Рішення № 37499315, 04.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2014 р. Справа № 914/240/14

За позовом: Спільного підприємства «Науково-технологічний центр «Юніс» (товариство з обмеженою відповідальністю), м. Керч, Автономна Республіка Крим

до відповідача: Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства «Фірма «Едельвейс», м. Рава-Руська Жовківського району Львівської області

про: стягнення 13 695,72 грн. заборгованості за Договором № 35/10 на поставку продукції від 01.12.2010 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін: не з’явилися

Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 04.03.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Спільного підприємства «Науково-технологічний центр «Юніс» (товариство з обмеженою відповідальністю) до Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства «Фірма «Едельвейс» про стягнення 13 695,72 грн. заборгованості за Договором № 35/10 на поставку продукції від 01.12.2010 року.

Ухвалою суду від 30.01.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.02.2014 року. Ухвалою суду від 11.02.2014 року розгляд справи відкладено на 04.03.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 35/10 на поставку продукції від 01.12.2010 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13 695,72 грн., з яких: 12739,17 грн. основна заборгованість, 768,89 грн. пені, 174,86 грн. трьох відсотків річних та 12.80 грн. інфляційних втрат.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, просив розгляд справи провести без його участі, вимоги ухвали суду від 11.02.2014 року виконав частково, 18.02.2014 року на адресу суду надійшов супровідний лист за вх. № 7103/14 з документами по справі.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 11.02.2014 року не виконав, проти позову належним чином не заперечив, причин неявки не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01 грудня 2010 року між Спільним підприємством «Науково-технологічний центр «Юніс» (товариство з обмеженою відповідальністю) (постачальник) та Приватним торгівельно-посередницьким малим підприємством «Фірма «Едельвейс» (покупець) укладено Договір № 35/10 (Договір) на поставку продукції.

У відповідності до п. 1.1. Договору постачальник зобов’язується поставити покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар на суму, згідно рахунку-фактури (накладної), що є невід’ємною частиною Договору.

На виконання умов Договору позивач з 20.12.2010 року по 10.06.2013 року поставив відповідачу товар на загальну суму 103 286,47 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

№ РН-0000255 від 20.12.2010 року на суму 13510,32 грн.;

№ РН-0000039 від 23.02.2011 року на суму 14714,66 грн.;

№ РН-0000058 від 22.05.2011 року на суму 6723,36 грн.;

№ РН-0000081 від 20.04.2011 року на суму 6568,03 грн.;

№ РН-0000122 від 14.06.2011 року на суму 4700,62 грн.;

№ РН-0000184 від 19.09.2011 року на суму 7944,29 грн.;

№ РН-0000266 від 02.12.2011 року на суму 7379,66 грн.;

№ РН-0000049 від 15.02.2012 року на суму 6223,31 грн.;

№ РН-0000127 від 25.04.2012 року на суму 7085,95 грн.;

№ РН-0000244 від 01.09.2012 року на суму 7021,58 грн.;

№ РН-0000386 від 19.12.2012 року на суму 5475,52 грн.;

№ РН-0000056 від 18.02.2013 року на суму 7314,11 грн.;

№ РН-0000170 від 10.06.2013 року на суму 8625,06 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору, покупцю надається відстрочення оплати товару на 30 календарних днів.

Проте відповідач оплатив отриманий товар лише частково, а саме на суму 90547,30 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 17.03.2011 року на суму 13510,32 грн., від 15.04.2011 року на суму 14714,66 грн., від 10.06.2011 року на суму 6723,36 грн. та платіжними дорученнями:

№ 7058 від 05.07.2011 року на суму 6568,03 грн.;

№ 9903 від 14.09.2011 року на суму 4700,62 грн.;

№ 13644 від 08.12.2011 року на суму 7944,29 грн.;

№ 3644 від 06.04.2012 року на суму 7379,66 грн.;

№ 6403 від 22.06.2012 року на суму 6223,31 грн.;

№ 8172 від 16.08.2012 року на суму 7085,95 грн.;

№ 11620 від 17.12.2012 року на суму 7021,58 грн.;

№ 2739 від 28.05.2013 року на суму 500,00 грн.;

№ 2947 від 05.06.2013 року на суму 4975,52 грн.;

№ 2983 від 06.06.2013 року на суму 3200,00 грн.

Станом на момент подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 12739,17 грн.

Пунктом 8.1. Договору сторони узгодили, що при невиконанні умов розрахунків за Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у термін невиконання зобов’язань від суми прострочення оплати за кожен день прострочення.

На підставі наведеного позивач здійснив нарахування відповідачеві пені за період з 12.07.2013 року до 25.12.2013 року у розмірі 768,89 грн., а також три відсотки річних в сумі 174,86 грн. та 12.80 грн. інфляційних втрат.

Отож, позивач просив суд стягнути з відповідача 13 695,72 грн. заборгованості, з яких: 12739,17 грн. основна заборгованість, 768,89 грн. пені, 174,86 грн. трьох відсотків річних та 12.80 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов’язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 723 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3.2. Договору № 35/10 на поставку продукції від 01.12.2010 року, покупцю надається відстрочення оплати товару на 30 календарних днів.

Пунктом 8.1. Договору сторони узгодили, що при невиконанні умов розрахунків за Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у термін невиконання зобов’язань від суми прострочення оплати за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 695,72 грн. заборгованості, з яких: 12739,17 грн. основна заборгованість, 768,89 грн. пені, 174,86 грн. трьох відсотків річних та 12.80 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача. Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, позивач повинен був оплатити судовий збір в розмірі 1827,00 грн., проте надав докази оплати судового збору на суму 1750,20 грн., тому доплаті в дохід державного бюджету підлягає 106,50 грн. судового збору.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства «Фірма «Едельвейс» (80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, 5; код ЄДРПОУ 13808034) на користь Спільного підприємства «Науково-технологічний центр «Юніс» (товариство з обмеженою відповідальністю) (98309, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Орджонікідзе, 78; п/р 26003500381521 в КО КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, код ЄДРПОУ 25133498) 12739,17 грн. основної заборгованості, 768,89 грн. пені, 174,86 грн. трьох відсотків річних, 12.80 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. судового збору.

3. Стягнути з Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства «Фірма «Едельвейс» (80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, 5; код ЄДРПОУ 13808034) в дохід державного бюджету 106,50 грн. судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.03.2014 р.

Суддя Кидисюк Р.А