Вирок № 37505509, 06.03.2014, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1368/13-к

1-кп/583/13/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Плотникової Н.Б.

суддів Сидоренко Р.В.

Мовчан Н.В.

при секретарі Логвиненко Л.М.

за участю прокурора Ольховського Б.В.

потерпілих: ОСОБА_2

ОСОБА_3

представників потерпілих: ОСОБА_4

ОСОБА_5

захисників: ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

обвинувачених ОСОБА_10

ОСОБА_11

ОСОБА_12

ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012200060000332 від 17.12.2012 р. по обвинуваченню

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Черкащани Миргородського району Полтавської області, громадянина України, освіта неповна середня, не працюючого, не одруженого, мешканця АДРЕСА_2, раніше судимого :

- 05.06.2007 року вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області по ст. ст. 185 ч. 3, 69, 70 ч. 1, ч. 4 КК України остаточно до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців; звільнений 12.04.2010 року по відбуттю строку покарання;

- 27.12.2012 року вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області по ст. 296 ч. 2 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, -

за ст. ст. 190 ч.2, 185 ч.3, 187 ч.3 КК України,

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не працюючого, не одруженого, раніше судимого :

- 19.06.2003 року вироком Тростянецького районного суду Сумської області по ст. 186 ч. 2, 69 КК України до позбавлення волі строком 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік шість місяців;

-12.07.2004 року вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області по ст. ст. 185 ч. 3, 69, 71 КК України остаточно до позбавлення волі строком 3 роки 3 місяці, 18.07.2005 року постановою Первомайського міського суду Харківської області звільнений умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 5 днів;

- 16.01.2008 року вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області по ст. 185 ч. 3, 71 ч. 1 КК України остаточно до позбавлення волі строком 4 роки 3 місяці, звільнений 14.06.2011 року по відбуттю строку покарання, -

за ст. ст. 185 ч. 3, 187 ч. 3 КК України,

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця та мешканця АДРЕСА_4, громадянина України, не працюючого, не одруженого, освіта середня, не судимого, -

за ст. 187 ч. 3 КК України,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Черкащани Миргородського району Полтавської області, громадянина України, освіта неповна середня, не працюючого, не одруженого, мешканця АДРЕСА_5, раніше судимого:

- 26.07.2010 року вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області по ст. 185 ч. 1 КК України до арешту строком 4 місяці, звільнений 31.12.2011 року по відбуттю стоку покарання;

- 12.04.2013 року вироком Ковпаківського районного суду міста Суми по ст.ст. 186 ч.1, 70 ч.4, 185 ч. 2, 70 ч. 1 КК України остаточно до позбавлення волі строком 1 рік 1 місяць,-

за ст. 187 ч. 3 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_10 6 грудня 2012 року близько 15 год. в м. Охтирка по вул. Червоноармійській № 1, поблизу магазину «Вікотек», використовуючи давні знайомі відносини зі своїм односельчанином ОСОБА_3, зловживаючи його довірою, обіцяючи погашати зняті ним (ОСОБА_10) грошові кошти з кредитної картки ОСОБА_3 та надати йому (потерпілому) винагороду за користування його кредитною карткою, отримавши від потерпілого кредитну картку ПАТ «Банк Русский Стандарт», відкриту на ім'я останнього з кредитним лімітом в розмірі 13000 грн., не маючи наміру та реальної можливості на повернення знятих з кредитної картки коштів, повторно, з корисливих мотивів, заволодів грошовими коштами потерпілого в розмірі 13000 грн., знявши їх протягом дня 7 грудня 2012 року з кредитної картки ПАТ «Банк Русский Стандарт», які витратив на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 13000 грн.

Продовжуючи протиправну діяльність, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 за попередньою змовою групою осіб, в ніч з 19.12.2012 року на 20.12.2012 року, умисно, з корисливих мотивів, направлених на протиправне заволодіння чужим майном, використовуючи металевий прут, який знайшли на місці вчинення кримінального правопорушення на території храму, для усунення перешкод, як знаряддя вчинення злочину, шляхом розбиття за його допомогою скла у вікні, через вікно проникли до приміщення храму Св. Архангела Михайла, що розташований в с. Журавне Охтирського району по вул. Набережній 2а, звідки повторно таємно викрали ікону «Тихвинської Божої Матері», вартість якої згідно з висновком мистецтвознавчої експертизи № 59 від 19 лютого 2013 року становить 3 000 гривень, чим завдали храму Св. Архангела Михайла матеріальної шкоди на вищевказану суму, після чого викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

Продовжуючи протиправну діяльність, ОСОБА_10 та ОСОБА_12, за попередньою змовою групою осіб, в ніч з 19.12.2012 року на 20.12.2012 року, умисно, з корисливих мотивів, направлених на протиправне заволодіння чужим майном, використовуючи металевий прут, який знайшли на місці вчинення кримінального правопорушення на території храму, для усунення перешкод, як знаряддя вчинення злочину, шляхом зламу за його допомогою вхідних дверей, проникли до приміщення Воскресенського Храму, що розташований в с. Ясенове Охтирського району по вул. Леніна 22, звідки повторно таємно викрали ікону «Введение Пресвятой Богородиці», вартість якої згідно з висновком мистецтвознавчої експертизи № 59 від 19 лютого 2013 року становить 4 000 гривень, та ікону «Богородиця - Знамення», вартість якої згідно з цим же висновком експертизи становить 1 000 грн., чим завдали Воскресенському Храму матеріальної шкоди на загальну суму 5 000 грн., після чого викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

Крім цього, ОСОБА_10, разом із ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 за попередньою змовою групою осіб вчинили умисний злочин за наступних обставин:

15.01.2013 ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_13, під час зустрічі в м. Охтирка домовилися про вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_2, яка проживала в АДРЕСА_1, з метою заволодіння грошовими коштами останньої. Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення розбійного нападу на потерпілу, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_13, 15.01.2013 близько 19 год. 05 хв. прибули до під'їзду АДРЕСА_1. По прибутті на місце обвинувачені ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 попередньо домовилися про роль кожного з учасників розбійного нападу, на потерпілу ОСОБА_2, згідно яких ОСОБА_11 повинен був нанести удар кулаком руки по обличчю потерпілій, щоб звалити її з ніг та в подальшому стримувати її опір, ОСОБА_13 повинен був утримувати потерпілу на підлозі, та руками закривати їй ротову порожнину щоб унеможливити її спроби кликати на допомогу, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 згідно розподілених ролей, повинні були шукати гроші в квартирі. Згідно домовленості між усіма учасниками розбійного нападу ОСОБА_10, з метою уникнення залишення на місці вчинення кримінального правопорушення слідів пальців рук обвинувачених, роздав кожному учасникові розбійного нападу трикотажні печатки, які придбав після досягнення домовленості про вчинення розбійного нападу на ОСОБА_2 Надалі ОСОБА_10 зателефонував потерпілій ОСОБА_2 з щойно придбаної сім картки оператора мобільного зв'язку «МТС», та під вигаданим приводом тимчасової оренди жилої квартири на декілька діб, домовився зустрітись з потерпілою для передачі їй грошових коштів та отримання ключів від квартири. З метою уникнення можливості виявлення їх дії сторонніми особами, ОСОБА_12 зайшов до під'їзду, піднявся на другий поверх, та викрутив лампу, що освітлювала площадку на поверсі під'їзду, після чого повернувся на подвір'я. Надалі обвинувачені ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 разом зайшли до під'їзду АДРЕСА_1, де згідно попередньої домовленості між усіма учасниками ОСОБА_11 та ОСОБА_13 піднялися на 2-ий поверх та підійшли до вхідних дверей квартири НОМЕР_1, а ОСОБА_10 разом із ОСОБА_12 залишилися на східцевому марші між першим та другим поверхами чекати, доки ОСОБА_11 та ОСОБА_13 проникнуть до квартири потерпілої ОСОБА_2 Підійшовши до дверей квартири НОМЕР_1 ОСОБА_11 позвонив до квартири, а коли потерпіла ОСОБА_2 відчинила двері, зайшов до помешкання останньої разом із ОСОБА_13, і одразу наніс ОСОБА_2 один удар кулаком правої руки по обличчю, від чого потерпіла впала на підлогу. ОСОБА_13 одразу підбіг до ОСОБА_2, та почав закривати їй ротову порожнину долонею руки, ОСОБА_11 в цей час утримував ноги потерпілої щоб вона не пручалася, наніс їй декілька ударів кулаками по голові та грудній клітині. В цей час ОСОБА_10 та ОСОБА_12, згідно попередньої домовленості із ОСОБА_11 та ОСОБА_13, забігли до квартири потерпілої ОСОБА_2 і почали шукати грошові кошти. Під час розбійного нападу ОСОБА_11 наніс потерпілій декілька ударів кулаком по голові та тулубу, ОСОБА_13 намагався засунути ОСОБА_2 до ротової порожнини кулак, щоб вона не змогла кликати на допомогу, ОСОБА_12 накинув на обличчя потерпілої покривало, яке взяв на ліжкові однієї із кімнат квартири, щоб потерпіла в подальшому не змогла впізнати обвинувачених. Під впливом насильства, яке застосовувалося обвинуваченими до потерпілої, остання повідомила місце перебування грошових коштів, після чого ОСОБА_10 знайшов грошові кошти в сумі 47 000 (сорок сім тисяч) гривень які зберігались в кімнаті на шафі. Заволодівши грошовими коштами потерпілої в сумі 47 000 грн., обвинувачені ОСОБА_11, ОСОБА_13 ОСОБА_10 та ОСОБА_12 попрямували до виходу з квартири. Перед тим як залишити квартиру потерпілої ОСОБА_12, підійшов до лежачої на підлозі ОСОБА_2 і наніс їй один удар лівою ногою, по тулубу в район грудної клітини спереду, після чого ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 залишили квартиру потерпілої ОСОБА_2. Грошовими коштами в сумі 47 000 грн. обвинувачені розпорядилися на власний розсуд. Під час вчиненого розбійного нападу, громадянці ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, ментального перелому нижньої щелепи зліва, підшкірних гематом потиличної та скроневої ділянок, ментального перелому нижньої щелепи зліва зі зміщенням, рваної рани м'якого ньоба, множинних забоїв та крововиливів м'яких тканин голови, обличчя, консолідуючого перелому тіла нижньої щелепи зліва зі зміщенням відломків. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 66 від 4 березня 2013 року тілесне ушкодження потерпілої ОСОБА_2 у вигляді: ментального перелому нижньої щелепи зліва, не є небезпечним для життя і на цій підставі відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження, за ознакою довготривалого розладу здоров'я, більше 21 дня. Тілесні ушкодження потерпілої ОСОБА_2 у вигляді: підшкірних гематом потиличної та скроневої ділянок, рваної рани м'якого ньоба, множинних забоїв та крововиливів м'яких тканин голови, обличчя згідно з цим же висновком судової експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень. Своїми умисними діями ОСОБА_10 ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, не визнав та пояснив, що 07.12.2012 р. він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_3 і попросив у нього кредитну картку тимчасово покористуватися. ОСОБА_3 погодився. Він (ОСОБА_10) на таксі приїхав з м. Охтирка додому до ОСОБА_3 в с Жовтневе, забрав з собою ОСОБА_3, і на таксі вони поїхали в м. Охтирка до магазину «Вікотек», де ОСОБА_3 активував кредитну картку, сказавши, що на ній 13000 грн., і дав йому (ОСОБА_10) документи на картку, кредитну картку та пін-код, бо гроші з картки можна було зняти тільки через день після активації картки. Віддавши йому (ОСОБА_10) кредитну картку, ОСОБА_3 поїхав додому. В наступному протягом доби він (ОСОБА_10) зняв з кредитної картки 13000 грн. - всі грошові кошти, які там були, знімав він близько шести разів частинами. Після того, як він зняв з картки кредитні кошти, потерпілий пару раз телефонував йому, однак він не відповідав потерпілому, бо не хотів. Вказані грошові кошти він витратив на власні потреби: частину віддав за борги, частину витратив на себе, також купував продукти харчування. Потерпілий йому добровільно віддав кредитну картку з пін-кодом, і він (ОСОБА_10) мав намір в наступному по мірі можливості повернути потерпілому вказані грошові кошти, а тому шахрайства в його діях не було.

Вину у вчиненні таємного викрадення ікон з церкви в с. Журавне та з церкви в с. Ясенове обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_12 визнали повністю та пояснили, що в ніч з 19.12.2012 р. на 20.12.2012 р. вони вдвох з церкви в с. Журавне таємно викрали одну ікону, при цьму ОСОБА_10 заліз до приміщення церкви через вікно, в якому вони за допомогою металевого прута, який там знайшли, розбили скло, взяв там ікону і передав її ОСОБА_12, який стояв надворі біля вікна. Викрадену ікону вони поклали в автомобіль таксі, яким вони приїхали в с. Журавне. Після цього на таксі вони (ОСОБА_10 з ОСОБА_12) поїхали в с. Ясенове, де з церкви с. Ясенове викрали близько 6-7 ікон та одну церковну книгу. В приміщення церкви вони зайшли, відчинивши вхідні двері шляхом їх розхитування. За вхідними дверима були ще одні двері, які відчинив ОСОБА_12, він бив металевим відром по засову. Ікони висіли на стіні, і вони вдвох їх знімали. З викраденими іконами на таксі вони повернулись в м. Охтирку, а вранці на цій же машині таксі поїхали в м. Харків, де в антикварних магазинах продали частину ікон, а деякі ікони, які не були цінними, вони викинули по дорозі.

В судовому засіданні вину у вчиненні розбійного нападу обвинувачені ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 визнали частково, пояснивши, що вчинили грабіж, а не розбій, та що у потерпілої вони забрали грошові кошти в сумі 20000 грн., а не 60000 грн., як зазначала потерпіла.

Обвинувачений ОСОБА_11 вину у вчиненні розбійного нападу визнав частково, пояснивши, що він визнає свою вину у вчиненні розбійного нападу, однак домовленості на вчинення розбійного нападу з ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у нього (ОСОБА_11) не було, вони домовлялись вчинити пограбування потерпілої без застосування насильства до неї. Він (ОСОБА_11) сам, без відома інших, вдарив потерпілу кулаком в обличчя, і потерпіла від удару впала на підлогу, крім цього одного удару більше ніхто ударів потерпілій не наносив.

ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 пояснили, що 15.01.2013 р. вони домовились вчинити вчотирьох пограбування потерпілої ОСОБА_2, щоб покарати її за те, що вона обманула ОСОБА_12, не повернувши йому гроші, коли той винаймав у неї житло. Вони домовились заволодіти грошовими коштами ОСОБА_2, та що при цьому до потерпілої ніякого насильства застосовувати не будуть, а тільки закриють їй рукою рота, щоб вона не кричала, та будуть утримувати її. Ввечері цього ж дня близько 19 години вони всі вчотирьох на машині таксі приїхали в центр м. Охтирка, ОСОБА_10 купив 4 пари перчаток, які потім роздав іншим, та сім-картку оператора МТС. Після цього вони вчотирьох підійшли до під'їзду будинку, де проживає потерпіла ОСОБА_2, при цьому на даний підїзд вказав ОСОБА_12, який знав, де живе потерпіла. Біля під'їзду ОСОБА_10 з сім-картки МТС, яку щойно придбав, зателефонував ОСОБА_2 та домовився з нею про зустріч, щоб мовби винайняти житло. Після цього вони вчотирьох стали домовлятися про те, хто першим зайде до ОСОБА_2 ОСОБА_11 та ОСОБА_13 погодились піти першими та утримувати потерпілу, а ОСОБА_12 з ОСОБА_10 зайдуть пізніше та будуть шукати гроші. ОСОБА_12 при цьому сказав, щоб потерпілу не били, а тільки утримували її біля стіни, щоб вони (ОСОБА_12 та ОСОБА_10) зайшли і забрали гроші. Після цього ОСОБА_11 та ОСОБА_13 зайшли в підїзд будинку, а за ними пішли ОСОБА_12 та ОСОБА_10, та піднялись на другий поверх до дверей квартири, де проживає потерпіла. ОСОБА_11 з ОСОБА_13 стали навпроти дверей потерпілої, а ОСОБА_12 та ОСОБА_10 стояли на сходовому марші, щоб їх не побачили. ОСОБА_11 позвонив у двері, потерпіла відчинила і сказала: «Проходьте». ОСОБА_11 та ОСОБА_13 зайшли в квартиру, при цьому двері залишили не повністю зачиненими. Потім ОСОБА_11 вдарив потерпілу ОСОБА_2 кулаком в область голови, від чого вона впала на підлогу, та став лежачу потерпілу утримувати за ноги, а ОСОБА_13 став руками закривати їй рота, щоб вона не кричала. Через декілька секунд в квартиру зайшли ОСОБА_10 та ОСОБА_12 та побачили, що потерпіла лежить на підлозі у коридорі, а ОСОБА_11 сидить біля неї та утримує її за ноги, а ОСОБА_13 закриває їй рота. ОСОБА_10 та ОСОБА_12 стали в квартирі шукати гроші. ОСОБА_12 вирвав шнур телефону. На запитання ОСОБА_10 потерпіла сказала, що гроші знаходяться на шифонері. ОСОБА_10 забрав гроші та вони всі вчотирьох швидко вийшли з квартири. У потерпілої вони забрали 20000 грн., які витратили на власні потреби, при цьому ОСОБА_13 та ОСОБА_11 цих грошей не давали. ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 потерпілу ОСОБА_2 не били, ніяких тілесних ушкоджень їй не заподіювали, про те, щоб ОСОБА_11 вдарив потерпілу, вони не домовлялися. Обвинувачені ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в судовом засіданні також пояснили, що ОСОБА_11 сам, без домовленості з ними вдарив потерпілу кулаком в обличчя, вони потерпілу не били і не бачили, як ОСОБА_11 наносив удар потерпілій, а тому вони ( ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13) не бажають і не повинні відповідати за дії ОСОБА_11

Хоча обвинувачений ОСОБА_11 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, не визнав, його вина підтверджується наступними доказами.

Листом-повідомленням ПАТ «Банк Русский Стандарт», який банк направив потерпілому ОСОБА_3, в якому банк підтверджує укладення з ОСОБА_3 на підставі його заяви Договору про Картку, повідомляє номер і дату укладення Договору, номер кредитної картки, номер карткового рахунку для розміщення коштів, умови активації кредитної картки, під час якої банк повідомить про персональний кредитний ліміт та ПІН, який необхідний для використання картки в банкоматах, умови кредитування (найменування та ставки тарифів, нарахування відсотків) (т.1 а.с.28).

Показами потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що 06.12.2012 року він на прохання ОСОБА_10, з яким був знайомий близько двох років, передав останньому належну йому (потерпілому) кредитну картку банку «Русский стандарт» та повідомив ОСОБА_10 пін-код кредитної картки, повіривши його (ОСОБА_10) обіцянці погашати зняті ним (ОСОБА_10) грошові кошти з його картки та надати йому (потерпілому) винагороду в сумі 400 грн. за користування кредитною карткою. Пін-код йому (ОСОБА_3) банк повідомив по телефону при активації ним картки, яку він здійснив у присутності ОСОБА_10 06.12.2012 року біля приміщення магазину «Вікотек» в м. Охтирка, та банк повідомив також ліміт грошової суми, яку він міг зняти з рахунку, в розмірі 13000 грн. Через декілька днів, не дочекавшись обіцяної обвинуваченим винагороди, він (ОСОБА_3) зателефонував ОСОБА_10 та поцікавився, чи зняв останній з його картки грошові кошти, не це ОСОБА_10 відповів, що гроші він ще не зняв. Через декілька днів він (потерпілий) зателефонував у банк, та йому з банку повідомили, що з його картки знято всі кошти в сумі 13000 грн. і є 200 гривень заборгованості по відсотках. Після цього він знову зателефонував ОСОБА_10, однак на його (потерпілого) дзвінки обвинувачений не відповідав, від зустрічей ухилявся. Тоді він усвідомив, що ошуканий шахрайськими діями обвинуваченого і 17.12.2012 року написав заяву в міліцію щодо вчинення відносно нього злочину.

Показами свідка ОСОБА_18, яка в судовому засіданні пояснила, що вона працювала в Банку «Русский стандарт», її робоче місце знаходилось по вул. Чевоноармійській, 1 м. Охтирка в приміщенні магазину. 06.12.2012 р. в магазин, де вона працювала, зайшли двоє незнайомих їй чоловіків. Один з них звернувся до неї та запитав, як активувати кредитну картку банку «Русский стандарт». Вона повідомила йому номер телефону гарячої лінії, за яким він зможе активувати дану картку і після цього чоловіки вийшли з приміщення магазину. Потім, 17.12.2012 року цей громадянин знову прийшов до неї та повідомив, що з його кредитної картки сторонні особи зняли гроші, і вона порадила йому зателефонувати на гарячу лінію Банку «Русский стандарт».

Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні не заперечує факту передачі йому потерпілим 06.12.2012 року кредитної картки та факту зняття ним (ОСОБА_10) за допомогою даної кредитної картки та пін-коду з карткового рахунку потерпілого грошових коштів в сумі 13000 грн.

В своїх поясненнях обвинувачений також зазначає, що, отримуючи у потерпілого кредитну картку, він (ОСОБА_10) мав намір заробити грошові кошти і повернути їх потерпілому.

Однак такі доводи обвинуваченого суд не бере до уваги та розцінює як його спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення, при цьому суд виходить з наступного.

Обвинувачений ОСОБА_10 на час отримання кредитної картки і пін-коду до неї, вже переслідував злочинний намір на незаконне повторне заволодіння чужим майном, так як, відбувши 4 роки 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, звільнившись з місць позбавлення волі, постійного заробітку не мав, працював періодично, не офіційно для отримання коштів по задоволенню власних потреб, об'єктів власності, які б можна було реалізувати, накопичувальних рахунків, будь-яких інших джерел доходів, які б могли складати суму в 13000 гривень, не мав. ОСОБА_10, отримуючи право по картці на отримання грошей, шляхом зловживання довірою потерпілого, він вже мав намір привласнити дані грошові кошти, не повертати дані грошові кошти потерпілому, і подальші його дії після заволодіння грошима свідчать саме про злочинний характер його дій, так як він перестав відповідати на телефонні дзвінки потерпілого, не дотримався своєї обіцянки сплатити винагороду, яка була умовою передачі йому картки на право отримання грошей, уникав спілкування та зустрічей з потерпілим, щоб останній не зміг отримати свої кошти.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_10 є злочином - заволодінням чужим майном шляхом зловжиання довірою (шахрайство), вчиненим повторно.

Крім повного визнання вини обвинуваченими ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, їх вина підтверджується дослідженими і перевіреними в судовому засіданні доказами.

Показами свідка ОСОБА_19, який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_12 та ОСОБА_10 він знає давно, так як він працював у службі таксі і вони часто замовляли у нього таксі. У 2012 році перед Новим роком близько 24 год. він на замовлення ОСОБА_12 автомобілем таксі возив ОСОБА_12 та ОСОБА_10 в с. Журавне. В селі Журавне він зупинив автомобіль, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 вийшли з машини, а йому (ОСОБА_19) сказали чекати їх. Через 40 хвилин ОСОБА_12 з ОСОБА_10 повернулись і поклали на заднє сидіння автомобіля якийсь предмет, загорнутий у тряпку. Після цього вони автомобілем повернулись в м. Охтирку. І вже через 20 хвилин він (ОСОБА_19) автомобілем повіз ОСОБА_12 з ОСОБА_10 в с. Ясенове. В селі він зупинив автомобіль, ОСОБА_10 з ОСОБА_12 вийшли з автомобіля, а йому сказали чекати. Через 40 хвилин ОСОБА_10 з ОСОБА_12 повернулись і принесли два мішки, заповнених якимись речами, та поклали їх до багажника автомобіля. Після цього вони автомобілем повернулися в м. Охтирку, приїхали в приватний будинок на вул.. Котовського, звідки він забирав ОСОБА_12, де в приміщенні гаража ОСОБА_12 та ОСОБА_10 дістали з мішків речі, які там знаходились, і він (ОСОБА_19) побачив, що то були ікони всього близько 15 штук, а також одна велика книга. ОСОБА_10 з ОСОБА_12 переклали ікони в чорні поліетиленові пакети, а непотрібні ікони склали назад у мішки. Потім ОСОБА_12 і ОСОБА_10 сказали, щоб він відвіз їх в м. Харків, а вони йому за це заплатять, і він погодився. По дорозі в м. Харків ОСОБА_12 з ОСОБА_10 викинули два мішки з непотрібними іконами та викинули одну велику ікону. В м. Харкові ОСОБА_12 комусь телефонував, а потім він (ОСОБА_19) за вказівкою ОСОБА_12 під'їжджав за трьома адресами до магазинів-ломбардів, де ОСОБА_10 з ОСОБА_12 збували ікони та церковну книгу. Після обід він (ОСОБА_19) автомобілем повіз ОСОБА_12 та ОСОБА_10 назад в м. Охтирку. В автомобілі залишились одна чи дві ікони, які ОСОБА_10 з ОСОБА_12 викинули по дорозі. За дану поїздку ОСОБА_10 з ОСОБА_12 заплатили йому 1200 грн.

Показами свідка ОСОБА_20, який в судовому засіданні пояснив, що 19.12.2012 року він прийшов з роботи додому в АДРЕСА_6 та ліг спати, а вранці йому мати розповіла, що ввечері близько 23.30 год. приходили двоє хлопців та шукали його, стукали у вікно, але мати не відчинила. Пізніше від односельців він дізнався, що то були ОСОБА_10 та ОСОБА_12

Показами свідка ОСОБА_21, який в судовому засіданні пояснив, що 19.12.2012 року до нього додому в АДРЕСА_7 прийшли його знайомі: ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_10, потім підійшов ОСОБА_23 і вони розпили спиртне, яке принесли ОСОБА_10 та ОСОБА_12 ОСОБА_10 та ОСОБА_12 приїхали на машині, вони запитували про ОСОБА_20, і близько 22 год. вони пішли від нього.

Протоколом огляду місця події від 20.12.2012 року та фототаблицями до протоколу, згідно якого оглянуто приміщення храму Св. Архангела Михайла по вул. Набережній, 2 "а" в с. Журавне Охтирського району Сумської області та виявлено розбите вікно зліва від входу до храму, уламки скла та зламані дерев'яні планки від рами вікна. З місця події вилучено : дерев'яний випил з планок від рами вікна з двома слідами зламу, мікрооб'єкти, слід матеріалу та сліди взуття, відкопійовані за допомогою липкої стрічки, зроблені фотознімки слідів взуття (т.1 а.с. 49-57).

Висновком судової трасо логічної експертизи № 3 від 08.01.2013 року, згідно якого на наданому на дослідженні дерев'яному випилі, вилученому в ході огляду місця події 20.12.2012 року з приміщення храму Св. Архангеа Михайла по вул.. Набережній, 2а с. Журавне, відобразилося два сліди знаряддя зламу, що утворені твердим предметом з прямокутною в поперечному перетині формою із трапецієподібною формою робочої частини, яким може бути викрутка чи стамеска або інший інструмент чи предмет з подібною поверхнею робочої частини (т.1 а.с.124-127).

Висновком судової мистецтвознавчої експертизи № 59 від 19.02.2013 року, згідно якої ікона "Богородиця Тихвинська" поч. ХХ ст., викрадена з храму Св. Архангела Михайла в с. Журавне Охтирського району Сумської області має культурну та художню цінність, мінімальна коштовна вартість з урахуванням стану збереженості на момент скоєння злочину - 3000 гривень (т.1 а.с.130).

Протоколом проведення слідчого експеримента від 18.01.2013 року та відеозаписом проведення даної слідчої дії, згідно якого обвинувачений ОСОБА_10 детально розповів та показав на місці про обставин вчинення ним разом з ОСОБА_12 20.12.2012 року викрадення ікони з храму в. Журавне, показав вікно, в якому ОСОБА_12 розбили скло, і через яке він (ОСОБА_10) проник до приміщенняя храму та викрав звідти ікону (т.3 а.с.187-191).

Показами представника потерпілого - ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що 22 грудня 2012 року приїхав на службу в "Воскресенський Храм", що по вул. Леніна, 22 в с. Ясенове, Охтирського району Сумської області, підійшовши до сторожки, виявив зламаний замок. Зайшовши до церкви, виявив крадіжку 10 ікон, церковних книг та інших церковних предметів. Воскресенському храму досудовим слідством повернуто три ікони.

Показами свідка ОСОБА_25, який в судовому засіданні пояснив, що 22.12.2012 року він разом з настоятелем храму ОСОБА_4 приїхали на службу в с. Ясенове у Воскресенський храм, та виявили зламані вхідні двері до приміщення храму, а коли зайшли всередину приміщення храму, то виявили відсутність ікон та церковної книги - Євангеліє.

Протоколом огляду місця події від 22.12.2012 року та фототаблицями до протоколу, згідно якого в процесі огляду приміщення Воскресенського храму по вул. Леніна, 22 в с. Ясенове Охтирського району Сумської області на вхідних двохстворчатих дверях, які зачиняються на запираючий пристрій у вигляді металевого рейкового горизонтально-подвижного засуву, на правій створці на внутрішній поверхні виявлено слід знаряддя зламу, який вилучено шляхом випилювання фрагменту частини дверей. На зовнішній поверхні других вхідних дверей шляхом копіювання на відрізок дактилоплівки вилучено мікрооб'єкти. З місця події також вилучено сліди пальців рук, навісний замок (т.1 а.с. 164-176 ).

Висновком судової трасо логічної експертизи № 174 від 30.12.2012 року, згідно якого сліди знаряддя зламу, вилучені з вхідних дверей в ході огляду місця події - Воскресенського храму в с. Ясенове вул.. Леніна, 22 Охтирського району, залишені робочою частиною чотирикутної форми інструмента для будівельних робіт по типу звичайного або лапчатого лома, або подібним інструментом з робочою частиною подібної форми (т.1 а.с.233-235).

Протоколом огляду місця події від 24.01.2013 року та фототаблицями до протоколу, згідно якого в процесі огляду приміщення антикварного магазину "Аксесуари для колекціонування", що знаходиться по АДРЕСА_8, було виявлено та вилучено дві ікони: "Введення Пресвятої Богородиці", "Знамення" та розписку, написану від імені громадянина ОСОБА_26, яку за поясненням власника антикварного магазину - ОСОБА_27 написав чоловік, у якого він (ОСОБА_27) придбав вилучені ікони (т.1 а.с.186-189).

Висновком почеркознавчої експертизи № 10 від 11.03.2013 року, згідно якого рукописний текст у аркуші паперу формату А-4 від імені ОСОБА_26 виконаний обвинуваченим ОСОБА_12 (т.2 а.с. 28-33).

Висновком судової мистецтвознавчої експертизи № 59 від 19.02.2013 року, згідно якої мінімальна коштовна вартість ікони "Введіння Богородиці до храму" сер. ХІХ ст. Україна з урахуванням стану збереженості на момент скоєння злочину становить 4000 гривень, ікони "Богородиця-Знамення" кін. ХІХ поч. ХХ ст. Україна - 1000 гривень (т.2 а.с. 39-40).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 05.02.2013 ироку з фототаблицею та відеозаписом даної слідчої дії, згідно якого обвинувачений ОСОБА_12 розповів та показав на місці про обставин вчинення ним разом з ОСОБА_10 20.12.2012 року викрадення ікони з храму в. Журавне, показав вікно, в якому вони за допомогою металевого прута розбили скло, і через яке ОСОБА_10 проник до приміщення храму та викрав звідти ікону, яку педав через вікно йому (ОСОБА_12), та про обставини вчинення ними викрадення ікон з Воскресенського храму с. Ясенове, показав, яким чином вони відчинили двері, через які вони проникли всередину приміщення храму, місця, звідки вони викрали ікони (т.3 а.с. 196-209).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24.01.2013 року , в ході якого обвинувачени ОСОБА_10 розказав та показав магазин по вул. К. Маркса, 14 м. Харків, де ОСОБА_12 20.12.2012 року продав ікони, викрадені з Воскресенського храму с. Ясенове (т.3 а.с.171-174).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 21.01.2013 року та відеозаписом даної слідчої дії, в ході якого на узбіччі автодороги Суми-Харків 52-ий кілометр, та на узбіччі даної автодороги 83 кілометр, в місцях, на які вказав ОСОБА_10 та пояснив, що саме тут він з ОСОБА_12 викинули ікони, викрадені з Воскресенського храму с. Ясенове та з храму Св. Архангела Михайла в с. Журавне, була знайдена одна ікона, викрадена з Воскресенського храму с. Ясенове, та одна ікона, викрадена з храму Св. Архангела Михайла в с. Журавне (т.3 а.с.175-181).

Обвинувачені ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, визнали частково, пояснивши, що у них була домовленість на вчинення грабежу, а не розбою, про застосування насильства до потерпілої вони не домовлялись, що вони не заподіювали ніяких тілесних ушкоджень потерпілій, і що ОСОБА_11 без їх відома завдав удару потерпілій, а тому вони не повинні нести відповідальності за дії, які вчинив ОСОБА_11, а тому їх (ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13) дії слід кваліфікувати як грабіж.

Однак такі доводи обвинувачених суд не бере до уваги, розцінює їх як спосіб зменшити відповідальність за вчинений злочин, так як такі їх доводи спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме.

Показами потерпілої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні пояснила, що ввечері їй зателефонували незнайомі та попросили найняти квартиру, вони сказали, що підійдуть до неї на 19 годину. В цей день до неї приходив її син з сім'єю: дружиною та годовалою дитиною. Через деякий час після того, як син з сім'єю пішов від неї, у двері квартири позвонили. Вона відчинила двері, бо чекала, так як вони домовились. Троє хлопців зайшли в її квартиру. Вона сказала їм, які квартири у неї є, і запитала чи зараз їм дати ключі від квартири. Однак один із хлопців, той, який першим зайшов до квартири, і якого вона потім впізнала по фотознімку, зразу ж вдарив її кулаком правої руки в ліву частину обличчя, від удару вона впала на підлогу у коридорі квартири, при цьому несильно вдарилась головою об стіну. Вона хотіла підвестись, однак цей хлопець сів на неї зверху, і став бити її кулаками по голові, при цьому вона виривалась та пручалась, кричала, сподіваючись, що її почують сусіди. Вона бачила, як третій хлопець зачинив за собою двері квартири. Хлопець, який сидів зверху на ній, продовжував її бити, потім вона відчула хрускіт і біль - у неї зламалось обличчя зліва, і після цього вона вже не могла ні кричати, ні балакати. Цей хлопець весь час продовжував сидіти на ній зверху, не даючи їй підвестись, при цьому вона лежала на спині, також хтось тримав її за ноги. Інші двоє хлопці бігали по хаті і щось шукали. Хтось підбіг і наніс їй удар по ребрах з права, ще хтось засовував їй руку у рукавиці у рота, щоб вона не кричала. Потім хтось кинув їй на обличчя простирадло, щоб вона їх не бачила. Вона тільки спитала у них: «Чого ви мене б'єте? Вам потрібні гроші? Тільки не бийте.» Однак ніхто їй не відповів, і вона сама сказала: «Хлопці, якщо вам потрібні гроші, то візьміть їх. Вони на шифонері.» Шифонер був у кімнаті, де лежала її паралізована мати. Один із нападників побіг у ту кімнату. Забравши гроші, нападники втекли з квартири, при цьому той із них, який сидів на ній, вибіг останнім та зачинив за собою двері. В її квартирі нападники перебували близько 15 хвилин. Обвинувачені заволоділи її грошовими коштами в сумі 47000 грн., які вона заощаджувала протягом тривалого часу з доходів від підприємницької діяльності та з материної пенсії. Після того, як нападники втекли з квартири, вона підвелась з підлоги та пішла до сусіда, у якого попросили телефон та зателефонувала сину. Її обличчя було синє, в крові, дуже боліло, боліла голова. Потім приїхала машина швидкої допомоги та відвезла її в лікарню.

Протоколом огляду місця події від 15.01.2013 року з фототаблицями до протоколу, згідно якого під час огляду квартири АДРЕСА_1, розташованої на другому поверсі п'ятиповерхового багатоквартирного будинку, біля входу у спальну кімнату виявлено та вилучено печатку із тканини білого кольору, на підлозі кімнати на дверному коробі внизу виявлено сліди нашарування речовини бурого кольору, в кімнаті на столі виявлено телефонний апарат , шнур якого відірваний від розетки зв'язку, в кімнаті № 2 виявлено три сліди взуття та вилучено шляхом фотографування методом детальної масштабної фотозйомки та відкопіювання на відрізки липкої стрічки (т.2 а.с.77-91).

Показами свідка ОСОБА_19, який в судовому засіданні пояснив, що у 2013 році після Нового року ввечері йому зателефонував ОСОБА_12 і він на прохання ОСОБА_12 підїхав на вул. Батюка м. Охтирка до хлібного магазину. Там його чекали ОСОБА_12 з ОСОБА_10 і двоє незнайомих йому хлопців. Він (ОСОБА_19) відвіз їх в м. Тростянець на залізничний вокзал. По дорозі ОСОБА_12 з ОСОБА_10 йому сказали: «Ти нас не бачив і не одвозив!». В м. Тростянець вони з ним розрахувались, а ОСОБА_10 дав йому гроші в сумі 10000 грн. і попросив його відвезти дані гроші в с. Жовтневе та віддати їх жінці ОСОБА_10 - ОСОБА_14. Він (ОСОБА_19) погодився, взяв гроші та відвіз їх в с.. Жовтневе та передав жінці ОСОБА_10 - ОСОБА_14, яка при ньому перерахувала гроші - там було 10000 грн.

Висновком судової трасологічної експертизи № 22 від 11.02.2013 року, згідно якого слід низу підошви взуття, який відобразився на першому відрізку дактилоплівки, вилучений під час огляду місця події 15.01.2013 року за фактом рорзбійного нападу на ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, залишений взуттям такого ж типу, що і ботинки, вилучені у обвинуваченого ОСОБА_13 та надані на дослідження (т.3 а.с. 5-10).

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.02.2013 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_2 вказала на фотознімок під №2, на якому зображений обвинувачений ОСОБА_11, та пояснила, що саме даний громадянин першим зайшов до її квартири та наніс їй перший удар кулаком по обличчю(т.3 а.с.212-214).

Висновком судово-медичної експертизи № 66 від 04.03.2013 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді : ментального перелому нижньої щелепи зліва зі зміщенням, які згідно з пунктом 2.2.1 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я більше 21 дня, та тілесні ушкодження у вигляді підшкірних гематом потиличної та скроневої ділянок, рваної рани м'якого ньоба, множинних забоїв та крововиливів м'яких тканин голови, обличчя, які згідно з пунктом 2.3.5 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" відносяться до легких тілесних ушкоджень. Дані ушкодження утворились від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень. Давність нанесення ушкоджень може відповідати даті, зазначеній у постанові, про що свідчать дані медичної документації. Напрямок травмуючого удару по тілу потерпілої спереду назад, зліва на право. Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 могли бути завдані при обставинах, висвітлених в ході допиту 10.02.2013 р. потерпілої ОСОБА_2, а саме: при нанесенні одного удару кулаком правої руки по обличчю в район нижньої щелепи зліва, від чого вона впала на підлогу, подальшим поміщенням кулаку до ротової порожнини, нанесенню одного удару ногою по грудній клітині з права, та нанесенню близько 25-30 ударів кулаками по обличчю та верхній частині тулубу, враховуючи, що потерпіла постійно розташовувалась на підлозі, лівим боком до низу.(т.2 а.с.244-246).

Показами судово-медичного експерта ОСОБА_28, даними в судовому засіданні, згідно яких він пояснив, що перелом нижньої щелепи у потерпілої міг бути заподіяний при таких обставинах, про які пояснила потерпіла в судовому засіданні. Множинні забої та крововиливи м'яких тканин голови, обличчя утворились не менше ніж від двох фізичних дій, враховуючи, що зазначені різні анатомічні ділянки, такі тілесні ушкодження можливі від ударів кулаком. Гематома скроневої області зліва не могла виникнути від падіння.

Протоколами проведення слідчого експерименту з участю обвинуваченого ОСОБА_11 від 01.02.2013 року (т.3 а.с.135-138), від 07.02.2013 року (т.3 а.с.152-156), та з участю обвинуваченого ОСОБА_13 від 01.02.2013 року (т.3 а.с.141-147), від 06.02.2013 року (т.3 а.с.149-151), згідно яких обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_13 розповіли на місці події про обставини вчинення ними злочину, розповіли, що перед вчиненням злочину вони спланували свої дії, а саме: ОСОБА_11 повинен був зайти в квартиру першим та вдарити потерпілу в голову, щоб та впала, ОСОБА_13 повинен був закривати їй рота, щоб вона не кричала, а ОСОБА_10 та ОСОБА_12 повинні були тоді забігти та шукати гроші. Крім того, під час слідчого експерименту ОСОБА_11 та ОСОБА_13 показали механізм заподіяння ОСОБА_11 удару потерпілій, показали, як ОСОБА_13 закривав потерпілій рота, як ОСОБА_12 з ОСОБА_10 в цей час бігали по кімнатам квартири та шукали гроші, як ОСОБА_12 кинув на обличчя потерпілій покривало та як вдарив раз потерпілу ногою по тулубу.

Протоколами проведення слідчих експериментів з участю обвинуваченого ОСОБА_10 від 18.01.2013 року (т.3 а.с.112-116), з участю обвинуваченого ОСОБА_12 від 02.03.2013 року (т.3 а.с.119-127), які на місці події пояснили, що першими до квартири зайшли ОСОБА_11 та ОСОБА_13, а через деякий час до квартири зайшли вони (ОСОБА_10 та ОСОБА_12) і побачили потерпілу, яка лежала в коридорі кімнати на підлозі, та за допомогою манекена показали її розташування, та показали, як ОСОБА_11 з ОСОБА_13 утримували потерпілу та закривали їй рота, а вони (ОСОБА_10 та ОСОБА_12) ходили по квартирі та шукали гроші. Крім того, ОСОБА_10 пояснив, що ОСОБА_12 кинув на голову потерпілої покривало та вдарив потерпілу ногою в область тулуба.

З показів обвинувачених вбачається, що перед вчиненням злочину обвинувачений ОСОБА_10 купив рукавиці та роздав їх всім співучасникам, крім того, він купив картку оператора мобільного зв'язку МТС, з якої потім ОСОБА_10 зателефонував потерпілій ОСОБА_2 та домовився з нею про час і місце зустрічі.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що до початку вчинення злочину відбулась змова між співучасниками: ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 про спільне вчинення розбійного нападу, вони домовились про місце, час та спосіб його вчинення, підготувались до його вчинення, придбали перчатки, картку мобільного зв'язку, зателефонували потерпілій та домовились про зустріч, домовились про ролі (дії), які кожен з них буде вчиняти, домовились зокрема про те, що ОСОБА_11 вдарить потерпілу в голову, щоб та впала. З показів потерпілої ОСОБА_2 також вбачається, що під час вчинення злочину всі нападники знаходились у квартирі потерпілої, вони бачили дії один одного, при цьому троє інших нападників бачили, як обвинувачений ОСОБА_11 сидів на ній зверху і бив її кулаками по голові - в життєво важливий орган, і не зупиняли таких його дій. Всі обвинувачені бачили, як ОСОБА_12 наніс удар ногою в грудну клітину потерпілій, бачили стан потерпілої, яка є жінкою похилого віку, бачили, як їй на голову кинули простирадло, щоб вона не бачила нападників. Тобто для всіх обвинувачених було очевидним, що до потерпілої застосовується насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої. Внаслідок нанесення ОСОБА_11 потерпілій ударів кулаками по голові їй були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді ментального перелому нижньої щелепи зліва зі зміщенням, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи від № 66 від 04.03.2013 року. Скориставшись застосованим ОСОБА_11 до потерпілої насильством, обвинувачені ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 заволоділи грошовими коштами потерпілої, і після цього нападники всі разом втекли з квартири.

Таким чином, суд приходить до висновку, що всі обвинувачені: ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 діяли спільно, їх дії були узгодженими та взаємопов'язаними, спрямованими на заволодіння грошовими коштами потерпілої шляхом застосування до потерпілої насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, вони спирались у своїх діях один на одного, між їх діями існував причинний зв'язок, їхнім умислом охоплювалось заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, небезпечних для здоров'я потерпілої, вони усвідомлювали, що спільними діями вони вчиняють розбійний напад і бажали його вчиняти.

Тому суд вважає, що вина обвинувачених знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, і дії всіх обвинувачених суд кваліфікує за ч.3 ст. 187 КК України, та як вони вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Доводи обвинувачених та їх захисників про те, що покази потерпілої ОСОБА_2 не можна брати до уваги, так як вони є протічними, та що потерпіла їх весь час змінює, - не заслуговують на увагу. Суд вважає покази потерпілої ОСОБА_2 правдивими і достовірними, так як вони узгоджуються з іншими доказами по справі, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, вина обвинувачених знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_10 суд кваліфікує за ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 185, ч.3 ст.187 КК України, так як він вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно; таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у інше приміщення; напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Дії обвинуваченого ОСОБА_12 суд кваліфікує за ч.3 ст. 185, ч.3 ст.187 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у інше приміщення; напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Дії обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_13 суд кваліфікує за ч.3 ст.187 КК України, так як вони вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, на обліку у псих- та наркодиспансері не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, на утриманні має малолітню дитину.

До обтяжуючих покарання обставин суд відносить вчинення злочину щодо особи похилого віку.

До пом'якшуючих покарання ОСОБА_10 обставин суд відносить активне сприяння розкриттю злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

З урахуванням всіх цих обставин суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі, так як таке покарання необхідне для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_10 вчинив злочини, передбачені ч.2 ст.190 та ч.3 ст.185 КК України до винесення вироку суду від 27.12.2012 р., яким його було засуджено за ч.2 ст.296 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст..ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим стоком на один рік. А тому ОСОБА_10 необхідно призначити покарання за сукупністю злочинів відповідно до ч.4 ст.70 КК України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_10, будучи засудженим вироком суду від 27.12.2012 р. за ч.2 ст.296 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст..ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим стоком на один рік, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України, до закінчення іспитового строку, тому відповідно до ст.. 71 КК України суд вважає за необхідне до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, призначеного відповідно до ч.4 ст.70 КК України, у виді одного року позбавлення волі.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_11 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, на обліку у псих- та наркодиспансері не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

До обтяжуючих покарання обставин суд відносить вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Пом'якшуючих покарання ОСОБА_11 обставин не встановлено.

З урахуванням всіх цих обставин суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі, так як таке покарання необхідне для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_11 вчинив злочин до винесення вироку суду від 12.04.2013 р., яким його було засуджено за ч.1 ст.186, ч.2 ст.185, ч.4 ст.70, ч.1 ст.70 КК України остаточно до покарання у виді одного року одного місяця позбавлення волі. А тому ОСОБА_11 необхідно призначити покарання за сукупністю злочинів відповідно до ч.4 ст.70 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_12 суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, на обліку у псих- та наркодиспансері не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, на утриманні він має малолітню дочку, враховує стан його здоровя.

До обтяжуючих покарання обставин суд відносить вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Пом'якшуючих покарання ОСОБА_12 обставин не встановлено.

З урахуванням всіх цих обставин суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_12 покарання у вигляді позбавлення волі, так як таке покарання необхідне для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_13 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у псих- та наркодиспансері не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

До обтяжуючих покарання обставин суд відносить вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Пом'якшуючих покарання ОСОБА_13 обставин не встановлено.

З урахуванням всіх цих обставин суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_13 покарання у вигляді позбавлення волі, так як таке покарання необхідне для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

Цивільний позов Воскресенського храму с. Ясенове про стягнення з обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_10 матеріальної коди в сумі 11550 гривень, заподіяної викраденням майна з Воскресенського храму, - не підлягає задоволенню, так як судом встановлено, що викрадені ікони: "Введіння Пресвятої Богородиці до храму", "Богородиця - Знамення", «Спас Вседержитель» повернуті Воскресенського храму в особі настоятеля храму ОСОБА_4 в процесі досудового розслідування (розписка про збереження від 19.02.2013 р. т.2 а.с.166), а позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, запояної викраденням решти ікон та інших предметів церковного призначення не піідлягає задоволенню за недоведеністю.

Цивільний позов Охтирського міжрайонного прокурора в інтересах Управління фінансів Охтирської міської ради про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в розмірі 72,47 грн. підлягають задоволенню, так як підтверджуються матеріалами справи (довідка-розрахунок КЗ «Охтирська центральна лікарня» від 26.03.2013 р.). А тому згідно ст. 1206, 1190 ЦК України на користь Управління фінансів Охтирської міської ради з обвинувачених ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 в солідарному порядку слід стягнути 72 грн. 47 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 на його користь 13000 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, підлягає задоволенню, так як підтверджується матеріалами справи, а тому відповідно до ст. 1166 ЦК Укаїни з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 слід стягнути заподіяну матеріальну шкоду в счумі 13000 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з обвинуачених ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 завданої їй матеріальної шкоди в сумі 100000грн. та моральної шкоди в сумі 100000 грн. підлягає частковому задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що обвинувачені заволоділи грошовими коштами потерпілої в розмірі 47000 грн. Під час досудового розслідування потерпілій ОСОБА_2 було провернуто 3200 грн., а тому на підставі ст. 1166, 1190 ЦК України з обвинувачених ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_2 слід стягнути солідарно 43800 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Суд погоджується з доводами потерпілої ОСОБА_2 про перенесені нею моральні страждання у зв'язку вчиненням відносно неї розбійного нападу, і враховуючи глибину та тривалість завданих потерпілій моральних та фізичних страждань, потерпіла відчувала постійні болі в нижній щелепі у зв'язку із заподіянням їй тілесних ушкоджень, враховуючи вік потерпілої, характер діяння обвинувачених та форму їх вини, з урахуванням вимог справедливості та розумності, суд вважає за необхідне на підставі ст.1167, 1168 ЦК України позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з обвинувачених на її користь моральної шкоди в розмірі 100000 грн. задовольнити частково та стягнути з них на користь потерпілої ОСОБА_2 в солідарному порядку 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Під час досудового розслідування по справі науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Сумській області були проведені судово-трасологічна експертиза № 19 від 09.02.2013 року, вартість якої згідно довідки НДЕКЦ складає 735 грн. 60 коп. (а.с. 86 том 1), експертиза волокон та волокнистих матеріалів № 35 від 21.02.2013 року, вартість якої згідно довідки НДЕКЦ складає 245 грн. 20 коп. (а.с. 98 том 1), судово-трасологічна експертиза № 5 від 10.01.2013 року, вартість якої згідно довідки НДЕКЦ складає 490 гривень (а.с. 106 том 1), судово-трасологічна експертиза № 4 від 09.01.2013 року, вартість якої згідно довідки НДЕКЦ складає 588 гривень (а.с. 114 том 1), судово-трасологічна експертиза № 3 від 08.01.2013 року, вартість якої згідно довідки НДЕКЦ складає 686 гривень (а.с. 123 том 1), судово-трасологічна експертиза № 174 від 30.12.2012 року вартість якої згідно довідки НДЕКЦ складає 796 гривень 90 коп. (а.с.232 том 1), судово-трасологічна експертиза № 175 від 30.12.2012 року, вартість якої згідно довідки НДЕКЦ складає 392 грн. (а.с.239 том 1), експертиза волокнистих матеріалів та виробів із них № 9 від 11.01.2013 року, вартість якої згідно довідки НДЕКЦ склалає 183 гривень 90 коп. (а.с.245 том 1), судово-дактилоскопічна експертиза № 176 від 29.12.2012 року, вартість якої згідно довідки НДЕКЦ становить 588 гривень (а.с.4 том 2), судово-почеркознавча експертиза № 10 від 11.03.2013 року, вартість якої згідно довідки НДЕКЦ становить 1348 грн. 60 коп. (а.с. 28 том 2). А всього судові витрати за проведення даних експертиз становлять 6054,20 грн. Суд вважає, що відповідно до ст. 124 КПК України вказані судові витрати слід стягнути у дольовому порядку з обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_12 в розмірі по 3027,10 грн. з кожного на користь держави.

Під час досудового розслідування по справі науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Сумській області була проведена судово-трасологічна експертиза № 22 від 11.02.2013 року, вартість якої згідно довідки НДЕКЦ становить 735 гривень 60 коп. (а.с.4 том 3). Відповідно до ст. 124 КПК України вказані судові витрати слід стягнути у дольовому порядку з обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 в розмірі по 183,90 грн. з кожного на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Суд вважає, що запобіжний захід обвинуваченим слід залишити попередній - тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.3 ст.185, ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 190 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі,

- за ч.3 ст. 185 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання більш суворим покарання менш суворого покарання за вироком суду від 27.12.2012 р., призначити покарання 3 (три) роки позбавлення волі.

- за ч.3 ст. 187 КК України - 9 (дев'ять) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке належить засудженому.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 1 року позбавлення волі і остаточно за сукупністю вироків призначити ОСОБА_10 покарання - 10 (десять) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке належить засудженому.

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.3 ст. 185 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі,

- за ч.3 ст. 187 КК України - 9 (дев'ять) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке належить засудженому.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_12 покарання - 10 (десять) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке належить засудженому.

ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання за цим законом - 9 (дев'ять) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке належить засудженому.

ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання за цим законом - 9 (дев'ять) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке належить засудженому.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком суду від 12.04.2013 р., остаточно призначити ОСОБА_11 покарання - 10 (десять) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке належить засудженому.

Запобіжний захід засудженим залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_10 рахувати з дня його затримання - 18 січня 2013 року.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_12 рахувати з дня його затримання - 01 лютого 2013 року.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_13 рахувати з дня його затримання - 01 лютого 2013 року.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_11 рахувати з дня його затримання - 01 лютого 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11 в солідарному порядку на користь держави в особі Управління фінансів Охтирської міської ради - 72 грн. 47 коп. на відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_3 13000 (тринадцять тисяч) грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11 в солідарному порядку на користь потерпілої ОСОБА_2 50000 грн. на відшкодування моральної школи та 43800 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Цивільний позов Воскресенкького храму залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_10, ОСОБА_12 судові витрати за проведення експертиз в розмірі по 3027,10 грн. з кожного на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 судові витрати за проведення експертиз в розмірі по 183,90 грн. з кожного на користь держави.

Речові докази по справі -два дерев'яних випили зі слідами знаряддя зламу, слід взуття, слід матеріалу, слід руки, навісний замок, мікрочастинки на липкій стрічці, передані згідно квитанції № 000126 від 07.02.2013 року на зберігання до камери схову речових доказів Охтирського МВ УМВС України в Сумській області, - слід знищити.

Речові докази по справі - ботинки 43 розміру на блискавці фірми "Fashion", передані згідно квитанції № 000144 від 20.02.2013 року на зберігання до камери схову речових доказів Охтирського МВ УМВС України в Сумській області, - слід повернути власнику обвинуваченому ОСОБА_13.

Речові докази по справі - мікрочастинки на липкій стрічці, передані згідно квитанції № 000156 від 14.03.2013 року на зберігання до камери схову речових доказів Охтирського МВ УМВС України в Сумській області, - слід знищити.

Речові докази по справі картонний коробок з мобільного телефону "Samsung" GT S 5610, гарантійний талон на мобільний телефон "Samsung" GT S 5610 від 14.10.2012 року, фіскальний чек від 14.10.2013 р. на суму 890,95 гривень, мобільний телефон марки "Samsung" GT S 5610, ІМЕІ НОМЕР_3 з карткою пам'яті "Transcend-4GB" з сім-карткою оператора "МТС" за НОМЕР_13, передані згідно квитанції № 000128 від 11.02.2013 року на зберігання до камери схову речових доказів Охтирського МВ УМВС України в Сумській області, - слід повернути власнику - обвинуваченому ОСОБА_10

Речові докази по справі два сліди матеріалу на аркуші паперу, порожня пачка з цигарок "Marlboro", пара трикотажних перчаток білого кольору з нашаруванням бруду, мішок темного кольору, покривало чорно-зеленого кольору, передані згідно квитанції № 000128 від 11.02.2013 року на зберігання до камери схову речових доказів Охтирського МВ УМВС України в Сумській області, - слід знищити.

Речові докази по справі контрольний змив крові, змив речовини бурого кольору, трикотажна перчатка білого кольору на ліву руку з нашаруванням речовини бурого кольору, аркуш паперу формата А-4 з графічними надписами, передані згідно квитанції № 000157 від 14.03.2013 року на зберігання до камери схову речових доказів Охтирського МВ УМВС України в Сумській області, - слід знищити.

Речові докази по справі - мобільний телефон марки "Nokia-1208" IMEI № НОМЕР_4, щоденник в коричневій обгортці, щоденник без обгортки, грошові кошти на загальну суму 3200 гривень : одна купюра номіналом 500 гривень серії ВД 5165021; 7 купюр номіналом по 200 гривень серії КБ 3768149, ЕШ 0117344, КА 6832358, АД 961855, ЕЧ 4558809, ЄЮ 1799340, ЕЄ 3308679; 13 купюр номіналом по 100 гривень серії ЕХ 9554083, КВ 0166663, ЄА 3162849, ГЙ 0094838, БА 4266155, АВ 4311420, БЛ 4028038, ВЕ 9399127, ЕЮ 4253173, ГГ 4252417, ЕЕ 7190839, ГЖ 7315309, КА 9773613, передані згідно розписки про збереження на зберігання потерпілій ОСОБА_2, - слід вважати повернутими власнику - потерпілій ОСОБА_2.

Речовий доказ по справі - паспорт серії НОМЕР_2 від 26.05.2011 року на ім'я ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, переданий згідно розписки про збереження на зберігання матері обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_29, - слід вважати повернутим власнику - обвинуваченому ОСОБА_10

Речовий доказ по справі - ікона "Тихвінської Божої Матері" в дерев'яній рамці червоного кольору, передана згідно розписки про збереження на зберігання настоятелю Храма Св. Архангела Михайла в с. Журавне Охтирського району ієромонаху ОСОБА_5, - слід вважати повернутою власнику - Храму Св. Архангела Михайла.

Речові докази по справі - ікона "Ісус Христос", ікона "Введення Пресвятої Богородиці в храм", ікона "Знамення", передані згідно розписки про збереження на зберігання настоятелю Воскресенського Храму в с. Ясенове Охтирського району ієромонаху ОСОБА_4, - слід вважати повернутими власнику - Воскресенського Храму в с. Ясенове Охтирського району.

Речові докази по справі : мобільний телефон "Motorola c 115" IMEI : НОМЕР_5, сім-картка мобільного оператора "МТС" за НОМЕР_6, передані згідно квитанції № 000143 від 18.02.2013 року на зберігання до камери схову речових доказів Охтирського МВ УМВС України в Сумській області, - слід повернути власнику - обвинуваченому ОСОБА_11

Речові докази по справі : мобільний телефон "Nokia C 5002" IMEI НОМЕР_7, сім-карта мобільного оператора "МТС" за НОМЕР_8, мобільний телефон "Nokia 1280" IMEI № НОМЕР_9, сім-картка мобільного оператора "МТС" за НОМЕР_10 мобільний телефон "Samsung Х 630", ІМЕІ № НОМЕР_11, сім-картка мобільного оператора "МТС" за № НОМЕР_12, зарядний пристрій на мобільний телефон моделі ""Samsung", зарядний пристрій на мобільний телефон моделі "Nokia", передані згідно квитанції № 000143 від 18.02.2013 року на зберігання до камери схову речових доказів Охтирського МВ УМВС України в Сумській області, - слід повернути власнику - обвинуваченому ОСОБА_12

Речові докази по справі : шість аркушів паперу з роздруківками фотознімків, на яких зображено два "Євангеліє" та п'ять ікон, які знаходяться в матеріалах справи, - слід залишити в матеріалах справи.

Речові докази по справі : три відрізка липкої стрічки за слідами підошви взуття, передані згідно квитанції № 000145 від 20.02.2013 року на зберігання до камери схову речових доказів Охтирського МВ УМВС України в Сумській області, - слід знищити.

Зразки крові п'ять пакетів, контрольні змиви крові п'ять пакетів, передані згідно квитанції № 000155 від 14.03.2013 року на зберігання до камери схову речових доказів Охтирського МВ УМВС України в Сумській області, - слід знищити.

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Роз'яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Головуючий суддя: Плотникова Н.Б.

Судді: Сидоренко Р.В.

Мовчан Н.В.