Постанова № 37507134, 27.02.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 лютого 2014 р. Справа № 802/205/14-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (надалі - позивач) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг зі сплати єдиного податку в сумі 4 469 грн. 45 коп.

Ухвалою суду від 28.01.2014р. відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду. Згідно з ухвалою суду від 19.02.2014р. дану адміністративну справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій просив розгляд даної справи провести в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив, копію ухвали суду від 19.02.2014р. не отримано, адже на адресу суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає".

Положення ч.11 ст. 35 КАС України визначають, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Частиною 4 статті 122 КАС України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведенні норми, заяву представника позивача, а також факт повторної неявки відповідача, суд вважає за можливе, провести розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим, фіксування судового засідання, згідно з ст. 41 КАС України, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 28.05.2002р. зареєстрований за ідентифікаційним номером НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1

Судом встановлено, що відповідач обрав спрощену систему оподаткування, подавши 15.02.2012р. відповідну заяву, на підставі чого у відповідності до корінця свідоцтва серії НОМЕР_2 є платником єдиного внеску другої групи (а.с. 7-8).

Як свідчать матеріали справи, зокрема, довідка про суми заборгованості перед бюджетом від 20.01.2014р. № 247, облікова картка платника станом на 31.12.2012р. та розрахунок суми заборгованості, за відповідачем, у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо сплати єдиного внеску, рахується заборгованість в сумі 4 469 грн. 45 коп. (а.с. 9-11).

Згідно з п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку.

Положення ч. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України встановлюють, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно з п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої - четвертої груп є календарний квартал.

За приписами п.п. 295.1, 295.2, 295.4 ст. 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності. Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

Статтею 300 ПК України встановлено, що платники єдиного податку несуть відповідальність згідно цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку.

З аналізу вказаних норм слідує, що платники єдиного податку зобов'язанні своєчасно сплачувати єдиний податок, але не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Як свідчать матеріали справи, податковий органом вживав заходи щодо стягнення з відповідача заборгованості, адже 01.12.2012р. винесено вимогу №4, якою визначено суму узгодженого грошового зобов'язання в розмірі 1 502 грн. 05 коп. Вказана вимога відповідачем не отримана, оскільки на адресу податкового органу повернувся конверт з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 12).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, судом враховано, що грошове зобов'язання платника податків, згідно з п. 14.1.39. ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, що передбачає п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення податкового боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, та враховуючи те, що на час розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів погашення заборгованості перед бюджетом по сплаті єдиного внеску, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в рахунок погашення податкового боргу кошти в сумі 4 469 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят дев'ять гривень) 45 коп. (сорок п'ять копійок) до місцевого бюджету.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна