Ухвала суду № 37506125, 06.03.2014, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/12905/13-к

пр.№ 1/464/13/14

У Х В А Л А

06.03.2014 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова колегією суддів в складі: головуючого Тімченко О.В., суддів: Мички Б.Р. і Шашуріної Г.О., за участі: секретаря судових засідань Ониськів А.С., прокурора, Пудляк Л.В., захисників: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, підсудних: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання підсудного ОСОБА_15 та захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, -

в с т а н о в и в :

у провадженні суду знаходиться кримінальна справа, зокрема і про обвинувачення ОСОБА_15 за ч.2 ст.17 та п. п."а", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.2 ст.17 та п. п."а", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.4 ст.19, ч.2 ст.17 та п.п."а", "з", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.6, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.2 ст.15, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.1, 6, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.1 ст.263 КК України, ч.1 ст.263 КК України, ч.4 ст.187 КК України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та підсудний ОСОБА_15 звернулися до суду з клопотанням про зміну останньому запобіжного заходу «взяття під варту» на «підписку про невиїзд» у зв*язку з поганим станом здоров*я, ненаданням йому в умовах СІЗО медичної допомоги, перебуванням на утриманні останнього хворої матері та тривалим перебуванням під вартою.

Заслухавши думку учасників судового процесу, висновок прокурора в заперечення клопотання, дослідивши матеріали кримінальної справи в частині необхідності розгляду клопотання, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.148 КПК України запобіжний захід застосовується до підсудного з метою запобігти спробам ухилитися від суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», взяття під варту, як запобіжний захід, обирається та застосовується лише при наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим чи підсудним процесуальних обов»язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК України і його належної поведінки.

Згідно із ч.1 ст.155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк понад три роки. При цьому, відповідно до ст.150 КПК України, п.10 згаданої постанови ПВСУ при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суд повинен враховувати не тільки обставини, передбачені ст.148 КПК України, та тяжкість злочину, у вчиненні якого особа обвинувачується, а і її вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу; з'ясовувати дані про попередні судимості, соціальні зв'язки, її схильності, спосіб життя та поведінку під час провадження в цій кримінальні справі.

Відповідно до ч.2 ст.165 КПК України заміна одного запобіжного заходу іншим здійснюється судом з додержанням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

З пред*явленого обвинувачення вбачається, що відносно ОСОБА_15 досудовим слідством порушено кримінальну справу за ч.2 ст.17 та п. п."а", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.2 ст.17 та п. п."а", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.4 ст.19, ч.2 ст.17 та п.п."а", "з", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.6, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.2 ст.15, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.1, 6, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.1 ст.263 КК України, ч.1 ст.263 КК України, ч.4 ст.187 КК України, що згідно із ст.12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, санкції яких передбачають від 2 до 5 років позбавлення волі, та тяжких злочинів, санкції яких передбачають покарання від 8 до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі.

Як встановлено у судовому засіданні, підсудний ІНФОРМАЦІЯ_1, неодружений, має мати-інваліда П групи, наявне хронічне захворювання - бронхіальна астма; раніше до кримінальної відповідальності не притягався, посередньо характеризується; на обліках у ЛОКПД та ЛОДКНД не перебуває; має постійне місце проживання та на момент затримання не працював.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_15 на досудовому слідстві був обраний запобіжний захід «взяття під варту.

У судовому засіданні підсудний та його захисники покликаються на те, що у ОСОБА_15 поганий стан здоров*я, йому не надається в умовах СІЗО медична допомога, а заяви з цього приводу не приймаються, перебуває тривалий час під вартою та йому слід доглядати за хворою матір*ю.

Перелічені покликання є такими, що не заслуговують на уваги і не можуть бути достатніми підставами для задоволення такого клопотання судом з урахуванням наступного.

Так, покликання підсудного та його захисника на поганий стан здоров*я з численними хворобами та ненадання ОСОБА_15 медичної допомоги з цього приводу медчастиною СІЗО не відповідають дійсності, т.я. надані суду документи про стан здоров*я останнього датовані 1997 і 2000 роками, у зв*язку з чим могли бути зміни на краще, та в копіях; оригінали суду для огляду не надані. Крім того як ствердили захисник та підсудний, вони не звертались зі скаргами на дії медпрацівників СІЗО, у зв*язку з чим надати копії скарг не мають.

Їх же покликання на перебування на утриманні підсудного матері-інваліда, є голослівними і спростовуються тим, що, як ствердив сам підсудний, він не працював, мати по інвалідності одержує пенсію, а за твердженнями підсудного та його захисника про віднімання ніг через наявність кулі в хребті ОСОБА_15 не може реалізовувати належний догляд за матір*ю, висновок якого в матеріалах справи про необхідність такого догляду відсутній.

Їх же покликання, як на тривалий час перебування під вартою, не може бути підставою для задоволення клопотання, що підтверджується мотивувальною частиною ухвали ВСС України від 12.07.11.

Враховуючи викладене та те, що підсудний не визнає своєї вини, та не були судом допитані ні потерпілі, ні свідки, - у суду є всі підстави вважати, що підсудний, перебуваючи на волі, зможе негативно впливати на слідство, недопитаних потерпілих і свідків, перешкоджатиме встановленню істини у справі та буде ухилятись від суду.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» обов'язковою умовою взяття особи під варту має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого.

Аналіз викладених обставин в їх сукупності з врахуванням усіх даних особи підсудного, приводить суд до переконання про неможливість зміни ОСОБА_15 запобіжного заходу «взяття під варту» на більш м'який запобіжний захід - «підписку про невиїзд», оскільки такий не забезпечить його належну процесуальну поведінку і виконання ним процесуальних обов'язків під час судового слідства.

Керуючись ст.ст.148 , 155, 165, 165-1 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

клопотання захисника ОСОБА_7 та підсудного ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу відхилити.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: