Ухвала суду № 37508930, 05.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2014 р. м. Київ К/800/32033/13

К/800/35031/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Зайця В.С., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом прокурора Залізничного району міста Сімферополя Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Севастопольської митниці Державної митної служби України до ОСОБА_1 про стягнення складського збору, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами прокурора Залізничного району міста Сімферополя Автономної Республіки Крим та Севастопольської митниці Державної митної служби України на постанову Залізничного районного суду міста Сімферополя від 27 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

У липні 2009 року прокурор Залізничного району міста Сімферополя Автономної Республіки Крим звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Севастопольської митниці Державної митної служби України до ОСОБА_1 про стягнення складського збору.

Вимоги обґрунтовував тим, що протоколом Севастопольської митниці про порушення митних правил № 0155/123000000/05 від 1 серпня 2005 року було затримано належну ОСОБА_1 тканину у кількості 9782 кг вартістю 812506,00 гривень, яку до вирішення питання щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності поміщено на митний склад.

Посилаючись на приписи статей 384, 385 Митного кодексу України зазначає на те, що відповідач, як особа, стосовно якої складено протокол про порушення митних правил, зобов`язаний відшкодувати витрати за зберігання товару на митному складі

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Севастопольської митниці обов`язкові платежі, а саме: складський збір за зберігання тканини у кількості 9782 кг на складі митниці за період з 1 серпня 2005 року по 11 січня 2007 року у сумі 13634151,16 гривень.

Постановою Залізничного районного суду міста Сімферополя від 27 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з цими рішеннями, у своїх касаційних скаргах Севастопольська митниця та прокурор Залізничного району міста Сімферополя Автономної Республіки Крим зазначають на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просять скасувати їх судові рішення та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

У своїх запереченнях ОСОБА_1 зазначає на необґрунтованість касаційної скарги Севастопольської митниці, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Обидві касаційні скарги сторін підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 9 серпня 2005 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за порушення статті 340 Митного кодексу України за недекларування по встановленій формі точних відомостей про кількість тканини бавовняної, що переміщувалась через митний кордон України, у вигляді штрафу у розмірі 5000 гривень без конфіскації об'єкту правопорушення. Зазначений штраф відповідач сплатив у повному розмірі.

В ході здійснення митного оформлення вантажу - тканини ворсової у кількості 9782 кг, яка належала ОСОБА_1, з метою однозначної класифікації товару Севастопольською митницею у відповідності до вимог статті 73 Митного кодексу України та на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1862 «Про затвердження Порядку взяття (надання) проб та зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками» був ініційований відбір проб та зразків вказаного товару з подальшим направленням до Кримської служби експертного забезпечення митних органів для проведення лабораторних досліджень.

Згідно висновків експерта Кримської служби експертного забезпечення митних органів від 16 серпня 2006 року №20-388 надані для дослідження зразки товару є: полотно трикотажне бавовняне фарбоване (код УКТЗЕД 6002923000), полотно трикотажне бавовняне набивне (код УКТЗЕД 6002929000) та полотно трикотажне бавовняне ворсове (код УКТЗЕД 6001919000).

В той же час у ВМД №123000002/6/100656 від 26 липня 2005 року був заявлений код товару - 6002923000.

З урахуванням висновку експерта, невідповідності коду по УКТЗЕД та опису товару, наданому до митного оформлення, посадовими особами Севастопольської митниці було підготовлено класифікаційне рішення №КТ-123-013-06 від 12 вересня 2006 року по визначенню коду товарів відповідно з УКТЗЕД.

За даними висновку експертизи, задекларована відповідачем тканина повинна класифікуватися відповідно УКТЗЕД про трьом різним кодам, у зв'язку з чим посадовими особами Севастопольської митниці двічі виписувалася картка відмови в митному оформленні за № 123000002/6/00010 від 13 вересня 2006 року та № 123000002/6/101121 від 22 листопада 2006 року у зв'язку з невідповідністю коду по УКТЗЕД та опису товару, наданому до митного оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 серпня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Севастопольської митниці щодо митного декларування вантажу, однак у митному оформлені товарів було відмовлено з вищевикладених підстав та зазначено, що заявлена митна вартість вантажу не відповідає фактичній.

Не погодившись з даною відмовою відповідач оскаржив її до суду.

Постановою місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 6 жовтня 2005 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2006 року, визнано протиправною відмову старшого інспектора пасажирського відділу № 1 Севастопольської митниці Цобкалова М.П. у митному оформлені вантажу тканини бавовняної в кількості 9782 кг, що належить ОСОБА_1; зобов'язано Севастопольську митницю здійснити митне оформлення цього вантажу тканини. Проте вказане рішення Севастопольською митницею не виконано.

В подальшому двічі, 13 вересня 2006 року та 22 листопада 2006 року, Севастопольською митницею знову відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті ВМД товару - тканини у зв'язку з невідповідністю заявлених у декларації кодів товарів кодам УКТЗЕД.

ОСОБА_1 оскаржив такі дії митниці до суду і постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року зазначені дії Севастопольської митниці Державної митної служби України визнано неправомірними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2012 року постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року скасовано та залишено в силі постанову Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 липня 2008 року, якою в задоволенні позову було відмовлено.

Згідно до видатної накладної № 15229 від 12 січня 2007 року вартість тканини, що перебувала на зберіганні в Севастопольській митниці складала 812506,00 гривень.

В той же час згідно остаточного розрахунку сторін, вартість складського збору за зберігання товару складає за даними позивача 12794366,90 гривень.

Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, спір виник у зв'язку з тим, що митні органи чотири рази (26 липня 2005 року, 16 серпня 2005 року, 13 вересня 2006 року та 22 листопада 2006 року) відмовляли відповідачу в митному оформленні товару з різних підстав і за цей період було нараховано складський збір, що перевищує вартість тканини в 15 разів.

За встановленими частиною третьою статті 320 та статті 404 Митного кодексу України правилами притягнення особи до відповідальності за порушення митних правил не звільняє його від обов'язку сплати мита та інших податків й зборів. Особа, яка вчинила порушення митних правил, не дивлячись на стягнення штрафу, зобов'язана сплатити податки і збори, встановлені законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) до України, митного оформлювання та оподаткування особистих речей товарів і транспортних засобів, які ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» оподаткування товарів здійснюється за умови оформлення вантажної митної декларації та митного оформлення в порядку, передбаченому для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні ними імпортних операцій.

Частиною другою статті 88 Митного кодексу України встановлено, що декларант-особа, якій належить товар, зобов'язана провести декларування товарів та сплатити податки і збори.

Статтями 75, 76, 85-87 Митного кодексу України, статтями 4, 8, 16 Закону України «Про єдиний митний тариф», статтями 2 та 6 Закону України «Про податок на додану вартість» сплата мита, ПДВ, митних зборів та складських зборів за знаходження товарів під митним контролем та їх оформлення, є обов'язковою при ввезені товарів на митну територію України. Товари, які ввозяться на митну територію України, підлягають оподаткуванню митним збором по встановленій ставці. Ставка мита на полотно трикотажне ворсове згідно УКТ ЗЕД складає 0,5 доларів США за кг, на полотно трикотажне фарбоване - 20% від митної вартості.

Відповідно до статей 85, 87 Митного кодексу України на складах митниці можуть зберігатися товари, які переміщуються через митний кордон України до митного оформлення, ввозяться громадянами і підлягають оподаткуванню податками й зборами, якщо вони не сплачені, а також вилучені відповідно до статті 377 Митного кодексу України, як об'єкти порушення митних правил.

Виходячи зі змісту 385 Митного кодексу України витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою щодо якої винесено постанову про накладення стягнення.

В той же час, відповідно до частини другої цієї статті посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, зобов'язана зібрати та додати до справи документи про понесені на провадження справи витрати.

Суми витрат, що підлягають відшкодуванню, зазначаються у постанові митного органу або суду по справі про порушення митних правил.

Як вбачається з матеріалів справи, питання щодо оплати вартості зберігання товару під час розгляду протоколу про порушення митних правил щодо ОСОБА_1, не вирішувалось, позивачем не заявлялось відповідне клопотання.

З урахуванням фактичних обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачем своєчасно приймались всі дії, спрямовані на прискорення митного оформлення товару та його отримання зі складу митниці.

Крім того, відповідно до п.п. 7.3.4 чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією, затвердженого наказом Державної митної служби України від 23 червня 1998 року за № 363 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 1998 року за №443/2883, визначено, що при нарахуванні зборів за перебування під митним контролем до строку перебування під митним контролем не включається період проведення митними установами експертизи з установлення класифікаційного коду товару згідно з ТН ЗЕД та митної вартості.

З наведеного суд першої інстанції зробив вірний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки період, коли товар не оформлявся у митному відношенні і знаходився на складі митниці внаслідок дій посадових осіб митниці, не повинен враховуватись при обчисленні розміру митного збору за зберігання товару на складі митниці.

Севастопольський апеляційний адміністративний суд, який переглянув постанову суду першої інстанції, прийшов до аналогічних висновків і обґрунтовано залишив її без змін.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційні скарги прокурора Залізничного району міста Сімферополя Автономної Республіки Крим та Севастопольської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

Постанову Залізничного районного суду міста Сімферополя від 27 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис) М.І. Смокович

Судді (підписи)

З оригіналом згідно

В.о. помічника судді М.А. Оксаковська