Постанова № 37506873, 14.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. справа № 2а-10279/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Нагорної Л.М. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції

у Шевченківському районі міста Запоріжжя

Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 25 січня 2011 року

у справі № 2а-10279/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія»,

вул. Іванова, 105, м. Запоріжжя, 69068;

до відповідача Державної податкової інспекції

у Шевченківському районі міста Запоріжжя

Головного управління Міндоходів у Запорізькій області,

вул. Брюллова, 4, м. Запоріжжя, 69068;

за участю Прокуратури Запорізької області,

вул. Матросова, 29, м. Запоріжжя, 69057;

про скасування акта, -

встановили: Товариством з обмеженою відповідальністю «Полонія» подано позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000982302/0.

Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Лазаренко М.С.) своєю постановою від 25 січня 2011 року позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Відповідач, вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що в ході зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника не встановлено джерела походження нафтопродуктів.

Контрагенти-постачальники зареєстровані за місцем масової реєстрації та за місцезнаходженням відсутні.

Була також встановлена відсутність у безпосередніх постачальників власного виробництва, технічного та трудового забезпечення, документів на зберігання та транспортування ТМЦ, придбаних Позивачем.

Отже, з огляду на обставини справи у їх сукупності, угоди не містять в собі ділової мети, документообіг мав місце не для оформлення результатів реальних господарських операцій, а задля штучного документального забезпечення бухгалтерського, та, як наслідок, податкового обліку.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полонія», Позивач, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: в період з 06 вересня по 05 листопада 2010 року уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія», код за ЄДРПОУ 22143875, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.

За результатами перевірки складений Акт від 08.11.2010р. № 138/23-2/22143875.

В Акті перевірки вчинено записи про порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 43.078.286,00 грн.

Так, протягом перевіреного періоду Товариство з обмеженою відповідальністю «Полонія», Позивач, мав взаємовідносини з рядом контрагентів, які одночасно виступали як постачальниками, так і покупцями нафтопродуктів, рівноцінними за якісними показниками та одного призначення - ТОВ «Торгівельна Компанія «Ольвія», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ЗНТК», ПП «Сталь Трейд ХХІ», ТОВ «ТЦ Октавія».

Вартість придбаних товарів віднесена до складу валових витрат.

В той же час, контрагенти-постачальники зареєстровані за місцем масової реєстрації вулиця Червоногвардійська, 40 в місті Запоріжжя та за місцезнаходженням відсутні.

Встановлена відсутність власного виробництва, технічного та трудового забезпечення, як і документального підтвердження виконання укладених правочинів, документів на зберігання та транспортування ТМЦ, придбаних Позивачем.

Отже, за позицією фахівців контролюючого органу, угоди не містять в собі ділової мети, документообіг мав місце не для оформлення результатів реальних господарських операцій, а задля штучного документального забезпечення бухгалтерського, та, як наслідок, податкового обігу після придбання товару невстановленого походження.

На підставі Акту перевірки, керівником контролюючого органу 23 листопада 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000982302/0.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), Товариству з обмеженою відповідальністю «Полонія» визначено суму податкового зобов'язання за платежем 3011021000 - податок на прибуток, у розмірі 10.769.572,00 грн. за основним платежем та 10.769.572,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Скасування податкового повідомлення-рішення № 0000982302/0 було предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представника Відповідача та Прокурора, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія», з чим погодився суд першої інстанції, Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат.

Водночас, загальне визначення терміна «документ» - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання i поширення інформації шляхом фіксації її на папері або на іншому носієві.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV господарська операція, це, перш за все, дія або подія <…> Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

А бухгалтерський, як наслідок і податковий облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації.

За оцінкою колегії, визначальною все ж має бути подія, підтверджена документально.

На відміну від письмових договорів розрахункові та платіжні документи оформляють результати та процес виконання цих угод однією чи обома сторонами.

Отже, відповідні норми Цивільного та Господарського кодексів, у яких йдеться про визнання недійсними правочинів (договорів), до подібних документів не можуть застосовуватися.

Проте, у судових справах бухгалтерські документи також є письмовими доказами, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, такі принципи фінансової звітності як послідовність та безперервність слід розуміти дещо ширше - як документальне забезпечення (підтвердження) від виробника продукції до кінцевого споживача.

В іншому випадку вихолощується сутність документальних перевірок заявлених в деклараціях даних, відповідальності за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Отож, суд зобов'язаний при вирішенні справи з'ясувати всі обставини справи і оцінити їх в сукупності. Як то: чи мала місце господарська операція, чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин. Не виключено, чи припустилися порушень податкового законодавства контрагенти позивача, до виробника, та чи могло бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Фахівцями держподаткінспекції достеменно встановлена відсутність у безпосередніх постачальників власного виробництва, технічного та трудового забезпечення, документального підтвердження виконання укладених правочинів.

Відповідно, не є доведеним здійснення господарських операцій з контрагентами, перелік яких наведений вище. Недоведеність здійснення господарської операції надає бухгалтерським документам на їх підтвердження статусу уявних i позбавляє покупця права на валові витрати.

Крім того, відповідно до вимог абзацу четвертого підпункту 5.3.9 Закону (334/94-ВР) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, вимоги якої є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства), до числа яких відноситься Позивач, приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Форма N 1-ТТН (нафтопродукт) є Додатком 3 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Зазначені документи у Позивача відсутні.

Доводи суду першої інстанції про наявність документів складського обліку висновків фахівців контролюючого органу про документообіг задля штучного документального забезпечення бухгалтерського, та, як наслідок, податкового обліку, не спростовують.

Висновки суду першої інстанції про вилучення ТТН в ході обшуку документально не підтверджуються. Крім того, Позивач мав можливість на отримання копій вилучених документів у слідчих органів, або заявити про їх відновлення.

Отже, з огляду на обставини справи у їх сукупності, мав місце документообіг задля штучного документального забезпечення бухгалтерського, та, як наслідок, податкового обліку. Відповідно, фахівцями контролюючого органу застосовано умовний (презумптивний) метод розрахунку податкової бази, що мотивовано вагомими причинами.

При цьому, несумлінність платників податків не може визначатись незаперечно, побудована на спростовних юридичних презумпціях - за платником податків зберігається право довести документально протилежне, чого тим не було зроблено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Навіть виходячи з обов'язку суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Твердження Позивача залишились недоведеними належними засобами доказування.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року у справі № 2а-10279/10/0870 скасувати та прийняти нову постанову суду.

У позові відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову складено у повному обсязі 15 листопада 2012 року.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник