Постанова № 37502005, 27.02.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2014 року (15:00) Справа №801/9982/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим, м. Сімферополь, у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛКЕР"

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень "В4" №0002772203 від 14.10.13р., форми "Р" №0002752203 від 14.10.13р., форми "Р" №0002762203 від 14.10.13р.

Сторони явку представників не забезпечили.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛКЕР" (далі - позивач) до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі- відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень "В4" №0002772203 від 14.10.13р., форми "Р" №0002752203 від 14.10.13р., форми "Р" №0002762203 від 14.10.13р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, висновки Акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, є хибними та такими, що суперечать даним бухгалтерського обліку позивача. На думку позивача, твердження податкового органу, щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та Фірмою Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс", ТОВ "Кортес-М", ПП "Сюїта-Плюс" є необґрунтованим, оскільки зміст вказаних правочинів відповідає положенням ст. 203 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач вказує, що враховуючи правомірність віднесення до складу витрат сум, які становлять собівартість послуг (товарів), отриманих від Фірми Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс", ТОВ "Кортес-М", ПП "Сюїта-Плюс" та реалізованих позивачем в подальшому у складі товару та послуг, висновки відповідача стосовно заниження позивачем податку на прибуток на суму 312196,00грн. та податку на додану вартість на суму 243338,00грн. є неправомірними, що в повній мірі стосується й зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

У письмових запереченнях на позов, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити, тому, що перевіркою встановлено, що контрагенти позивача - Фірма Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс", ТОВ "Кортес-М", ПП "Сюїта-Плюс" мають ознаки «фіктивності». Таким чином, перевіряючими встановлено, що усі операції за участю Фірми "Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс", ТОВ "Кортес М" та ПП "Сюїта - Плюс" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. З огляду на викладене відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону, а тому підстав для їх скасування не має.

Позивач у судове засідання, що відбулося 27.02.2014р., явку свого представника не забезпечив, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності суду не надав, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про відкладення розгляду справи з підписом представника відповідача від 20.02.2014р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 12.09.2013р. по 27.09.2013р. Євпаторійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в АР Крим проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛКЕР" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування сплати податку на прибуток за 2011рік - 1 квартал 2012р., податку на додану вартість за 2011р. та січень 2012р. при здійсненні фінансово - господарських операцій з Фірмою Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс", ТОВ "Кортес-М", ПП "Сюїта-Плюс", про що складено акт №000207/01-05-22-03/32578433 від 04.10.2013р. (далі - Акт) (т. 1 а.с.26-51).

Згідно з висновками Акту, перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛКЕР" встановлено порушення діючого законодавства, а саме:

1. п.138.2., п.138.4., п.138.8., ст. 138, п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 312196,00грн., у тому числі:

- за 1 квартал 2011р. завищення в сумі 190266грн.;

- за 2 квартал 2011р. завищення в сумі 44052грн.;

- за 2-3 квартали 2011р. завищення в сумі 95920грн.;

- за 2-4 квартали 2011р. завищення в сумі 121930,00грн.; по взаємовідносинах з контрагентами: ПП "Сюїта - Плюс", Фірмою "Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс" та ТОВ "Кортес М";

2. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на додану вартість всього у сумі 243338 грн., у тому числі по періодам:

- за січень 2011р. у сумі 91грн;

- за лютий 2011р. у сумі 85715грн;

- за березень 2011р. у сумі 66407грн;

- за травень 2011р. у сумі 616грн;

- за червень 2011р. у сумі 37690грн;

- за липень 2011р. у сумі 22739грн;

- за серпень 2011р. у сумі 5200грн;

- за вересень 2011р. у сумі 9695грн;

- за грудень 2011р. у сумі 15185грн.

3. завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 14902 грн. у тому числі по періодам: за грудень 2011р. у сумі 14902 грн. по взаємовідносинах з контрагентами: ПП "Сюїта - Плюс", Фірмою "Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс" та ТОВ "Кортес М".

На підставі вищенаведеного Акту перевірки відповідачем 14.10.2013р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002752203 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 312197,00грн., зокрема: за основним платежем у розмірі 312196,00грн., за штрафними санкціями - у розмірі 1,00 грн.; №0002772203 - яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14902,00грн.; №0002762203 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 256543,75грн., зокрема: за основним платежем у розмірі 243338,00грн., за штрафними санкціями - у розмірі 13205,75грн. (т.1 а.с.7-9).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що у Акті перевірки, на підставі поданих позивачем документів, податковим органом описано господарські операції, які було проведено позивачем з ПП "Сюїта - Плюс", Фірмою "Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс" та ТОВ "Кортес М" у перевіряємому періоді, а також зроблено висновки про те, що зазначені операції було проведено без реальної господарської мети (економічно-обґрунтованої господарської мети вчинення правочину) з ціллю ухилення від сплати податків шляхом отримання податкової вигоди.

Висновки про те, що господарські операції проведені позивачем з ПП "Сюїта - Плюс", Фірмою "Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс" та ТОВ "Кортес М" без реальної господарської мети, обґрунтовані в Акті перевірки з посиланням на Акти перевірок вищенаведених контрагентів позивача. На думку податкового органу за період 2011 рік підприємства Фірма "Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс", ТОВ "Кортес М", та ПП "Сюїта - Плюс" не могли здійснювати постачання та продаж товарів, так як відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: незначний штат працюючих дві або три особи, відсутні основні фонди, транспортні засоби та складські приміщення.

У акті перевірки також зазначено, що при перевірки ТОВ "Сталкер" встановлено що товарно-транспортні накладні складені з порушенням, а саме взагалі не заповнено розділ "Вантажно-розвантажувальні операції":

1. у графі 10 "Виконавці (відправник, отримувач)" не заповнена;

2. у графі 11 "Спосіб визначення маси" не заповнена;

3. у графі 12 "Код вантажу" не заповнена;

4. у графі 13 "Прибуття" не заповнена;

5. у графі 14 "Вибуття" не заповнена;

6. у графі 15 "Простою" не заповнена;

7. у графі 16-17 додаткові операції "Час, хвилини", "Назва кількість" не заповнена;

8. у графі 18 "Прийняв водій-експедитор" не заповнена.

Крім того, до перевірки ТОВ "Сталкер" не надано: заявку на перевезення ТМЦ, подорожні листи, договір на матеріально відповідальну особу яка отримала товар (згідно наданих документів до перевірки товар отримував Тихончук Роман Георгійович керівник ТОВ "Сталкер"), карточки складського руху.

Перевіряючи висновки податкового органу судом встановлено, що за перевіряємий період ТОВ "Сталкер" уклало:

Договір купівлі продажу №010103 від 01.03.2011р. ТОВ "Сталкер" надалі "Покупець" та Фірмою "Олівер"- "Продавець";

Договір купівлі продажу №030113 від 01.03.2011р ТОВ "Сталкер" надалі "Покупець" та ТОВ "Бізнес Комфорт"- "Продавець";

Договір купівлі продажу №010303 від 03.03.2011р. ТОВ "Сталкер" надалі "Покупець", ПП "Торгбудсервіс"- "Продавець"

Договір поставки №152 від 17.02.2011р. ТОВ "Сталкер" надалі "Замовник", ТОВ "Кортес М"- "Постачальник";

Договір купівлі продажу №030112 від 01.03.2011р. ТОВ "Сталкер" надалі "Покупець" та ПП "Сюїта - Плюс"- "Продавець".

На виконання угоди Фірма "Олівер" здійснювала постачання продуктів харчування на адресу ТОВ "Сталкер" на що виписані податкові накладні, видаткові накладні за перевіряємий період лютий 2011р. У реєстрі отриманих податкових накладних за перевіряємий період лютий 2011р. відображені податкові накладні на загальну суму ПДВ 14176,99 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до поданої декларації на загальну суму ПДВ 14176,99грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за послуги сплачено на загальну суму 570000,00 грн., у т.ч. ПДВ 95000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками №39 від 10.02.2011р. на суму 318000,00 грн., у т.ч. ПДВ 53000,00 грн., та №59 від 24.02.2011р. на суму 252000,00 грн., у т.ч. ПДВ 42000,00 грн., та не заперечується сторонами.

На виконання угоди ТОВ "Бізнес Комфорт" здійснював постачання матеріалів на адресу ТОВ "Сталкер" на що виписані податкові накладні, видаткові накладні за перевіряємий період березень 2011р. У реєстрі отриманих податкових накладних за перевіряємий період березень 2011р. відображені податкові накладні на загальну суму ПДВ 45185,23 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до поданої декларації на загальну суму ПДВ 45185,23 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за послуги сплачено на загальну суму 271111,35 грн., у т.ч. ПДВ 45185,23 грн., що підтверджується банківськими виписками №156 від 18.04.2011р. на суму 45597,85 грн., у т.ч. ПДВ 7599,64 грн.; №158 від 21.04.2011р. на суму 40000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; №167 від 27.04.2011р. на суму 82000,00 грн., у т.ч. ПДВ 13666,67 грн., №175 від 29.04.2011р. на суму 93200,00 грн., у т.ч. ПДВ 15533,33 грн., №211 від 18.05.2011р. на суму 10313,50 грн., у т.ч. ПДВ 1718,92 грн., та не заперечується сторонами.

На виконання угоди ПП "Торгбудсервіс" здійснював постачання матеріалів на адресу ТОВ "Сталкер" на що виписані податкові накладні, видаткові накладні за перевіряємий період лютий 2011р. У реєстрі отриманих податкових накладних за перевіряємий період лютий 2011р. відображені податкові накладні на загальну суму ПДВ 71470,53 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до поданої декларації на загальну суму ПДВ 71470,53 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за послуги сплачено на загальну суму 189800,00 грн., у т.ч. ПДВ 31633,33 грн., що підтверджується банківськими виписками №40 від 10.02.2011р. на суму 110800,00грн., у т.ч. ПДВ 18466,67 грн.; №48 від 16.02.2011р. на суму 79000,00 грн., у т.ч. ПДВ 13166,67 грн., та не заперечується сторонами.

На виконання угоди ТОВ "Кортес М" здійснював постачання продуктів харчування на адресу ТОВ "Сталкер" на що виписані податкові накладні, видаткові накладні за перевіряємий період 2011 рік. У реєстрі отриманих податкових накладних за перевіряємий період 2011 рік. відображені податкові накладні на загальну суму ПДВ 107219,84 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до поданої декларації на загальну суму ПДВ 107219,84 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за послуги сплачено на загальну суму 459050,53 грн., у т.ч. ПДВ 76508,42грн., що підтверджується банківськими виписками №81 від 16.03.2011р. на суму 546,92 грн., у т.ч. ПДВ 91,15 грн.: №100 від 22.03.2011р. на суму 6000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1000,00 грн.; №323 від 23.06.2011р. на суму 77528,22 грн., у т.ч. ПДВ 12921,37 грн.; №432 від 20.07.2011р. на суму 152925,65 грн., у т.ч. ПДВ 25487,61 грн.; №648 від 12.09.2011р. на суму 29049,74 грн., у т.ч. ПДВ 4841,62 грн.; №685 від 22.09.2011р. на суму 82000,00 грн.. у т.ч. ПДВ 13666,67 грн.: №786 від 20.10.2011р. на суму 55000,00 грн., у т.ч. ПДВ 9166,67 грн.; №832 від 03.11.2011р. на суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; №858 від 14.11.2011р. на суму 16000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2666,67 грн.; №861 від 15.11.2011р. на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн., та не заперечується сторонами.

На виконання угоди ПП "Сюїта - Плюс" здійснювало постачання продуктів харчування на адресу ТОВ "Сталкер" на що виписані податкові накладні, видаткові накладні за перевіряємий період березень 2011р. У реєстрі отриманих податкових накладних за перевіряємий період березень 2011р. відображені податкові накладні на загальну суму ПДВ 20186,35 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до поданої декларації на загальну суму ПДВ 20186,35 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за послуги сплачено на загальну суму 72708,60грн., у т.ч. ПДВ 12118,10грн., що підтверджується банківськими виписками №159 від 21.04.2011р. на суму 197606,76 грн., у т.ч. ПДВ 32934,46 грн.; №176 від 29.04.2011р. на суму 234000,00 грн., у т.ч. ПДВ 39000,00 грн.; №212 від 18.05.2011р. на суму 295101,84 грн., у т.ч. ПДВ 49183,64 грн., та не заперечується сторонами.

Суд звертає увагу на те, що проведеною податковим органом перевіркою дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Сталкер" встановлено, що за наслідками придбання вищенаведених контрагентів позивача товарів позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Сплата безпосередньо позивачем податку на додану вартість під сумнів не ставиться.

Під час розгляду справи судом були досліджені докумпенти, які підтверджують, що позивач має можливість здійснювати господарську діяльність, а саме: договір оренди холодильного устаткування з актом його приймання - передачі; договори оренди нежилих та складських приміщень з актами їх приймання - передачі; договори оренди транспортних засобів з актами їх приймання - передачі.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду первинні документи, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також звертає увагу на те, що на момент укладення з позивачем вищенаведених договорів, виписки податкових накладних ПП "Сюїта - Плюс", Фірма "Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс" та ТОВ "Кортес М" були зареєстровані у якості юридичних осіб та в якості платників податку на додану вартість. Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, ПП "Сюїта - Плюс", Фірма "Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс" та ТОВ "Кортес М" на момент укладення договорів були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим не були наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Відповідно до п. 184.1. ст. 184.1. Податкового кодексу України, реєстрація особи, як платника ПДВ діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Враховуючи викладене суд вважає, що вищенаведені контрагенти позивача мали право на виписку зазначених у Акті податкових накладних, які в силу Закону №996-XV та Положення №88 є первинними документами. Докази того, що вказані накладні не мають юридичної сили, або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Суд зазначає, що в Акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинні підтверджуватися факти поставки товару, зокрема в акті зазначено, що до перевірки не надано заявку на перевезення ТМЦ, подорожні листи, договір на матеріально відповідальну особу яка отримала товар, карточки складського руху.

На думку суду вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товару вищенаведеними документами та товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування. Також суд зазначає, що заповнення з порушеннями товарно-транспортних накладних не є підставою для коригування показників формування податкового кредиту.

Наявні в матеріалах справи видаткові та податкові накладні, в силу Закону №996-XV та Положення №88 є первинними документами. Докази того, що вказані накладні не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

При цьому суд звертає увагу на те, що Акти перевірки податковим органом контрагентів позивача, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Посилання в Акті перевірки, як на підставу донарахування податкових зобов'язань на те, що Актом іншого податкового органу було встановлено відсутність контрагента позивача за місцем його знаходження, та/або не подання ними декларацій не може бути належним доказом порушення позивачем правил оподаткування, у зв'язку з тим, що зазначений акт, складений за результатами перевірки контрагента позивача та є доказом виключно в частині порядку ведення податкового обліку тим, суб'єктом господарювання, якого перевіряли. При цьому, як неодноразово було зазначено Вищім Адміністративним судом, порушення податкового законодавства контрагентом позивача не може бути підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань та/ або штрафних санкцій.

Суд також вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про юридичну дефектність первинних документів виданих контрагентами позивача, з огляду на таке.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена у постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12, при визначенні законності висновків органів податкової служби щодо нікчемності правочинів платника податків судам слід враховувати:

по-перше, припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом: "Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку";

по-друге, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність: "У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях". Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині;

по-третє, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним: "У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню". Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю: "Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком".

Інший підхід, на думку Вищого адміністративного суду України, "потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства".

Судом з'ясовано, що угоди укладені між позивачем та вищенаведеними контрагентами виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на надання послуг і отримання за це коштів.

Таким чином, зміст правочинів з цими контрагентами не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, угоди укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

Акт перевірки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні угод із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Постановою Вищого адміністративного суду від 03.04.2013р. № К/9991/38114/12, визначено, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність, або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої додаткової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Проте, будь-які докази в Акті перевірки не викладені.

За таких підстав, доводи відповідача про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій є необґрунтованими.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 312196,00грн. та податку на додану вартість на загальну суму 243338,00грн, що нібито призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 14902,00грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 138.1.1 ст. 138 ПКУ, передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.4 ст. 138 ПКУ, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ПП "Сюїта - Плюс", Фірмою "Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс" та ТОВ "Кортес М" були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як вже зазначалося, на момент укладення з позивачем договору і виписки податкових накладних ПП "Сюїта - Плюс", Фірма "Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс" та ТОВ "Кортес М" були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, обов'язкові реквізити, що зазначаються у податковій накладній.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ПП "Сюїта - Плюс", Фірмою "Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс" та ТОВ "Кортес М" судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначеної норми.

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт надання послуг. Відповідачем також не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

Відповідачем також не було надано суду ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та\або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Враховуючи дотримання норм чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем та його контрагентами, суд вважає необґрунтованим та безпідставним визначення податковим органом позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств, з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів не отримання позивачем товарів від ПП "Сюїта - Плюс", Фірми "Олівер", ТОВ "Бізнес Комфорт", ПП "Торгбудсервіс" та ТОВ "Кортес М", не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання цих товарів (послуг) в господарській діяльності платника податків. Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Враховуючи, що позивач заявив вимоги про визнання незаконними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, замість вимог про визнання їх протиправними і скасування, як це передбачено КАС України для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ст.11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, відповідно до задоволених позовних вимог.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.02.2014 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 03.03.2014 року.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим, прийняті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛКЕР" 14.10.2013 р.:

- №0002752203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 312197,00грн., зокрема: за основним платежем у розмірі 312196,00грн., за штрафними санкціями - у розмірі 1,00 грн.;

- №0002772203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14902,00грн.;

- №0002762203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 256543,75грн., зокрема: за основним платежем у розмірі 243338,00грн., за штрафними санкціями - у розмірі 13205,75грн.

3. Стягнути судовий збір в розмірі 2294,00грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛКЕР".

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.