Рішення № 37509584, 24.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2014 р. Справа № 916/135/14

За позовом: малого приватного підприємства "АГРОПРОМРЕСУРСИ"

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 48 897,99 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: Кучерявий О.Л., довіреність від 02.01.2014р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, мале приватне підприємство "АГРОПРОМРЕСУРСИ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 48 897,99 грн., де 39 921,75 грн. - основний борг, 991,89 грн. - 3% річних, 7 984,35 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2014р. позовну заяву (вх.№95/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/135/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 21.02.2014р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 на розписці від 29.012014р., відзив на позов та витребувані документи суду не надав, в усному порядку заявлені позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

02 квітня 2012р. між малим приватним підприємством "АГРОПРОМРЕСУРСИ" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір №151 (поставки довгостроковий), згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що Продавець зобов'язується поставляти у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує на умовах і у порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Продавця Покупцю (далі - "накладні") та є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору поставка товару на склад Покупця здійснюється транспортом Продавця та за рахунок Продавця.

Із змісту п.3.1., Договору, вбачається, що поставка товару Продавцем здійснюється окремими партіями, у кількості, за цінами і у строк, визначений у замовленні на поставку Покупця, які узгоджуються з Продавцем.

Пунктами 4.1., 4.3. Договору передбачено, що ціна на товар вказується у накладних Продавця, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Продавцем товару, не пізніше 14 (чотирнадцять днів) календарних днів з моменту її передачі. Продавець має право відмовитися від наступної поставки товару Покупцю, якщо Покупець у встановлений строк повністю не розрахувався за попередні партії поставки товару.

У відповідності до п.п.4.5., 4.6. Договору у випадку несвоєчасного виконання Покупцем грошових зобов'язань за п.4.3. даного Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У випадку порушення Покупцем строків визначених в п.4.3. даного договору, більше ніж за 30 (тридцять) календарних днів, Покупець сплачує Продавцеві штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від несплаченої вартості переданого Покупцеві товару.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом року (дванадцять місяців)(п.6.1. Договору).

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 58 921,67 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №РН-000031199 від 19.09.2013р. на суму 21 385,80 грн., №РН-000032954 від 03.10.2013р. на суму 13 880,29 грн., №РН-000034648 від 17.10.2013р. на суму 9 684,90 грн., №РН-000036467 від 31.10.2013р. на суму 8 957,58 грн., №РН-000037396 від 07.11.2013р. на суму 5 013,10 грн., що підписані уповноваженим представником позивача та відповідачем та скріплені їх печатками.

Проте, відповідачем вартість отриманого товару оплачено лише частково в сумі 19 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №5 від 17.10.2013р. на суму 2 000,00 грн., №6 від 30.10.2013р. на суму 10 000,00 грн., №6 від 07.11.2013р. на суму 7 000,00 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 39 921,75 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №151 (поставки довгостроковий) в частині здійснення оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 58 921,67 грн. виконані лише частково в сумі 19 000,00 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі - 39 921,75 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 39 921,75 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені в розмірі 991,89 грн. та 7 984,35 грн. штрафу.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки21385.8004.10.2013 - 17.10.2013146.5000 %0.036 %*106.6433266.0918.10.2013 - 30.10.2013136.5000 %0.036 %*154.0323266.0931.10.2013 - 31.10.201316.5000 %0.036 %*8.2932950.9901.11.2013 - 07.11.201376.5000 %0.036 %*82.1525950.9908.11.2013 - 14.11.201376.5000 %0.036 %*64.7034908.5715.11.2013 - 21.11.201376.5000 %0.036 %*87.0339921.7522.11.2013 - 08.01.2014486.5000 %0.036 %*682.50

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 1 185,34 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача розмір пені за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару заявлено в меншому розмірі, в сумі 991,89 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 991,89 грн.

Досліджуючи розрахунок позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 20% штрафу в сумі 7 984,35 грн. суд зазначає наступне:

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок позивача 20% штрафу в сумі 7 984,35 грн. судом встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, його розрахунок здійснений позивачем належним чином.

Як вбачається зі змісту ст.83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

4) стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;

5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи те, що з пояснень представників сторін, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів, а також наявність часткової оплати суми боргу відповідачем та оскільки, на думку суду, штраф - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу, який слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити його у розмірі 3 992,18 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги малого приватного підприємства "АГРОПРОМРЕСУРСИ", у зв'язку з чим стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача підлягає сума основного боргу, встановлена судом в розмірі 39 921,75 грн. боргу, пеня в розмірі 991,89 грн., штраф в розмірі 3 992,18 грн.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов малого приватного підприємства "АГРОПРОМРЕСУРСИ" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65113, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь малого приватного підприємства "АГРОПРОМРЕСУРСИ" (20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Котовського, буд. 127 А, код ЄДРЮОФОП 22803389) 39 921 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн. 75 коп. - основного боргу, 991 (дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 89 коп. - пені, 3 992 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 18 коп. - штрафу, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України..

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.03.2014р.

Суддя Цісельський О.В.