Рішення № 37503397, 19.02.2014, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2/225/256/2014

Головуючий у справі: Челюбєєв Є.В.

РІШЕННЯ

іменем України

18 лютого 2014 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є. В.,

при секретарі Бондарчук Т.І.,

за участю

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Терещенко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ДП "Дзержинськвугілля" про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що безперервно знаходився у трудових відносинах з Державним підприємством "Дзержинськвугілля", зокрема із відокремленим підрозділом "Шахтою "ім. Ф.Е. Дзержинського". В жовтні 2013 року за адресою підприємства надійшов висновок лікарської консультаційної комісії про необхідність раціонального його працевлаштування враховуючи стан здоров'я. З цією метою на підприємстві була створена лікарсько - інженерна бригада. Однак 19.11.2013 року був звільнений з займаної посади гірника з ремонту гірничих виробіток дільниці РВР2 в зв'язку з невідповідністю виконуючій роботі за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи. Підстава звільнення була погоджена з первинною профспілковою організацією підприємства. При цьому, він не був належним чином ознайомлений з вакансіями посад, які на той час були наявні на підприємстві і дозволяли б йому за станом свого здоров'я виконувати легшу роботу. Вважає, що відповідачем була порушена процедура його звільнення з підприємства, звільнення незаконним, а дії відповідача такими, що призвели до порушення його законних прав і інтересів.

При звільненні, відповідач у встановлені чинним законодавством строки не виконав свій обов'язок щодо повного розрахунку з працівником на момент його звільнення з підприємства. Вважає, що відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, тому повинний виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 17136 грн., виходячи із кількості 63 робочих днів.

Просить суд визнати звільнення незаконним, поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивачем заявлено клопотання про відмову позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди. Уточнив заявлені вимоги, просив суд задовольнити змінені вимоги, які підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, оскільки вважає їх необґрунтованими і недоведеними в суді. В обґрунтування своїх заперечень суду зазначив, що звільнення позивача по справі ОСОБА_2 було проведено законно, на підставі висновку лікарської консультаційної комісії, який як висновок органу медико - соціальної експертизи є обов'язковим для всіх роботодавців. Відповідачем були прийняті всі заходи для сповіщення відповідача і отримання від нього письмової згоди на його переведення на роботу відповідно до медичного висновку, але таку згоду не отримали з причин ігнорування ОСОБА_2 засідання інженерно - лікарської бригади. У зв'язку з неможливістю переведення позивача без його згоду на іншу роботу, керівництвом підприємства було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а саме у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи. Таке звільнення відповідача відповідно до вимог чинного трудового законодавства було погоджено з профспілковою організацією підприємства. Причому ОСОБА_2 двічі не з'являвся на засідання профкому. При звільненні з підприємства з ОСОБА_2 був проведений повний розрахунок сум, які підлягають при звільненні. При цьому, звернув увагу суду на те, що метою керівництва підприємства було виконання обов'язкового для виконання висновку лікарської консультативної комісії та раціонального працевлаштування ОСОБА_2 на роботу, яка не суперечить медичному висновку та стану його здоров'я, а в жодному разі не мету позбутися позивача як працівника, як зазначено в позові. З цих підстав, вважає, що у позивача не має ніяких підстав для звернення до суду з цими вимогами, тому просив суд повністю відмовити в їх задоволенні.

Третя особа ОСОБА_4 суду пояснив, що у період часу з 30 жовтня по 19 листопада 2013 року виконував обов'язки директора шахти. В цей період йому були передані документи стосовно ОСОБА_2 Дослідивши зібрані матеріали, він звернувся до профспілкової організації з вимогою перевірити правильність та законність звільнення ОСОБА_2 з підприємства за станом здоров'я. Також він запропонував це питання винести на розгляд профспілкової організації підприємства. Разом з цим, пояснив, що на підприємстві почастішали випадки, коли працівникам за станом здоров'я, в тому числі із серцевою недостатністю під час виконання ними своїх трудових обов'язків становиться зле, що потім призводить до летального результату. Тому, питання щодо переведення ОСОБА_2 на легшу роботу за станом здоров'я, повинно було вирішено обов'язково, але зайого згодою. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 ігнорував засідання інженерно - лікарської бригади, вони не змогли його ознайомити з наявним списком вакансій. Вважає, що вся процедура звільнення ОСОБА_2 з підприємства була послідовною, з дотриманням чинного законодавства.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, причини своєї неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні були також допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

При цьому свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він займає посаду заступника директора з охорони праці відокремленого підрозділу "Шахти "ім. Ф.Е. Дзержинського" Державного підприємства "Дзержинськвугілля". Суду підтвердив, що до підприємства надійшов висновок лікарської консультативної комісії стосовно ОСОБА_2, відповідно до якого останньому був протипоказаний тяжкий фізичний труд. На підприємстві була створена інженерно - лікарська бригада для вирішення питання щодо раціонального працевлаштування позивача по справі відповідно до медичного висновку. На засідання бригади ОСОБА_2 не з'являвся, ігноруючи всі повідомлення. Дослідивши всю процедуру належного повідомлення, питання щодо переведення на легшу роботу було передано до профспілкової організації, на засідання якої він також двічі не з'явився. Тому було прийняте рішення про його звільнення з підприємства за станом здоров'я.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що в жовтні 2013 року десять днів виконував обов'язки директора шахти. Суду підтвердив, що ОСОБА_2 часто хворіє, тому знаходився на лікарняних. На підприємство надійшов висновок лікарської консультативної комісії про необхідність раціонального працевлаштування ОСОБА_2, враховуючи стан здоров'я відповідно до медичного висновку. Також підтвердив, що на шахті часто стаються нещасні випадки з працівниками із -за їх невідповідного стану здоров'я умовам праці, в яких вони працюють. Суду зазначив, що медичний висновок щодо стану здоров'я працівника має рекомендований характер. Тому, отримавши такий документ щодо ОСОБА_2, вони прийняли всі спроби і заходи для його раціонального працевлаштування на іншу роботу, враховуючи стан здоров'я. Всі повідомлення від підприємства ОСОБА_2 проігнорував. Було прийнято рішення це питання обговорити на засіданні профспілкової організації, але ОСОБА_2 двічі не з'явився на засідання. Після чого профком надав згоду на звільнення і ОСОБА_2 був звільнений з посади.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він є головою первинної профспілкової організації відокремленого підрозділу "Шахти "ім. Ф.Е. Дзержинського" Державного підприємства "Дзержинськвугілля". Також входить до складу лікарсько - інженерної бригади підприємства. На засідання лікарсько - інженерної бригади для вирішення питання раціонального працевлаштування відповідно до медичного висновку ОСОБА_2 не з'явився. Він повідомив, що без письмового повідомлення до бригади не з'явиться. Всі спроби керівництва підприємства щодо його належного повідомлення та вирішення питання його переведення на легшу роботу, ОСОБА_2 ігнорував. Потім від керівництва підприємства до профспілкової організації надійшло клопотання про звільнення ОСОБА_2 за станом здоров'я. На засідання профспілки ОСОБА_2 також двічі не з'явився. У зв'язку з неможливістю здійснення раціонального працевлаштування позивача шляхом переводу його на роботу, що не суперечить медичному висновку, було прийнято рішення про надання згоди на його звільнення з підприємства з займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а саме невідповідність працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона займає посаду начальника відділу кадрів відокремленого підрозділу "Шахти "ім. Ф.Е. Дзержинського" Державного підприємства "Дзержинськвугілля". Суду повідомила, що ОСОБА_2 з 2002 року працював забійником. В 2007 та 2008 роках згідно висновку лікарської консультативної комісії на підставі своїх письмових заяв був переведений на легшу роботу за станом здоров'я. Якщо під час проведення медичного огляду буде виявлено, що стан здоров'я працівника погіршується, дається висновок про необхідність раціонального працевлаштування такого працівника, враховуючи стан його здоров'я. У разі, якщо працівник відмовляється від переведення на легшу роботу, його звільняють з займаної посади. Суду пояснила, що ОСОБА_11 є цеховим лікарем підприємства і членом лікарської консультативної комісії, а також входить до складу лікарсько - інженерної бригади. ОСОБА_11 подзвонила і повідомила їй, що видала ОСОБА_2 на руки висновок лікарської консультативної комісії. Позивач заходив до неї і повідомив, що висновку у нього немає. Суду підтвердила, що були прийняті всі заходи для сповіщення відповідача і отримання від нього письмової згоди на його перевід на роботу відповідно до медичного висновку, але відповідач ігнорував ці сповіщення. З цих підстав його було звільнено за станом здоров'я згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України, про що він був повідомлений через пошту та особисто.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він є начальником дільниці гірничих виробіток РВР2 відокремленого підрозділу "Шахти "ім. Ф.Е. Дзержинського" Державного підприємства "Дзержинськвугілля". За час роботи позивач часто хворів і знаходився на лікарняних. Суду повідомив, що відповідачу встановлена стійка втрата працездатності, у зв'язку з чим він отримує регрес. Йому також відомо, що позивач має проблеми із серцем. Позивач постійно хвилювався, що з ним може щось статися на роботі. Під час виконання роботи ставалися випадки, коли він відправляв позивача до медичного пункту, де виявляли відхилення в здоров'я. Після чого позивач завжди знаходився на лікарняному. Також повідомив, що він був свідком, як ОСОБА_2 декілька разів намагалися повідомити про засідання інженерно - лікарської бригади, однак він відмовлявся підписувати будь-які документи.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КЗпП України.

Відповідно до вимог ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи. Звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ст. 170 ч. 1 ЗЗпП України передбачено, що працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

У доповнення до загального правила ст. 170 КЗпП України стаття 6 частина 5 Закону України «Про охорону праці» зобов'язує роботодавця працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Згідно з ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що позивач, починаючи з липня 2001 року безперервно перебував у трудових відносинах з відокремленим підрозділом "Шахта "ім. Ф.Е. Дзержинського" Державного підприємства "Дзержинськвугілля", працюючи гірником, а з 20.03.2012 року гірником з ремонту гірничих виробіток підземних дільниці РВР2, 4 розряду (а.с. 92-93).

Згідно медичного висновку лікарської консультативної комісії № 2103/9 від 10.10.2013 року позивачу протипоказаний тяжкий фізичний труд, але він потребує раціонального працевлаштування згідно стану здоров'я.

У зв'язку з цим, керівництвом ВП «Шахти «Дзержинського» було прийнято рішення про скликання засідання інженерно - лікарської бригади 24.10.2013 року, яка була створена на підставі наказу № 162/ТБ від 16.09.2013 року і діє до положення про лікарсько - інженерну бригаду відокремленого підрозділу "Шахти "ім. Ф.Е. Дзержинського" Дзержинського підприємства "Дзержинськвугілля".

Після чого 16.10.2013 року позивачу було надіслано повідомлення про призначення засідання інженерної - лікарської бригади 24.10.2013 року на 12 год. та роз'яснено про необхідність належного забезпечення його присутності на засіданні для розгляду питання його раціонального працевлаштування та ознайомлення зі списком вакансій, що не суперечать вищезазначеному висновку лікарської консультативної комісії та стану його здоров'я (а.с. 29).

Крім цього, відповідно до акту від 23.10.2013 року ОСОБА_2 було особисто повідомлено про засідання інженерної - лікарської бригади, однак від ознайомлення з повідомленням про засідання він відмовився.

Як зазначено в акті від 23.10.2013 року, підписаному членами інженерно - лікарської бригади 23.10.2013 року в 12.00 год. у відділі охорони праці ВП «шахта «Дзержинського» відбулося засідання інженерно - лікарської бригади з питання раціонального працевлаштування гірника з ремонту гірничих виробіток дільниці РВР-2 ОСОБА_2 На засідання бригади ОСОБА_2, який був повідомлений про час та місце засідання не з'явився без пояснення причин.

У зв'язку з цим, в.о. директора ВП «шахта «Дзержинського» ОСОБА_7 на ім'я голови профспілкової організації було надіслано подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_2

Згідно виписки з протоколу засідання профспілкової організації № 8 від 18.11.2013 року (а.с. 36-37) при повторному розгляді вищевказаного подання було надано згоду на звільнення позивача по справі ОСОБА_2 з посади гірника з ремонту гірничих виробіток підземних дільниці РВР2, 4 розряду на підставі ч. 1 п. 2 ст. 40 КЗпП України, керуючись ст. 43 цього Кодексу.

Наказом № 201 від 19.11.2013 року (а.с. 41) позивача було звільнено на підставі ч. 1 п. 2 ст. 40 КЗпП України, а саме, в зв'язку з невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров'я, що перешкоджає виконанню даної роботи, на підставі висновку лікарської консультативної комісії № 2103/9 від 10.10.2013 року (а.с. ). З наказом про звільнення позивач ОСОБА_2 був ознайомлений 20.11.2013 року у приміщенні нарядної дільниці РВР-2 позивач (а.с. 51). Розрахунок по заробітній платі з позивачем проведено 29 листопада 2013 року, а остаточну виплату здійснено 27 грудня 2013 року, про що свідчить довідка про розмір нарахованих та виплачених сум при звільненні № 10/295 від 18.02.2014 року (а.с. ).

Однак , суд вважає, що звільнення позивача було незаконним з наступних підстав.

По-перше, на законодавчому рівні не закріплені повноваження інженерно - лікарської бригади стосовно обов'язку сповіщення працівника про наявність на підприємстві вакансій, які можливо запропонувати йому за медичним висновком. Виходячи з цього, суд не погоджується з тим, що саме інженерно - лікарська бригада повинна була запропонувати ОСОБА_2 перелік вакансій, які існували на той час, відповідно до медичного висновку. На думку суду, висновки цієї бригади можуть тільки бути підтвердженням, що працівник за станом здоров'я дійсно не може виконувати визначену роботу за медичним висновком і потребує переведення на іншу більш легшу роботу.

По-друге, у суду викликає сумніви проведення засідання інженерно - лікарської бригади 24.10.2013 року, так як відповідачем на підтвердження своїх доводів був наданий акт від 23.10.2013 року. Суд не може погодитися з доводами представника відповідача, що в акті помилково зазначена дата засідання, що підтверджується актом, складеним членами бригади 25.10.2013 року, так як в наказі про звільнення ОСОБА_2 від 19.11.2013 року є посилання лише на акт інженерно - лікарської бригади від 23.10.2013 року та жодних посилань на акт від 25.10.2013 року, що дає суду підстави сумніватися в проведенні засідання інженерно - лікарської бригади саме 24.10.2013 року.

Суд зазначає, що виходячи з системного аналізу вищезазначених положень КЗпП України, виключається можливість звільнення працівника з роботи у зв'язку з невідповідністю зайнятій посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи, якщо працівник згоден перейти на більш легку робот, яку власник зобов'язаний запропонувати працівнику згідно з медичним висновком. Жодним нормативним документом не передбачений порядок запропонування працівникові іншої легкої роботи, головне, що така робота повинна бути запропонована.

Виходячи з встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що у керівництва ВП «Шахта «Дзержинського» було безліч можливості ознайомити ОСОБА_2 з переліком вакансій, які були на підприємстві, і на яких він за станом здоров'я міг працювати, не чекаючи засідання інженерно - лікарської бригади.

Тим паче, що 15.10.2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до директора ВП «Шахта «Дзержинського» з заявою на переведення його з дільниці РВР2 на дільницю ВТБ на посаду гірничого майстра, яку підприємство отримало 18.10.2013 року (а.с. ). Навіть, незважаючи на те, що на той час даної вакансії на підприємстві не було, а була вакансія гірничого майстра дільниці РВР2, відповідно до цієї заяви, ОСОБА_2 фактично підтвердив готовність працювати на іншій більш легшій роботі.

Отже, проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач при звільненні ОСОБА_2 з підприємства не вжив всіх заходів щодо належного повідомлення останньому про наявність вакантних посад на момент звільнення та не дотримався всієї процедури звільнення працівника за станом здоров'я відповідно до медичного висновку лікарської консультативної комісії, тому таке звільнення є незаконним, позовні вимоги в цій частині повністю доведеними і підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні робітника виплата всіх сум, які підлягають виплаті робітнику підприємством, установою, організацією, провадяться в день звільнення. Невиплата належних позивачу сум є порушенням його законних прав.

Згідно довідки про розмір нарахованих і виплачених ОСОБА_2 коштів при звільненні № 10/295 від 18.02.2014 року (а.с. ) розрахунок по заробітній платі проведено 29.11.2013 року, а остаточну виплату здійснено 27 грудня 2013 року, загальна нарахована сума виплати складає 12317 грн. 39 коп., в тому числі вихідна допомога в сумі 5987 грн. 74 коп.

Відповідно до довідки (а.с. ) кількість робочих днів для обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку з позивачем за період з 19.11.2013 року, тобто з моменту його звільнення з підприємства по день ухвалення судом рішення - 18.02.2014 року складає 63 робочих дня.

Згідно довідки № 7/3315 від 26.12.2013 року розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 272 грн. 17 коп. (а.с. 95).

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, виходячи з цього, відповідач повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку з позивачем по день ухвалення судом рішення в сумі, із розрахунку (63 робочих дня х 272 грн. 17 коп. - середньоденна заробітна плата, за вирахуванням суми вихідної допомоги - 5987 грн. 74 коп. = 11158 грн. 97 коп.)

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або робити інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Згідно ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивачі за подання позовів про поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин звільняються від сплати судового збору.

Керуючись ст. 10, 60, 88, 212 ЦПК України, ст.ст. 40, 43, 115, 116, 117, 170 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади гірника з ремонту гірничих виробок дільниці РВР2 відокремленого підрозділу "Шахта "ім. Ф.Е. Дзержинського" Державного підприємства "Дзержинськвугілля".

Поновити ОСОБА_2 на роботі в якості гірника з ремонту гірничих виробок дільниці РВР2 відокремленого підрозділу "Шахта "ім. Ф.Е. Дзержинського" Державного підприємства "Дзержинськвугілля".

Стягнути з Державного підприємства "Дзержинськвугілля" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11158 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 97 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі в якості гірника з ремонту гірничих виробок дільниці РВР2 відокремленого підрозділу "Шахта "ім. Ф.Е. Дзержинського" Державного підприємства "Дзержинськвугілля" підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного підприємства "Дзержинськвугілля" на користь держави судовий збір у сумі 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: