів, який цілком узгоджується із наданими представником позивача первинними документами.

Посилання відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагента щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано суду доказів, на підтвердження факту, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «БК»Палаццо» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів, укладеного між позивачем та контрагентом - ТОВ «БК»Палаццо» у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Водночас, в матеріалах справи відсутні і докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «БК»Палаццо». При цьому суд зауважує, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, надання робіт (послуг), тобто між ТОВ «БК»Палаццо» та його контрагентами, не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ «БК»Палаццо».

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Моноліт-Конструкції" підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 72, 86, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 14 травня 2013 року № 267.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення перевірки на підставі наказу від 14 травня 2013 року № 267.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 10 червня 2013 року № 0000952201/747.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Моноліт-Конструкції" (код за ЄДРПОУ 33691237) сплачений судовий збір у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.