Рішення № 37509351, 25.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25451/13 25.02.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування "

до Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК"

про стягнення 1 303, 22 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Ігнатенко Н. В. (дов. № 3357/18 від 23.12.2013 року)

Від відповідача Ружицький І. Г. (дов. № 305 від 01.09.2013 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.02.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Вих. № АГ від 26.12.2013 року до Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 1 303, 22 грн. в порядку регресу, також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2013 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/25451/13, розгляд справи призначено на 25.02.2014 року.

18.02.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву.

В судове засідання 25.02.2014 року представники сторін з'явились, надали суду усні пояснення по суті справи в яких позивач підтримав позовні вимоги, відповідач просить провадження у справі в частині стягнення 510, 00 грн. припинити, в іншій частині позову відмовити.

Позовні вимоги ґрунтуються на встановленому факті - дорожньо - транспортної пригоди, що сталась 18.07.2011 р. у м. Києві по вул. Харківське шосе за участю двох транспортних засобів один з яких (КАМЛЗ, державний № АА 4160СХ) є винуватцем і на той час перебував у володінні відповідача, а другий - автомобіль потерпілого (ОреІ Азіга, державний № ВВ 4458), та вмотивовані положеннями ст. ст. 11, 525, 526, 530, 993, 1187, 1172, 1191, 1192, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування".

Відповідач проти позову заперечує, з тих підстав, що стосовно стягнення франшизи в розмірі 510, 00 грн. спору між сторонами не існує, з огляду на її погашення, на підтвердження чого надані відповідні докази, та необґрунтованості вимог позивача стосовно стягнення з відповідача 793, 22 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2011 р. між позивачем та Голодновою Вікторією Павлівною (надалі за текстом - потерпілий) було укладено договір страхування наземного транспорту № 3553388/05 АВ, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - легковим автомобілем «Opel Astra», державний реєстраційний номер ВВ 4458 ВВ (надалі -- автомобіль потерпілого).

18 липня 2011 р. о 11-20 год. в м. Київ, по вул. Харківське Шосе сталася дорожньо- транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю двох транспортних засобів: 1) «Камаз», номерний знак АА 4160 СХ, який знаходився у володінні ПАТ «Дарницький завод ЗБК» та під керуванням Белкіна Олександра Володимировича (надалі - винуватець), 2) автомобіль потерпілого.

Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження, відповідно до довідки ДАІ, виданої УДАІ ГУ МВС України в м. Києві.

Особа, яка керувала автомобілем «Камаз», номерний знак АА 4160 СХ, була визнана винним у скоєнні адміністративного правопорушення під час ДТП Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.08.2011 року справа № 3-6180/11.

Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Вартість відіювлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП встановлено в Рахунку-фактурі № 0000091361 від 11.08.2011 року складала 14 205, 08 (чотирнадцять тисяч двісті п'ять) грн. 08 коп.

Позивач нарахував відповідно до страхового акту № 2011/U/МОD02024/UIA8028 від 16.08.2011 року та виплатив потерпілому суму страхового відшкодування в розмірі - 13 734, 23 (тринадцять тисяч сімсот тридцять чотири) гри. 00 коп., що підтверджується доданими до позовної заяви документами.

Згідно звіту № 725 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу складеного 01.08.2011 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Opel Astra», державний реєстраційний номер ВВ 4458 ВВ в результаті його пошкодження в ДТП складає 12 941, 01 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована AT «Українська страхова група» за полісом № ВК/7694967. Позивач звертався до зазначеної страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування за Полісом цивільно-правової відповідальності з регресною заявою, на що AT «Українська страхова група» було виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 12 431, 01 грн.

05.03.2013 року відповідачу позивачем було направлено лист № 1081 АГ з вимогою в порядку регресу сплатити заборгованість в сумі 793, 22 грн. та несплаченої франшизи у розмірі 510, 00 грн.

Відповідач 14.02.2014 року сплатив позивачу суму несплаченої франшизи в розмірі 510, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 510, 00 грн. франшизи підлягає припиненню на підставі п. 1 -1 ст. 80 ГПК України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 793, 22 грн. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що позивачу AT «Українська страхова група», страховиком відповідача було виплачено страхове відшкодування в розмірі 12 431, 01 грн. за фактом ДТП, в результаті якого потерпілому було нанесено шкоду. При цьому, вказана сума виплати була розрахована та виплачена страховиком відповідача у відповідності до вимог п. 12.1. ст. 12 та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме виплачена оцінена шкода за мінусом франшизи передбаченої полісом № ВЕ/7694967 (12 941, 01 - 510, 00 = 12 431, 01).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що в результаті здійснення оцінки вартості матеріального збитку власнику автомобіля «Opel Astra», державний реєстраційний номер ВВ 4458 ВВ в результаті його пошкодження в ДТП, яка була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертно-асистуюча компанія», оцінювачі дійшли висновку, що збиток, завданий потерпілому в ДТП складає 12 941, 01 грн. Зазначена оцінка збитку була здійснена позивачем самостійно на підставі договору. Оцінювачі Шевчук А. В. та Нестеренко В. І., що здійснили оцінку мають вищу технічну освіту та кваліфікацію експертів - авто товарознавців.

Розрахунок страхового відшкодування на підставі якого позивач виплатив потерпілому страхове відшкодування був здійснений працівниками позивача, виходячи із вартості відновлювального ремонту автомобіля потерпілого зазначеного в рахунку - фактурі № 0000091361 від 11.08.2011 року Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»/ Філія «Автоцентр на Столичному» за мінусом франшизи передбаченої договором страхування наземного транспорту № 3553388/05 АВ.

Отже, як вже зазначалося вище, розмір матеріального збитку потерпілого встановлений за результатами його оцінки кваліфікованими спеціалістами, які мають знання у відповідній галузі складає 12 941, 01 грн., позивач потерпілому виплатив суму в розмірі 13 734, 23 грн. страхового відшкодування, страхова виплата страховика відповідача, виплачена позивачу за фактом ДТП склала 12 431, 01 грн.

За приписами ст. 1194 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. За переконанням суду, яке ґрунтується на ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" фактичний розмір шкоди визначається на підставі його оцінки суб'єктом оціночної діяльності, і в даному випадку становить - 12 941, 01 грн., відповідно за приписами ст. 1194 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 510, 00 грн. (12 941, 01 грн. - 12 431, 01 грн.).

Як встановлено судом, розмір франшизи передбачений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/7694967, був відшкодований відповідачем позивачу 14.02.2014 року, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно в частині стягнення з відповідача на користь позивача 510, 00 грн. франшизи за полісом № ВЕ/7694967 в порядку регресу на момент винесення рішення по справі між сторонами відсутній предмет позовних вимог.

Відповідно до п. 1-1) ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 793, 22 грн. (1 303, 22 - 510, 00) задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на нормах закону та не доведені матеріалами справи, а провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 510, 00 грн. в порядку регресу підлягає припиненню у відповідності до п. 1-1) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 80 ГПК України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, з судового збору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, відповідно до п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 передбачено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Враховуючи, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, що кошти в розмірі 510, 00 грн. сплачені відповідачем після порушення провадження у справі та одночасно приймаючи до уваги, що в частині заявлених позовних вимог відмовлено, суд дійшов висновку про покладення витрат на оплату судового збору на сторін пропорційно.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 510 (п'ятсот десяти) грн. припинити.

2. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК» (02093. м. Київ, вул. Бориспільська, 11; код ЄДРПОУ 01373298; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Братська, буд. 14; код ЄДРПОУ 20474912) 673 (шістсот сімдесят три) грн. 30 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко