Ухвала суду № 37507047, 28.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2014 рокусправа № 804/7667/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року за позовом ТОВ "Проско Ресурси" до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 року № 0001731501, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та від 23.05.2013 року № 0001741502, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 23.05.2013 року № 0001731501 та № 0001741502.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з реорганізацією відповідача судом апеляційної інстанції було допущено процесуальне правонаступництво ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління у Дніпропетровській області Міндоходів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Проско Ресурси" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26.04.2013 року № 2495/22-2/35202094.

На підставі акту від 26.04.2013 року № 2495/22-2/35202094 податковим органом було прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001731501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем в сумі 6 796 077,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 223 650,00 грн.; та № 0001741502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 4 292 496,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2 146 248,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено безтоварність операції з поставки ТОВ "Матадор", ТОВ "Ривс" і ПП "Полтава-Проект-Монтаж" до ТОВ "Проско Ресурси" товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт, не доведено, що вчинені правочини є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Так, в акті перевірки податковим органом було встановлено наступні порушення: п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 6 796 077 грн.; п.п. 198.1, п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 4 292 496 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Матадор" на підставі договорів купівлі-продажу № 556, № 602, № 658, № 740, предметом яких було поставка ТОВ "Матадор" товарно-матеріальних цінностей згідно специфікації. Товари були поставлені покупцю згідно відповідних накладних та товарно-транспортних накладних. За поставлені товари покупцем було проведено розрахунки у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а також у вексельній формі.

На підставі договорів купівлі-продажу № 458 від 27.10.2011 року, № 445 від 01.10.2011 року, № 602 від 29.11.2011 року ТОВ "Ривс" виконало на замовлення позивача ремонтні роботи та поставило товарно-матеріальні цінності, що підтверджується накладними та податковими накладними, актами виконаних робіт. Розрахунки між позивачем та ТОВ "Ривс" проводились у вексельній та безготівковій формі.

Також позивачем було укладено ряд договорів з ПП "Полтава-Проект-Монтаж".

Договір підряду № 108 від 03.12.2012 року, згідно з яким ПП "Полтава-Проект-Монтаж" (підрядник) виконало на замовлення позивача монтаж пресс-фільтрів ЛФА-1250, що підтверджується накладними та податковими накладними, актами виконаних робіт. Розрахунки між позивачем та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" проводились у безготівковій формі.

Згідно договору № 118 від 10.12.2012 року укладеного між позивачем (покупець) та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" (продавець) останній поставив класифікатор спіральний 1 КСП-20 і виконав монтажні роботи, що підтверджується накладними та податковими накладними, актом виконаних робіт. Розрахунки між позивачем та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" проводились у вексельній та безготівковій формі.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що всі первинні документи за вказаними господарськими операціями були надані податковому органу під час перевірки та будь-яких недоліків (дефектності) щодо їх оформлення в ході перевірки не встановлено, тому висновок суду першої інстанції про правомірність включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та віднесення сум по придбанню товарів та послуг до валових витрат є обґрунтованим.

Висновок податкового органу про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтується на нікчемності укладених позивачем угод з ТОВ "Матадор" і ТОВ "Ривс". Такий висновок зроблено відповідачем на підставі акту № 7200/224/31820299 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Матадор" та акту № 7211/224/34914473 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Ривс".

В той же час висновки податкових органів, щодо нереальності угод контрагентів позивача по ланцюгу поставки ґрунтуються лише на актах щодо неможливості провести зустрічні звірки так і на поясненнях посадових осіб підприємств, що входять до ланцюгу поставки про непричетність до діяльності підприємства. Проте такі висновки мають характер припущення та не підтверджені належними доказами.

Доводи податкового органу стосовно заповнення не всіх реквізитів товарно-транспортних накладних є безпідставними з огляду на те, що позивач не є учасником перевезення, а відповідно не несе відповідальність за повноту заповнення товарно-транспортних накладних.

Доводи апеляційної скарги про правомірність висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, між позивачем та ТОВ "Матадор", ТОВ "Ривс" і ПП "Полтава-Проект-Монтаж" є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України, в редакції від 02.12.2010 року, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не зазначив які ж обставини свідчать про наявність такого умислу як з боку позивача, так і з боку ТОВ "Матадор", ТОВ "Ривс" і ПП "Полтава-Проект-Монтаж" при укладанні угод.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління у Дніпропетровській області Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 11.02.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко