Постанова № 37502458, 17.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 р. Справа № 804/837/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в скороченому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1760 грн.80 коп. ,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2014 року Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просить стягнути з останнього суму податкового боргу з єдиного податку в розмірі 1760грн.80 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач є платником єдиного податку згідно до свідоцтва серія НОМЕР_2, яке видане 31.05.2012 року. Відповідно до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. 09.08.2012 року відповідачем подано до Дніпропетровської ОДПІ податкову декларацію № 14776 за три квартали. У зв'язку з несплатою по термінах сплати єдиного податку виник податковий борг в сумі 1760 грн. 80 коп. за період з 20.08.2012 року по 20.03.2013 року. У відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України податковою інспекцією була винесена податкова вимога № 46 від 19.12.2012р. на суму 858грн.00 коп., яка направлена відповідачу 24.12.2012р. однак станом на дату подання позову до суду відповідач податковий борг у сумі 1760 грн. 80 коп. не погасив, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вищевказану суму податкового боргу виходячи з наданих позивачу повноважень, визначених ст. 87 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 16.01.2014 р. відкрито скорочене провадження у справі, відповідачу було запропоновано у строк до 30.01.2014р. надати до суду письмові заперечення на позов або заяву про визнання позову; докази правомірності несплати єдиного податку; документи, що посвідчують статус підприємця (а.с. 1).

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та її розгляд у скороченому провадженні повідомлений належним чином 04.02.2014 року у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу (а.с.17).

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав, приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п.2 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 06.06.2012 року за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з 07.06.2012 року, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.10.2013 року, копією виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.06.2012 року, а також довідкою про взяття на облік платника податків від 07.06.2012 року № 214 (а.с.4-6, 7-зворот).

31.05.2012 року податковою інспекцією на підставі заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, було видано відповідне свідоцтво на сплату єдиного податку серія НОМЕР_2 з такого виду діяльності, як технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; важкий автомобільний транспорт, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.10.2013 року та копією корінця свідоцтва серія НОМЕР_2 від 31.05.2012р. (а.с. 4, 5, 8).

09.08.2012 року відповідачем було подано до Дніпропетровської ОДПІ податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця № 14776 за півріччя 2012 року (а.с.10-11).

Згідно наведеного позивачем розрахунку у позові та довідки, відповідач має недоїмку (податковий борг) по сплаті єдиного податку за період з 20.08.2012р. по 20.03.2013 року в сумі 1760грн. (а.с. 2-3,9).

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує суму узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Так, податковим органом, у відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, була сформована податкова вимога № 46 від 19.12.2012р. на суму 858грн., яка була направлена відповідачеві, що підтверджується копією корінця податкової вимоги та копією фіскального чеку від 24.12.2012 року (а.с.12).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснювати сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітній) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року.

Згідно п.1 розділу 8 «Особливості справляння єдиного податку» розділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідачем не здійснювалися авансові платежі по сплаті єдиного податку у період з 20.08.2012року по 20.03.2013 року у строки та у порядку, визначеному п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач не надав суду доказів погашення узгодженого податкового боргу з єдиного податку за період з 20.08.2012року по 20.03.2013 року у встановлені строки згідно вимог п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача податкового боргу по єдиному податку у сумі 1760грн. 80 коп. є обґрунтованими, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 71, 86, 94, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1760грн.80 коп. - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави (р/р 31515970700080, одержувач: УДКСУ у Дніпропетровському районі, код ЄДРПОУ 37976087, банк одержувача ГУДКУСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) - суму податкового боргу по єдиному податку за період з 20.08.2012р. по 20.03.2013р. в розмірі 1760грн. 80 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят гривень 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2, ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва