Вирок № 37501177, 06.03.2014, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Cправа № 629/939/14-к

Номер провадження 1-кп/629/122/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого: судді Попова О.Г., при секретарі: Назаровій В.С., за участю прокурора: Єрьоменко О.О., захисника: ОСОБА_1, потерпілого: ОСОБА_2, підозрюваних: ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження № 12014220380000330 від 11.02.2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Комсомольське, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, інваліда 3 групи, з неповною середньою освітою, не військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, та

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Комсомольське, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, українця, не одруженого, але перебуває у цивільному шлюбі, не працюючого, з середньою освітою, не військовозобов'язаного, зареєстрованого та мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_3, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, у вчиненні обома кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,

встановив:

09.02.2014 року,близько 13:00 години ОСОБА_3, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2, разом з раніше знайомими : ОСОБА_4, ОСОБА_2, та ОСОБА_5 розпивали спиртні напої, після чого розійшлися по домам, однак ОСОБА_2 вдома у ОСОБА_3 забув на столі свій мобільний телефон марки « Нокіа 101».

10.02.2014 року, близько 8.30 години, ОСОБА_4 прийшов додому до ОСОБА_3, де він разом з останнім знайшли забутий на столі ОСОБА_2 мобільний телефон « Нокіа 101», після чого в них виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливого мотиву, за попередньою змовою між собою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з метою самозбагачення, таємно викрали мобільний телефон марки « Нокіа 101», вартістю згідно висновку експерта НДЕКЦ № 637 від 13.02.2014 року - 193 грн. 00 коп., та сім картку оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 10 гривень.

Після вчиненого злочину, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_2 матеріальні збитки на загальну суму 203 грн. 00 коп..

Підозрювані: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними себе визнали та пояснили у підготовчому судовому засіданні, що дійсно скоїли даний злочин при зазначених обставинах. Щиросердно розкаюються у скоєному ними злочині.

Дії підозрюваних: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд, кваліфікує за ч.2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а саме потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 203 грн., вчинене за попередньою змовою групою осіб.

25.02.2014 року між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваними: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на підставі ст.ст. 55,468, 469, 471 КПК України була укладена угода про примирення, яку вони уточнили в підготовчому судовому засіданні, а саме 06.03.2014 року, та суд вислухавши думку учасників процесу, приєднав її до матеріалів кримінального провадження.

Згідно уточнюючої угоди сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваних: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинні понести ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вигляді міри покарання, передбаченої ч.2 ст.185 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі, кожному, з застосуванням ст.ст.75,76 КК України, тобто іспитовим строком та відповідними обов'язками, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням.

Сторони дійшли до саме такої міри покарання так як підозрювані: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відшкодували завдані потерпілому ОСОБА_2 матеріальні збитки, які ними були завдані злочином, що підтвердив в підготовчому судовому засіданні потерпілий, крім цього в підготовчому судовому засіданні підозрювані беззастережно визнали себе винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В підготовчому судовому засіданні судом встановлено, що підозрювані: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, яке відповідно до ч.3 ст.12 КК України віднесено до середньої тяжкості. Вони беззастережно визнали себе винними у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Крім того, сторони дійшли згоди на призначення покарання підозрюваним: ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Також судом встановлено, що підозрювані: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цілком розуміють наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, якими є обмеження права оскарження вироку, яким затверджена ця угода, згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, а також відмова від здійснення прав, передбачених абзацам 1 і 4 п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Підозрювані: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погоджуються на призначення узгодженого покарання та розуміють, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення їх до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді; зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст.469,471 КПК України, міра покарання, узгоджена потерпілим та підозрюваними, визначена у межах санкції ст.185 ч.2 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затверджені угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про затвердження угоди про примирення між потерпілим: ОСОБА_2 та підозрюваними: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і призначення підозрюваним узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід підозрюваним: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не обирався.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 118, 124 КПК.

Питання щодо речових доказів вирішити в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 214,369, 370, 373, 374, 394, 424, 468, 469,471, 473-475 КПК України суд, -

засудив:

Уточнюючу угоду від 06.03.2014 року по кримінальному провадженню № № 12014220380000330 від 11.02.2014 року між потерпілим ОСОБА_2, підозрюваними: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисником ОСОБА_1 про примирення і призначення підозрюваним узгодженої сторонами міри покарання у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України - затвердити.

Визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними, кожного, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити, кожному, узгоджене покарання у вигляді 1 ( одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід відносно підозрюваних: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не обирався.

Стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витрати, пов'язані із залученням експерта у зв'язку з проведенням товарознавчої експертизи №637 від 13.02.2014 року у розмірі 489,00 грн., а саме з кожного по 244 грн. 50 копійок, з кожного, на користь держави, перерахувавши їх : код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтерновському районі м. Харкова.

Речові докази, а саме: мобільний телефон марки « Нокія 101» та сім картку оператора мобільного зв'язку «МТС», які повернуті потерпілому ОСОБА_2 згідно розписки від 12.02.2014 року - залишити у останнього.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити сторонам та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя: О.Г. Попов