Ухвала суду № 37508786, 17.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/800/51606/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року

у справі № 820/3229/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі № 820/3229/13-а в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби від 16.04.2013 року № 794 №794 «Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія».

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу та клопотання про розгляд справи за участю представників сторін не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті відповідно до вимог статті 222 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі пп. 20.1.6, пп. 20.1.23. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України на адресу позивача направлялися запити для надання пояснень та їх документального підтвердження взаємовідносин ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія» та ПП «Баварія-Ф», ТОВ «Металург-2010», ПП «Райком», ПП «Рест-Профі», ТОВ «Івітек ТТК», ПФ «Агроіндустрія».

Позивачем до податкового органу листами надано відповіді на відповідні запити, згідно яких позивач вважає запити такими, що містять ознаки незаконного втручання у господарську діяльність ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія» з боку контролюючого органу, оскільки їх складено з порушенням вимог Податкового кодексу України, вони не містять конкретних фактів та доказів, які свідчать про порушення податкового законодавства, не вказано законних підстав для надсилання запитів, а тому позивач вказує, що звільняється від обов'язку надавати відповіді на такі запити.

На підставі пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем прийнято наказ від 16.04.2013 року № 794 «Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за наслідками невиконання позивачем запитів податкового органу, спірний наказ про проведення документальної виїзної позапланової перевірки прийнятий відповідачем правомірно.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо неправомірності спірного наказу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із пп. 20.1.8. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Положеннями п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Інформація на запит органу державної податкової служби надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Підпункт 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України містить перелік обставин, за яких здійснюється документальної позапланової виїзна перевірка.

Підпунктом 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4. ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судом першої інстанції встановлено, що запити податкового органу направлені позивачу щодо надання пояснень та їх документального підтвердження відповідають вимогам п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України, оскільки містять посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації, підстави для надіслання запиту, опис інформації, яка запитується та перелік документів, що її підтверджують.

Оскільки відповіді по встановленим питанням у запитах та даних податкового, бухгалтерського обліку, інформації та її документального підтвердження позивачем не надано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірного прийняття відповідачем спірного наказу на підставі пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що запити податкового органу не містять конкретних фактів про порушення законодавства, не зазначено від кого надійшла така інформація і які саме докази свідчать про порушення податкового законодавства є необґрунтованим виходячи з наступного.

Запит податкового органу не повинен містити конкретні факти про порушення податкового законодавства, оскільки пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Матеріалами справи підтверджується виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, а саме: Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Баварія-Ф» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків», Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Металург-2010» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків», Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Івітек ТТК» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку», Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПФ «Агроіндустрія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків», Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Райком» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку», Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Рест-профі» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку».

Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу, що положеннями Податкового кодексу України не передбачено, що у запиті податкового органу повинно бути зазначено від кого така інформація надійшла.

Докази, які свідчать про порушення податкового законодавства, можуть бути виявлені податковим органом тільки при проведенні документальної перевірки, та не можуть бути вказані в запитах податкового органу, як на це посилається суд апеляційної інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо неправомірного прийняття податковим органом наказу від 16.04.2013 року № 794 «Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія».

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про задоволення позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі № 820/3229/13-а скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі № 820/3229/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Ю.І. Цвіркун

Судді Л.В. Ланченко

Н.Г. Пилипчук