Рішення № 37508573, 05.03.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

05 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Мазурик О.Ф.,Росік Т.В.

при секретарі: Мурга М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.11.2013 року у задово-ленні даного позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» ( далі ПАТ «КБ «Приватбанк») вважаючи, що зазначене рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, в поданій представником апеляційній скарзі просило його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те‚ що суд помилково застосував до спірних правовідносин позовну давність, невірно застосував положення ч.4 ст. 267 ЦК України, оскільки відповідачем не заявлялось до суду клопотання про застосування позовної давності. Посилаючись на положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд не звернув уваги, що вказана норма закону не має посилання на застосування судами позовної давності без заяви сторони у спорі.

В судовому засіданні представник ПАТ «КБ «Приватбанк» апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.

Відповідач повторно до суду не з'явився,повідомлений належним чином про що свідчить зворотне поштове повідомлення долучене до справи.

Виходячи з положень ч.2 ст.305 ЦПК України його неявка не перешкоджає судовому розгляду.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині з врахуванням положень ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом 12.10.2006 р. між ЗАТ комерційний банк "ПриватБанк" правонаступником якого є ПАТ «КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №k3hОRX23378180, згідно якого відповідач отримав від позивача кредит в розмірі 1978 грн. 90 коп. на строк 12 місяців, а саме до 12.10.2007 р., зі сплатою 25 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та зобов'язався повернути кредит і плату за користування ним, а також комісію, щомісячно здійснюючи платежі.

Відповідач погодився з тим , що подана ним 12.11.2006 року Заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає кредитний договір між ним і банком і посвідчив таке своїм власноручно вчиненим підписом у Заяві.

Отримавши від позивача грошові кошти за вказаним договором, відповідач умови договору не виконував належним чином, порушив графік повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості по кредитному договору, яка станом на 30.04.2013 р. визначена позивачем у розмірі 48308 грн. 73 коп. та складається з заборгованості за тілом кредиту - 1827, 80 грн., заборгованості за відсотками -15773, 60 грн., заборгованості за комісією за користування кредитом -435, 38 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 27495, 34 грн., штрафу (фіксованої частини) - 500 грн., штрафу (процентна складова)- 2276, 61 грн. (а.с.3-5, 8-11).

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що хоча і встановлено порушення зобов'язання по кредитному договору з боку відповідача, проте позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки кредитний договір, укладений між сторонами, за своєю природою є споживчим й позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту підлягає застосуванню незалежно від заяви сторони у спорі..

Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи, що є відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Оскільки відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання по щомісячному погашенню кредиту та сплати процентів за користування ним,колегія суддів вважає обґрунтованими та законними позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, відсоткам за користування кредитом, комісії, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та штрафу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандірт) сторонами встановлений термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів тривалістю 5 років.

Оскільки кінцевий строк виконання зобов'язання за укладеним сторонами договором визначений до 12.10.2007 року, строк позовної давності сплив 12.10.2012 року

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові ( ч.4 ст.267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності,порушене право підлягає захисту ( ч.5 ст.267 ЦК України).

Пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 22 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 у справі № 6-126цс13 та відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для всіх судів України.

В даному конкретному випадку під час розгляду справи у районному суді заява про застосування позовної давності відповідачем не подавалася.

За таких обставин висновок суду про відмову у задоволенні позову за спливом позовної давності є помилковим.

Разом із цим з поданого позивачем розрахунку убачається, що сума пені значно перевищує розмір самого боргу по кредиту.

Матеріалами справи встановлено,що порушення умов кредитного договору відбулося ще у листопаді 2006 року, коли відповідач не здійснив черговий платіж на погашення кредиту .

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК Українизобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Колегією суддів встановлено, що незважаючи на порушення відповідачем умов договору щодо здійснення погашення заборгованості за кредитом у 2006 році, позивач звернувся до суду з позовом лише у червні 2013 року.

Таке затягування звернення до суду з позовом, надало позивачу право заявляти вимогу про стягнення пені в розмірі 27495, 34 грн., в той час, коли заборгованість за тілом кредиту становить 1827, 80 грн.

Конституційний Суд України, у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК Українисуд має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

Оскільки матеріали справи не місять доказів тому, що позивач вживав заходів щодо зменшення розміру неустойки та виходячи з принципів розумності та справедливості, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені до 2495 грн. 34 коп.

Саме зазначений розмір пені колегія суддів вважає таким, що відповідає загальними засадам цивільного судочинства.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 308 грн.73 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 1827, 80 грн., заборгованості по відсотках -15773, 60 грн., заборгованості по комісії -435, 38 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 2495.34 грн., штрафу (фіксованої частини) - 500 грн., штрафу (процентна складова)- 2276, 61 грн.

Виходячи з положень ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить також стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 233 грн. 09 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314,316,317ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту : Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, працюючого у ТОВ «ПП Кучеренко» на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299 у погашення заборгованості за кредитом 23 308 ( Двадцять три тисячі триста вісім) грн.73 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, працюючого у ТОВ «ПП Кучеренко» на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 64993919400001, МФО 305299 витрати по сплаті судового збору у розмірі 233 грн. 09 коп.

В задоволенні позову в інший частині відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 759/8592/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 2431 /2014

Головуючий у суді першої інстанції: Морозов М.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.